Ухвала ККС ВС № 161/10822/19

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року м. Київ справа № 161/10822/19 провадження № 51-6400ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 липня 2023 року щодо останнього, встановив: Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Санкт-Петербург російської федерації та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 393 КК, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; за ч. 1 ст. 393 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року більш суворим за новим вироком, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. У строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховано ОСОБА_5 частково відбуте покарання за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року. Також вироком вирішено питання щодо запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_5 , початку відрахування строку відбування покарання, процесуальних витрат у кримінальному провадженні та долю речових доказів. Відповідно до вироку суду, у лютому 2019 року, точні дата та час не встановлено, засуджений ОСОБА_5 , перебуваючи біля тракторної бригади по АДРЕСА_2 , діючи умисно, в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, незаконно придбав, знайшовши два магазини із патронами калібру 5,45х39 мм у кількості 53 шт., п`ять гранат типу РГД-5, чотири уніфікованих запали дистанційної дії типу УЗРГМ-2, один уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ, патрони калібру 5,45х39 мм у кількості 48 шт., патрони калібру 7,62х39 мм у кількості 239 шт., патрони калібру 5,6 мм у кількості 50 шт., патрони калібру 9х18 мм у кількості 12 шт. та патрони калібру 7,62х54 мм у кількості 2 шт., які в подальшому незаконно переніс, перевізши з Харківської області у місце тимчасового перебування - підвальне приміщення, що по АДРЕСА_3 , де незаконно зберігав до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції. 12 березня 2019 року під час проведення працівниками поліції огляду даного підвального приміщення, розташованого по АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено два магазини із патронами калібру 5,45х39 мм у кількості 53 шт. Згідно висновку судової балістичної експертизи № 93 від 16 квітня 2019 року, надані на дослідження 53 патрони, які вилучені 12 березня 2019 року під час проведення огляду місця події в підвальному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_4 , належать до боєприпасів і є проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, придатними до стрільби, зразка 1974 року. Крім того, 27 травня 2019 року під час проведення працівниками поліції огляду вищевказаного підвального приміщення, виявлено та вилучено п`ять гранат типу РГД?5, чотири уніфікованих запали дистанційної дії типу УЗРГМ-2, один уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ, накольний механізм механічного запалювача запалювальної трубки (ЗТП), патрони калібру 5,45х39 мм у кількості 48 шт., патрони калібру 7,62х39 мм у кількості 239 шт., патрони калібру 5,6 мм у кількості 50 шт., патрони калібру 9х18 мм у кількості 12 шт. та патрони калібру 7,62х54 мм у кількості 2 шт. Згідно висновку судової балістичної експертизи № 135 від 14 червня 2019 року, надані на дослідження 239 патронів, які вилучені 27 травня 2019 року під час проведення огляду місця події в підвальному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_3 , належать до боєприпасів і є проміжними патронами калібру 7,62х39 мм, придатними до стрільби, зразка 1943 року, надані на дослідження 48 патронів патронів, які вилучені 27 травня 2019 року під час проведення огляду місця події в підвальному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_3 , належать до боєприпасів і є проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, придатними до стрільби, зразка 1974 року, надані на дослідження 50 патронів, які вилучені 27 травня 2019 року під час проведення огляду місця події в підвальному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_3 , належать до боєприпасів і є проміжними патронами калібру 5,6 мм, придатними до стрільби, надані на дослідження 12 патронів, які вилучені 27 травня 2019 року під час проведення огляду місця події в підвальному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_3 , належать до боєприпасів і є пістолетними патронами калібру 9х18 мм, придатними до стрільби, надані на дослідження 2 патрони патрони, які вилучені 27 травня 2019 року під час проведення огляду місця події в підвальному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_3 , належать до боєприпасів калібру 7,62х54 мм і є гвинтівочними патронами, придатними до стрільби, зразка 1908 року. Згідно висновку комплексної судової вибухотехнічної та дактилоскопічної експертизи № 47/265/198 від 13 червня 2019 року, надані на дослідження п`ять металевих об`єктів еліпсоподібної форми, ззовні схожі на корпуси гранат РГД-5, п`ять предметів циліндричної форми, ззовні схожі на запали дистанційної дії типу УЗРГМ та металевий предмет циліндричної форми, ззовні схожий на механічний вибухник (накольний механізм) до промислових запалювальних трубок, вилучені в ході проведення огляду місця події від 27 травня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_3, є: п`ятьма корпусами наступальних осколкових ручних гранат РГД-5, чотирма уніфікованим запалами дистанційної дії типу УЗРГМ-2, одним уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ та накольним механізмом механічного запалювача запальної трубки (ЗТП). При конструктивному поєднанні наданих на дослідження п`яти корпусів наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 з наданими на дослідження чотирма уніфікованими запалами дистанційної дії типу УЗРГМ-2 та одним уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ, вони є п`ятьма наступальними осколковими ручними гранатами РГД-5, відносяться до вибухових пристроїв військового призначення, бойових припасів та придатні до вибуху. Накольний механізм механічного запалювача запалювальної трубки (ЗТП) до вибухових пристроїв, бойових припасів, вибухових речовин не відноситься, до вибуху не придатний. Крім того, він же, в період часу з грудня 2018 року по квітень 2019 року, точні дата та час не встановлені, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав ноутбук марки «HP», моделі «Сompaq СQ58», вартість якого згідно висновку експерта № 350 від 03 червня 2019 року станом на 03 квітня 2019 року могла складати 2500 грн, навушники марки «Plantronics», моделі «Audio 628USB», вартість яких згідно висновку експерта № 350 від 03 червня 2019 року станом на 03 квітня 2019 року могла складати 400 грн, блок живлення для ноутбука марки «HP», вартістю якого згідно висновку експерта № 350 від 03 червня 2019 року станом на 03 квітня 2019 року могла складати 241 грн 33 коп., веб-камеру невстановленої марки вартістю 200 грн, мобільний телефон марки «Асус», моделі «Алегро», вартість якого становить 1000 грн, телевізор марки «TSL», моделі «40S», вартість якого становить 3000 грн, фотокамеру марки «Olimpus», яка матеріальної цінності не становить, золотий хрестик, вагою 1 г, 585 проби, вартість якого становить 1140 грн, золотий хрестик, вагою 2 г, 585 проби, вартість якого становить 2000 грн, кулон золотий із зображенням Богородиці, вагою 3,5 г, 585 проби, вартість якого становить 3000 грн, сережки вагою 1,1 г, 585 проби, вартість яких становить 1140 грн, сережки, вагою 4 г, 585 проби, вартість яких становить 4500 грн, ланцюжок із плетінням «Фігаро», вагою 4 г, 585 проби, вартість якого становить 4000 грн, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 23121 грн 33 коп. Крім того, він же, 28 квітня 2019 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи поблизу будинку № 61а, що розташований по вул. Львівській м. Луцька, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проник в салон транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н. НОМЕР_1 , звідки повторно, таємно викрав чотири полімерні пакети, в яких знаходилися наступні речі, а саме: куртка жіноча, зеленого кольору, не встановленої марки, вартість якої становить 800 грн, кросівки жіночі не встановленої марки, вартість яких становить 500 грн, босоніжки жіночі не встановленої марки, вартість яких становить 600 грн, набір постільної білизни, вартість якого становить 500 грн, парфуми жіночі, невстановленої марки, вартість яких становить 600 грн, дві пляшки алкогольного напою «Martini», ємністю 0,75 л, вартість яких становить 250 грн кожна, загальна вартість яких становить 500 грн, мобільний телефон марки «Аstro», моделі «А246», синього кольору, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , вартість якого згідно висновку експерта № 380 від 14 червня 2019 року станом на 28 квітня 2019 року могла складати 287 грн 20 коп., зарядний пристрій для мобільного телефону марки «Аstro», вартість якого згідно висновку експерта № 380 від 14 червня 2019 року станом на 28 квітня 2019 року могла складати 48 грн, одну пляшку алкогольного лікеру марки «Amaretto», ємністю 0,5 л, вартість якого становить 200 грн, кофту спортивну жіночу, червоного кольору, не встановленої марки, вартість якої становить 300 грн, штани жіночі, спортивні, червоного кольору, вартість яких становить 300 грн, кросівки чоловічі, марки «Адідас», білого кольору, вартість яких становить 600 грн, штани спортивні, синього кольору, не встановленої марки, вартість яких становить 200 грн, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 5435 грн 20 коп. Крім того, він же, в період часу з 19:00 29 квітня 2019 року по 09:30 30 квітня 2019 року, перебуваючи поблизу будинку № 11, що розташований по бульварі Дружби Народів м. Луцька, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом злому серцевини замка дверцят автомобіля марки «ВАЗ 2106», д.н. НОМЕР_4 , проник в салон транспортного засобу, звідки повторно, таємно викрав дві вудочки невстановленої марки, вартість яких становить 250 грн кожна, загальною вартістю 500 грн, чохол чорного кольору для документів, вартість якого згідно висновку експертизи № 394 від 26 червня 2019 року могла складати 266 грн 33 коп., в якому знаходились документи, а саме: посвідчення водія, що видане на ім`я ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , поліс № АМ/3974993, які матеріальної цінності не становлять, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоду на загальну суму 766 грн 33 коп. Крім того, він же, 29 квітня 2019 року, близько 17:20, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поблизу будинку № 29, що розташований по вул. Міліційній м. Луцька, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження скла дверцят автомобіля марки «Тойота Прадо», д.н. НОМЕР_6 , проник в салон даного транспортного засобу, звідки без законних на те підстав взяв відеореєстратор марки «Eplutus», ринкова вартість якого згідно висновку експерта № 307 від 27 травня 2019 року станом на 29 квітня 2019 року могла складати 376 грн 80 коп., ніж марки «Джокер» у шкіряному чохлі, вартість якого становить 3000 грн та набір із 6 стаканів у шкіряному чохлі, ринкова вартість яких згідно висновку експерта № 307 від 27 травня 2019 року станом на 29 квітня 2019 року могла складати 105 грн 97 коп. В подальшому, вважаючи, що його дії є не поміченими, покинув вищевказаний автомобіль та направився вздовж вул. Міліційна м. Луцька. Однак, після того як останній відійшов від автомобіля на декілька метрів, то зрозумів, що його незаконні дії виявлено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а тому, діючи в умовах явної очевидності, ігноруючи вимоги останніх зупинитись, продовжив вчиняти дії, спрямовані на викраденого чужого майна, а саме побіг в невідомому напрямку та зник, чим своїми діями, повторно, відкрито викрав відеореєстратор марки «Eplutus», ніж марки «Джокер» у шкіряному чохлі, набір із 6 стаканів у шкіряному чохлі та заподіяв ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 3482 грн 77 коп. Крім того, він же, в травні 2019 року, точні дата та час не встановлені, перебуваючи на АДРЕСА_6 , шляхом пошкодження дверного замка, проник в підсобне приміщення, яке розташоване на приватній земельній ділянці по АДРЕСА_7 , звідки повторно, таємно викрав кутову шліфмашинку марки «Stern», моделі «AG-125R», вартість якої згідно висновку експертизи № 394 від 26 червня 2019 року станом на 01 травня 2019 року могла складати 544 грн 60 коп., електродрель марки «Agoiama», моделі «25c152», вартість якої становить 700 грн, електроперфоратор, вартість якого становить 800 грн, портативну акустичну колонку «F&D», вартість якої згідно висновку експертизи №394 від 26 червня 2019 року станом на 01 травня 2019 року могла складати 574 грн 70 коп, комплект форми «Флектран», до комплекту якої входить комбінезон, вартість якого згідно висновку експертизи № 394 від 26 червня 2019 року станом на 01 травня 2019 року могла складати 283 грн 33 коп., шапку, вартість якої становить 200 грн, бушлат, вартість якого згідно висновку експертизи № 394 від 26 червня 2019 року станом на 01 травня 2019 року могла складати 233 грн 33 коп., чоботи гумові, вартість яких згідно висновку експертизи № 394 від 26 червня 2019 року станом на 01 травня 2019 року могла складати 170 грн, 6 пляшок горілки «Добрий газда», вартість яких становить 50 грн, за кожну, на загальну суму 300 грн, 6 автомобільних ключів вартістю 300 грн, дві сумки марки «Dinga», вартість однієї з яких становить 400 грн, а іншої згідно висновку експертизи № 394 від 26 червня 2019 року станом на 01 травня 2019 року могла складати 279 грн 07 коп., велосипед невстановленої марки, вартість якого становить 2000 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 майнової шкоди на загальну суму 6758 грн 03 коп. Крім того, він же, 22 липня 2019 року, близько 07:45, перебуваючи під вартою на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 04 липня 2019 року у справі № 161/10822/19 про обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК, перебуваючи на її виконання в місці попереднього ув`язнення, знаходячись у палаті № 414 відділення торокальної хірургії Волинської обласної клінічної лікарні, яка розташована за адресою: м. Луцьк пр. Грушевського, буд. 21 у м. Луцьку, де йому надавалась необхідна медична допомога, не маючи права самовільно залишати вищевказане приміщення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись відсутністю нагляду за його діями з боку працівників поліції, які здійснювали за ним нагляд, без належного дозволу та відсутності законних підстав, впевнившись, що його злочинні дії не будуть помічені, таємно, самовільно залишив вказану палату, а згодом і лікувальний заклад, чим вчинив втечу з - під варти. В подальшому, цього ж дня ОСОБА_5 затриманий працівниками ВКП Луцького ВП ГУНП у Волинській області поблизу приміщення кафе «Світлофор», що по вул. Стрілецькій, буд. 47 у м. Луцьку. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 липня 2023 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року залишено без змін. Доводи касаційної скарги та її вимоги У касаційній скарзі захисник просить оскаржені судові рішення скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрити у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. В обґрунтування вимог касаційної скарги захисник стверджує, що причетність засудженого до вчинення злочину, інкримінованого за ч. 1 ст. 263 КК, не підтверджено жодним належним доказом. Сукупність доказів, покладених в основу обвинувачення за вищезазначеною нормою кримінального закону, на її переконання, є недостатньою для доведеності вчинення засудженим цього кримінального правопорушення поза розумним сумнівом. Зазначене, за змістом касаційної скарги, залишилось поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій. Не погоджується захисник також із такою кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, як «повторність», за епізодом таємного викрадення майна з приміщення квартири АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_6 . Посилаючись на приписи ч. 4 ст. 32 КК, захисник вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, який, на її думку, безпідставно врахував те, що ОСОБА_5 вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року засуджено за частинами 2, 3 ст. 185 КК, що і стало підставою до висновку про наявність в діях засудженого ознаки «повторності». Вважає вірною кваліфікацію дій засудженого за даним епізодом за ч. 1 ст. 185 КК. Крім того, захисник зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять доказів щодо визначення вартості частини викраденого з приміщення квартири АДРЕСА_5 майна, а саме веб-камери, мобільного телефону «Асус» моделі «Алегро», телевізора марки «TSL» моделі «40S», золотого хрестика, золотого кулону, золотого ланцюжка із плетінням, оскільки експертного дослідження щодо визначення їх вартості під час досудового розслідування не проводилося. Також, із посиланням на показання засудженого, надані ним під час судового розгляду, захисник стверджує про відсутність доказів в підтвердження того, що ОСОБА_6 є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, вважає недостовірними показання ОСОБА_6 про те, що викрадене майно належить їй. Також захисник вважає, що дії засудженого, охоплені епізодами щодо викрадення майна з автомобілів ВАЗ «2107», д.н. НОМЕР_1 та «ВАЗ 2106», д.н. НОМЕР_4 , не доведені поза розумним сумнівом через недостатність, на її переконання, належних, допустимих та достовірних доказів. З кваліфікацією дій засудженого за ч. 3 ст. 186 КК за епізодом щодо викрадення майна із автомобіля марки «Тойота Прадо», д.н. НОМЕР_6 , захисник також не погоджується, вважаючи вірною кваліфікацію за ч. 1 ст. 185 цього Кодексу. В обґрунтування доводів посилається на показання засудженого та свідка ОСОБА_10 , на підставі яких стверджує, що суди невірно визначили суб`єктивну сторону вказаного злочину, оскільки зі змісту цих показань вбачається, що умисел засудженого був направлений на таємне викрадення майна, а усвідомлення факту виявлення його дій іншими особами не знайшло свого підтвердження в ході дослідження доказів. Стверджує захисник й про недоведеність вчинення засудженим інкримінованого йому за ч. 3 ст. 185 КК кримінального правопорушення за епізодом щодо проникнення у підсобне приміщення, яке розташоване на приватній земельній ділянці по АДРЕСА_7 , та викрадення з нього майна, на підставі тих доказів, які було безпосередньо досліджено судом. Також захисник зазначає, що суди, визнаючи ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК, не врахували, що засудженому копія ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2019 року, на підставі якої останній перебував під вартою, не пред`являлась, а її копія не вручалась. Зазначене, на переконання сторони захисту, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке призвело до необґрунтованого визнання засудженого винуватим за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення. Вищенаведені порушення, на переконання захисника, свідчать про необхідність закриття кримінального провадження через відсутність у діях ОСОБА_5 складу всіх інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Мотиви Суду Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з огляду на таке. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Таким чином, з огляду на зазначені вище межі касаційного перегляду, суд касаційної інстанції доводи, зміст яких зводиться до заперечення правильності оцінки доказів на предмет їх достовірності і відстоювання власної версії події, за результатами їх оцінки на предмет достовірності, відмінної від наданої судами, не перевіряє. Як убачається зі змісту доданого до касаційної скарги вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях зроблено з дотриманням правил безпосередності дослідження доказів, на підставі з`ясування обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до правил ст. 94 КПК та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого. Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Винуватість засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень встановлена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом, зокрема: за епізодом придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу на підставі: протоколу огляду місця події з доданими фототаблицями від 12 березня 2019 року, висновку експерта № 93 від 16 квітня 2019 року, листа директора ЖКП № 7 ОСОБА_13 від 25 червня 2019 року, протоколу огляду місця події з доданими фототаблицями та диском від 27 травня 2019 року, заяви засудженого ОСОБА_5 від 27 травня 2019 року про добровільну видачу бойових припасів, висновку № 47/265/198 від 13 червня 2019 року; за епізодом таємного викрадення майна у потерпілої ОСОБА_6 на підставі: показань потерпілої ОСОБА_6 , протоколу огляду місця події від 15 травня 2019 року, висновку експерта № 350 від 03 червня 2019 року; за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_7 на підставі: показань потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_14 , протоколу огляду місця події від 22 травня 2019 року, протоколу огляду предметів від 22 травня 2019 року, висновку експерта № 380 від 14 червня 2019 року; за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 на підставі: показань потерпілого ОСОБА_8 , протоколу огляду предметів з доданою фототаблицею від 30 травня 2019 року, висновку експерта № 394 від 26 червня 2019 року; за епізодом відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 на підставі: показань засудженого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , протоколу огляду місця події від 29 квітня 2019 року, протоколу огляду предметів від 29 квітня 2019 року, протоколу пред`явлення особи для впізнання від 30 квітня 2019 року, протоколу пред`явлення особи для впізнання від 30 квітня 2019 року, протоколу огляду предметів від 30 квітня 2019 року, висновку експерта № 307 від 27 травня 2019 року, консультативного висновку спеціаліста № 1076 від 29 квітня 2019 року; за епізодом таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_12 на підставі: показань потерпілої ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , протоколу огляду місця події від 13 травня 2019 року, протоколу огляду місця події від 13 травня 2019 року, протоколу огляду місця події від 20 травня 2019 року, протоколу огляду предметів від 30 травня 2019 року, протоколу огляду місця події з доданим диском від 30 травня 2019 року, протоколу огляду місця події з доданою фототаблицею від 30 травня 2019 року, протоколу огляду предметів від 30 травня 2019 року, протоколом огляду предметів з доданою фототаблицею від 30 травня 2019 року, висновку експерта № 394 від 26 червня 2019 року; за епізодом втечі з-під варти, вчиненої особою, яка перебуває в попередньому ув`язненні, на підставі: показань засудженого ОСОБА_5 , протоколу огляду місця події від 22 липня 2019 року, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 липня 2019 року, копії літерної справи по охороні затриманого ОСОБА_5 у відділенні торакальної хірургії Волинської обласної клінічної лікарні від 22 липня 2019 року. Доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, частинами 2, 3 ст. 185 КК, суд першої інстанції перевірив та вмотивовано спростував. Досліджені судом докази в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим. Під час судового провадження було з`ясовано усі передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, у вироку, відповідно до приписів ст. 374 цього Кодексу зазначено формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановлено і зазначено місце, час, спосіб вчинення злочинів, їх наслідки, а також наведено докази, на яких ґрунтується висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. З урахуванням наведеного, вчинені ОСОБА_5 діяння отримали обґрунтовану і вірну юридично-правову кваліфікацію. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 , керувався приписами статей 404, 405 КПК та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав до їх задоволення. Згідно з положеннями ст. 419 цього Кодексу в ухвалі апеляційного суду, за результатом перегляду в межах і в порядку, визначених приписами статей 404, 405 КПК, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться мотиви, що спростовують її доводи. З долученої копії оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що під час перегляду вироку місцевого суду він дотримався вказаних вимог закону, дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту, та із зазначенням достатніх мотивів постановленого рішення залишив вирок суду першої інстанції без змін. Здійснивши перегляд в межах, визначених ст. 404 КПК, і в порядку, встановленому ст. 405 цього Кодексу, свій висновок апеляційний суд зробив на підставі аналізу та належної правової оцінки дотримання місцевим судом правил, встановлених статтями 23, 86, 94 вказаного Кодексу, дійшов переконливого висновку про повноту, всебічність та об`єктивність дослідження обставин кримінального провадження місцевим судом. Погоджуючись із вироком суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, установлених місцевим судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності і взаємозв`язку, на підставі чого постановив обґрунтоване рішення. В аспекті дотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК, колегія суддів враховує, що приписи пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зобов`язують суд обґрунтовувати своє рішення, не можна тлумачити як такі, що вимагають детальної відповіді на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 цієї Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано. Зважаючи на вимоги кримінального процесуального закону та позицію ЄСПЛ в аспекті оцінки аргументів учасників справи щодо мотивування судових рішень, викладену, зокрема, у справі «Салов проти України» (рішення від 06 вересня 2005 року, § 89), суд апеляційної інстанції належним чином перевірив під час апеляційного перегляду доводи апеляційної скарги, вмотивовано погодившись з рішенням місцевого суду. Недотримання ним приписів статей 370, 419 КПК колегією суддів Верховного Суду не вбачається. Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_4 , та надав на них вичерпні відповіді. Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду, ухвала апеляційного суду є належно умотивованою й обґрунтованою, у ній наведено переконливі мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався під час постановлення рішення. Зокрема, доводи про недостатність доказів для доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК, ч. 2 ст. 185 КК (за епізодами таємного викрадення майна потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) та ч. 3 ст. 185 КК (за епізодом щодо проникнення у підсобне приміщення, яке розташоване на приватній земельній ділянці по АДРЕСА_7 , та викрадення звідти чужого майна), були предметом перевірки апеляційного суду. При цьому, з оскаржених судових рішень вбачається, що дослідженими судами доказами підтверджуються обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні за цими епізодами. Судами встановлено, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, серед іншого, підтверджується протоколом огляду місця події з доданими фототаблицями від 12 березня 2019 року, де зафіксовано обстановку в підвальному приміщенні, за адресою: м. Луцьк, вул. Щусєва та місцезнаходження виявлених бойових припасів, а також протоколом огляду місця події з доданими фототаблицями та диском від 27 травня 2019 року, яким зафіксовано обстановку в підвальному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_3 та місцезнаходження виявлених бойових припасів. Судами обґрунтовано враховано, що засуджений ОСОБА_5 достатньо чітко та послідовно, орієнтуючись у місцевості, особисто показав місцезнаходження чорного поліетиленового пакету із наявними у ньому бойовими припасами у стіні приміщення. Тип виявлених боєприпасів та відповідність їх ознакам предмету кримінального правопорушення встановлено висновками експертів № 93 від 16 квітня 2019 року, № 135 від 14 червня 2019 року та № 47/265/198 від 13 червня 2019 року. Винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_7 підтверджується показаннями самого потерпілого ОСОБА_7 , зокрема про те, що з його автомобіля марки ВАЗ викрали речі, серед яких, мобільний телефон марки «Аstro», моделі «А246», синього кольору, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 . За протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 28 квітня 2019 року зафіксовано, що слідчий прийняла усну заяву від ОСОБА_7 про крадіжку у нього майна. За показаннями свідка ОСОБА_14 суд встановив той факт, що ОСОБА_5 продав їй вказаний вище мобільний телефон на дві сім-картки. Свідок ОСОБА_14 добровільно видала працівникам поліції в приміщенні службового кабінету № 417 Луцького ВП ГУНП у Волинській області мобільний телефон марки «Аstro», зарядний пристрій, коробку до мобільного телефону, інструкцію для його використання та гарантійний талон, які вона придбала у ОСОБА_5 . Вказані обставини відображені у протоколі огляду місця події від 22 травня 2019 року. Ринкова вартість вказаного мобільного телефону та зарядного пристрою підтверджена висновком експерта № 380 від 14 червня 2019 року. Щодо винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 судами обґрунтовано, серед іншого, взято до уваги показання потерпілого ОСОБА_8 у їх взаємозв`язку із іншими доказами, зокрема, протоколом огляду предметів з доданою фототаблицею від 30 травня 2019 року, за яким слідчий в приміщенні службового кабінету провів огляд шкіряного чохла з документами, вартісна ознака якого, як предмету кримінального правопорушення, встановлена зависновком експерта № 394 від 26 червня 2019 року. Надаючи оцінку доводам щодо непричетності засудженого до злочинів, вчинених за епізодами таємного викрадення чужого майна у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про достатність доказів, покладених в обґрунтування обвинувачення за вказаними епізодами, зокрема показань потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_14 , протоколів огляду місця події від 22 травня 2019 року, протоколів огляду предметів від 22 травня 2019 року та від 30 квітня 2019 року, висновків експерта № 380 від 14 червня 2019 року та № 394 від 26 червня 2019 року, та небезпідставно врахував, що на підтвердження своїх доводів засуджений не надав розумних та логічних пояснень щодо походження викрадених за даними епізодами речей, виявлених працівниками поліції безпосередньо у нього. Винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за епізодом викрадення майна ОСОБА_12 шляхом проникнення у підсобне приміщення, яке розташоване на приватній земельній ділянці по АДРЕСА_7 , підтверджена показанням самої потерпілої ОСОБА_12 , що узгоджуються із відомостями, відображеними у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 13 травня 2019 року, за яким слідчий прийняв усну заяву ОСОБА_12 про крадіжку у неї майна. Крім того, судами враховані показання свідка ОСОБА_17 , який підтвердив факт видачі та вилучення шліфувальної машини марки «Stern», моделі «AG?125R» (яка належить ОСОБА_12 ), що зафіксовано протоколом огляду місця події від 13 травня 2019 року, а також показаннями свідка ОСОБА_18 , який повідомив, що приблизно в квітні 2019 року він купив у знайомого ОСОБА_19 електродрель та перфоратор, вилучені у нього в приміщенні службового кабінету № 301 Луцького ВП ГУНП у Волинській області як такі, що належать ОСОБА_12 . Також засуджений ОСОБА_5 , перебуваючи на території парку, що знаходиться по вул. Потебні у м. Луцьку, вказав де знаходиться дорожня сумка зеленого кольору, в якій знаходились: музична колонка, мобільний телефон, дерев`яна бита, ліхтар жовтого кольору, дані речі були прикриті одягом, а на траві, з правого боку від вищевказаної дорожньої сумки, виявлене військове одіяло, ліворуч від сумки виявлено бушлат зеленого кольору, що зафіксовано за протоколом огляду місця події від 30 травня 2019 року.Протоколом огляду місця події з доданою фототаблицею від 30 травня 2019 року зафіксовано також факт видачі в приміщенні Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 чобіт резинових зеленого кольору та комбінезону зеленого кольору. За протоколами огляду предметів від 30 травня 2019 року слідчий в приміщенні службового кабінету провів огляди комбінезону та мисливських чобіт, шліфувальної машинки марки «Stern», моделі «AG-125R», електродрелі марки «Agoiama» та електроперфоратора світло-синього кольору, портативної акустичної колонки, мобільного телефону, бушлату зеленого кольору, сумки дорожньої зеленого кольору, дерев`яної бити, кофти червоного кольору, кепки червоного кольору, мобільного телефону марки Сіменс, покривала зеленого кольору. Ринкова вартість бувшої у користуванні кутової шліфмашинки марки «Stern» моделі «AG-125R», електродрелі марки «Agoiama» моделі «25c152», портативної акустичної колонки «F&D», дорожньої сумки марки «Dinga», гумових чобіт, бушлату форменного зеленого кольору та комбінезону форменого зеленого кольору встановлена висновком експерта № 394 від 26 червня 2019 року. Про недопустимість доказів, покладених в обґрунтування висновків про винуватість засудженого у вчиненні цих кримінальних правопорушень, в касаційній скарзі не йдеться. Питання щодо оцінки доказів на предмет їх достовірності знаходяться поза межами компетенції перевірки суду касаційної інстанції, водночас вони були предметом перевірки апеляційним судом, який порушень в цій частині також не допустив. З огляду вказане вище, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що сукупність тих обставин справи, які встановлені під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення подій, що були предметом судового розгляду, крім того, що вказані вище злочини було вчинено ОСОБА_5 , і він є винуватим у їх вчиненні. Що стосується доводів касаційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 ст. 186 КК за епізодом щодо викрадення майна із автомобіля марки «Тойота Прадо», д.н. НОМЕР_6 , то колегія суддів доходить переконання, що судами попередніх інстанцій, з огляду на зміст оскаржених судових рішень, вірно встановлено обставини даного кримінального провадження, а відтак і вірно кваліфіковано дії засудженого. Викрадення чужого майна вважається відкритим, якщо воно вчиняється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, та/або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що сторонні особи помітили і розуміють зміст її дій, спрямованих на протиправне заволодіння чужим майном. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 186 КК, характеризується прямим умислом, спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, корисливими мотивом та метою. Змістом умислу охоплюється усвідомлення винним того факту, що вчинювані ним дії сприймаються сторонніми особами як протиправне вилучення чужого майна, і винний ігнорує цю обставину. Заволодіння речами потерпілого ОСОБА_11 із автомобіля «Тойота Прадо» містить ознаки саме відкритого викрадення чужого майна, оскільки, як установлено судами, засуджений до завершення реалізації умислу, спрямованого на протиправне обернення чужого майна на власну користь, до моменту отримання реальної можливості розпорядитися на власний розсуд чужим майном, вилученим із автомобіля, попри факт звернення до нього сторонніх осіб, а саме свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які почули звуки розбиття скла, побачили автомобіль марки «Тойота» з розбитим склом та винуватого, який йшов від нього та який на запитання ОСОБА_10 «Що ви взяли?», повідомив, що телефон, і продовжив дії, спрямовані на викрадення чужого майна, адже почав втікати. Вчинене знайшло правильну юридичну оцінку за ч. 3 ст. 186 КК. Суди дійшли переконливого висновку про те, що протиправні дії засудженого ОСОБА_5 розпочинались як таємне викрадення майна, а у подальшому «переросли» у грабіж. Таким чином, закон України про кримінальну відповідальність в цій частині застосовано вірно, про що обґрунтовано зазначив і суд апеляційної інстанції. Доводи захисника щодо того, що невірно встановлена кваліфікуюча обставина «повторність» при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК за епізодом таємного викрадення майна з приміщення квартири АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_6 , є необґрунтованими. Як зазначено в оскарженій ухвалі апеляційного суду, дії ОСОБА_5 кваліфіковано із ознакою повторності їх вчинення, оскільки судом за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року установлено попереднє вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 КК. Колегія суддів враховує, що у вироку Кегичівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року, серед іншого, вказано про те, що ОСОБА_5 раніше засуджений: за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 червня 2005 року за ч. 3 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, відповідно до статей 75, 104 КК від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки; за вироком Кегичівського районного суду Харківської області 16 лютого 2006 року за ст. 188 КК, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за вироком Кегичівського районного суду Харківської області 25 листопада 2008 року за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільнений з місця відбуття покарання 01 грудня 2008 року; за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 18 серпня 2009 року за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць; за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 395 КК із застосуванням приписів статей 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці, звільнений з місця відбуття покарання 11 липня 2015 року; за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від12 липня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, 30 серпня 2018 року звільнений по відбуттю строку з місця відбуття покарання. Отже, судами попередніх інстанцій вірно враховано повторність, як кваліфікуючу обставину, при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК за епізодом таємного викрадення майна з приміщення квартири АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_6 , оскільки на час вчинення указаного діяння судимість за попереднім вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 12 липня 2018 року, яким ОСОБА_5 було засудженого за частинами 2, 3 ст. 185 КК, за приписами розділу 13 Загальної частини КК не погашена, і сторона захисту не стверджує про те, що вона знята. В контексті оцінки доводів сторони захисту щодо процесуального статусу потерпілої ОСОБА_6 , апеляційний суд обґрунтовано виходив із приписів ст. 55 КПК, за якими вона набула такий статус на стадії досудового розслідування, подавши 14 травня 2019 року письмову заяву про вчинення ОСОБА_5 щодо неї кримінального правопорушення, де зазначила перелік викрадених у неї речей. Крім того, під час допиту у судовому засіданні потерпіла із достатньою повнотою підтвердила викладені у поданій нею заяві обставини зникнення речей (золоті прикраси, відеокамера, ноутбук, навушники, телевізор та фотокамера), а крім того зазначила, що особисто бачила як ОСОБА_5 зрізав золотий хрестик із шиї її дитини. Зазначені вище показання частково підтверджені даними протоколу огляду місця події від 15 травня 2019 року. Доводи касаційної скарги, які зводяться до тверджень про недостовірність показань потерпілої, за приписами ст. 433 КПК касаційний суд не перевіряє, водночас враховує, що аналогічні доводи були предметом розгляду апеляційного суду, який надав на них мотивовані і переконливі відповіді, обґрунтованість яких доводи касаційної скарги не спростовують. Доводи про те, що судом не встановлено вартість майна, викраденого у потерпілої ОСОБА_6 , також розглядав апеляційний суд і вмотивовано їх спростував. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що вартість комп`ютерної гарнітури марки Plantronics моделі Audi 628 USB, ноутбука марки HP моделі Compaq CQ 58 та блоку живлення для ноутбука на момент вчинення крадіжки судом установлено на підставі висновку експерта № 350 від 03 червня 2019 року. Щодо вартості іншого, викраденого у потерпілої ОСОБА_6 майна: веб-камери, мобільного телефону марки «Асус» моделі «Алегро», телевізора марки «TSL» моделі «40S», золотого хрестика, золотого кулону, золотого ланцюжка із плетінням, суд апеляційної інстанції небезпідставно виходив із того, що сторона захисту під час судового розгляду не оспорювала вартості викрадених речей, зазначених в обвинувальному акті, не вказувала про те, що відповідні відомості не відповідають дійсності, не порушувала питання про необхідність призначення у зв`язку з цим експертизи, при тому, що за оцінкою вартісного критерію викраденого у потерпілої ОСОБА_6 майна не викликає сумніву той факт, що вчинене ОСОБА_5 діяння є кримінально-караним, зокрема, з урахуванням висновку експерта № 350 від 03 червня 2019 року, оскільки вартість викраденого майна перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян на момент викрадення. Необґрунтованими також є доводи касаційної скарги про істотне порушення судами норм кримінального процесуального закону щодо оцінки доказів та недотримання приписів закону про кримінальну відповідальність стосовно кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 393 КК. За вироком місцевого суду винуватість ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 393 КК, серед іншого, встановлена на підставі його показань, свою вину він визнав повністю та не оспорював фактичних обставин кримінального правопорушення, місця і часу його вчинення, зазначив, що дійсно його вчинив, а саме втік з?під варти. На стадії апеляційного перегляду вироку місцевого суду, засуджений в апеляційній скарзі висловив протилежну позицію, яку апеляційний судом відхилив як необґрунтовану. З огляду на мотиви, наведені апеляційним судом в обґрунтування власних висновків, враховуючи докази, покладені в основу висновку про винуватість засудженого судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду. Винуватість засудженого, серед іншого, підтверджена протоколом огляду місця події від 22 липня 2019 року, яким зафіксовано обстановку в приміщенні палати № 414, котра знаходиться на четвертому поверсі відділення торокальної хірургії Волинської обласної клінічної лікарні, де перебував ОСОБА_5 . В ході вказаної слідчої дії вилучено речі, які належать засудженому. За протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 липня 2019 року, зафіксовано, що о 13:45 22 липня 2019 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК безпосередньо після втечі з-під варти. Згідно з наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2019 року розгляд, серед іншого, клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 відбувався за участю самого засудженого, а також його захисника під час підготовчого судового засідання. Тобто засуджений був обізнаний із постановленим рішенням про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01 вересня 2019 року включно. Враховуючи обставини цього кримінального провадження щодо доставлення засудженого під вартою та його перебування під вартою в лікувальному закладі, доводи касаційної скарги захисника про те, що ухвала суду про продовження запобіжного заходу засудженому не пред`являлась і її копія не вручалась, жодним чином не спростовують висновки судів попередніх інстанцій про наявність в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК, оскільки встановлені судом обставини переконливо свідчать, що засуджений усвідомлював те, що в аспекті приписів вказаної норми перебуває під вартою і здійснює втечу з-під варти внаслідок протиправного залишення приміщення Волинської обласної клінічної лікарні. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би могли бути безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, постановлених щодо засудженого ОСОБА_5 , за змістом оскаржених судових рішень та доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_4 колегією суддів не встановлено. Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження. З касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що на підставі приписів п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 липня 2023 року щодо останнього. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3