Постанова Київський апеляційний суд № 754/3441/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 754/3441/23 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/14874/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М. суддів Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В. секретаря Рагушіна І.В. за участю: позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Деснянського районного суду міста Києва Таран Н.Г., у цивільній справі №754/3441/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», ОСОБА_2 оператора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», про захист прав споживача та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, - в с т а н о в и л а: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Нова Пошта», оператора ТОВ «Нова Пошта» ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого, просив: визнати дії ОСОБА_2 незаконними та протиправними, такими, що порушують права та інтереси позивача; стягнути з відповідачів моральну та матеріальну шкоду у сумі 50 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що з метою отримання грошового переказу, 19 березня 2022 року він прибув до відділення «Нової пошти» у м. Каневі. Дочекавшись своєї черги, підійшов до оператора ОСОБА_2 , яка повідомила про необхідність проходження верифікації. З метою проходження верифікації, на прохання оператора ОСОБА_2 , позивач надав ID карту. Зазирнувши за робочу стійку оператора, позивач помітив, що його ID карта лежить на стільці, а оператор на власний смартфон фотографувала чи робила відео карти. На запитання позивача, що оператор робить з його картою, остання відповіла, що сканує. Також, оператор повідомила, що її смартфон не має інвентарного номера та, що сканера робочого також немає і не було, а на відділенні таким чином постановлено рішення сканування. Позивач попросив оператора показати її смартфон, та вона відмовила, вказавши, що видалила фото. Також, оператор відмовила показати смартфон позивачу, щоб останній міг переконатися у тому, що фото дійсно видалено. Таким чином персональні дані позивача без його відома та проти його волі потрапили до приватної особи, яка завантажила їх на свій смартфон та ймовірно в мережу інтернет. У зв`язку з наведеним, позивач викликав поліцію. Зазначені дії оператора ОСОБА_2 , призвели до порушення прав позивача, у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року у позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що інформація надана ТОВ «Нова Пошта» у відзиві на позовну заяву та на яку посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не відповідає дійсності. Судом не взято до уваги пояснення та обґрунтовані доводи вини відповідача, надані позивачем у судовому засіданні. Також не взято до уваги наданий позивачем відеозапис, на якому оператор ОСОБА_2 вказувала, що на власний смартфон сканувала документи, в даному випадку, ID карту. Суд проігнорував погрози відповідача-2 щодо передачі даних позивача до ФСБ. Не звернув уваги на те, що відповідач-2 обманом заволоділа даними ID карти позивача без згоди останнього. У рішенні не зазначено про запити позивача до ТОВ «Нова Пошта» та відповіді останнього, з яких вбачається явне порушення відповідачем-2 правил при наданні послуг згідно публічного договору. 27 вересня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що ТОВ «Нова Пошта» не погоджується із доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказуючи, що: ТОВ «Нова Пошта» не здійснює видачу за послугою «грошовий переказ»; ОСОБА_2 не працювала та не працює в ТОВ «Нова Пошта» по теперішній час; ТОВ «Нова Пошита» не є належним відповідачем по даній справі. У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Представник відповідача ТОВ «Нова пошта» до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судової повістки-повідомлення на її поштову адресу, однак лист повернувся до суду із відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Також, відповідач ОСОБА_2 повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті Судової влади. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб в силу вимог ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було порушено умови договору чи норми чинного законодавства України, доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та виникненням матеріальної та моральної шкоди позивача, матеріали справи не містять. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, виходячи з наступного. Судом при розгляді справи встановлено, що з метою отримання грошового переказу за відправленням № 20250522581730, 19 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відділення № 1 Нова пошта, за адресою: м. Канів, вул. Гетьмана Михайла Дорошенка, 5а. Оператор ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про необхідність проходження ним верифікації. Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У відповідності до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором. Частиною 3 ст. 909 ЦК України визначено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента, або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ) (ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачі»). Частиною 2 ст. 628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Нова Пошта» договір, є змішаним, оскільки містить елементи договору надання послуг та договору перевезення. Відповідно до пункту 3.1. Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова Пошта» експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення й надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - Послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених Договором. Прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п. 3.3 договору). Шляхом передачі замовником відправлення експедитору для надання послуг, передбачених договором, замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з положеннями договору, Умовами надання послуг, чинними на момент передачі відправлення для транспортування, та зобов`язується їх виконувати незалежно від наявності/відсутності в експрес-накладній підпису відправника (п. 3.4 договору). Замовник зобов`язаний відповідно до вимог експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов`язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес-накладну експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес-накладній (п. 4.3.2 договору). Момент передачі замовником експедитору відправлення для надання послуг, передбачених договором, є моментом укладення договору (п. 1.2 договору). Безумовне та повне прийняття умов договору замовником полягає у здійсненні замовником дій, спрямованих на отримання послуг, а саме передачі замовником експедитору відправлення для надання послуг, передбачених договором, незалежно від наявності/відсутності в експерес-накладній підпису відправника (п. 2.6 договору). Згідно Умов надання послуг (ділі - Умови) для отримання відправлення отримувачу слід надати представнику ТОВ «Нова пошта» номер експрес-накладної (обов`язкова умова для випадків, передбачених п. 12.4 та п. 12.5 цих Умов) або номер мобільного телефону, на який надійшло СМС-повідомлення про прибуття відправлення (п. 12.1 Умов). Згідно п. 12. 2 Умов, одержувач фізична особа або фізична особа-підприємець пред`являє представнику ТОВ «Нова пошта» будь-який із наведених нижче документів, що підтверджує особу одержувача, зазначеного в експрес-накладній, а саме: паспорт громадянина України (п. 12.2.1 Умов); тимчасове посвідчення громадянина України (п. 12.2.2 Умов); посвідку на постійне проживання (п. 12.2.3 Умов); посвідку на тимчасове проживання (п. 12.2.4 Умов); посвідчення біженця, видане в Україні (п. 12.2.5 Умов); паспорт громадянина України для виїзду за кордон (п. 12.2.6 Умов); тимчасове посвідчення , що підтверджує особу громадянина (п. 12.2.7 Умов); посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (п. 12.28. Умов); паспорт іноземного громадянина, у якому відомості про особу вказані кирилицею та/або латиницею. У разі використання іншої абетки - надає апостиль (офіційний переклад паспорта українською мовою) (п. 12.2.9 Умов); паспорт громадянина України для виїзду за кордон у вигляді електронної версії «Дія» (п. 12.2.10 Умов); паспорт громадянина України для виїзду за кордон у вигляді електронної версії з мобільного додатку «Дія» (п. 12.2.11 Умов). Відповідно до п. 12.7 Умов, для отримання грошового переказу на будь-яку суму та/або відправки грошового переказу (в тому числі «грошовий переказ» і «контроль оплати») на загальну суму 5 000 грн. і більше, необхідно надати документи, що посвідчує особу, відповідно до переліку, зазначеного в п.п. 12.2.1-12.2.11 цих Умов або надати паспорт громадянина України для виїзду за кордон з обов`язковим пред`явленням облікової картки фізичної особи - платника податків або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків. З метою проведення верифікації (підтвердження особи) представник ТОВ «Нова пошта» має право: відсканувати паперовий документ; або відсканувати штих-код з електронного документа в додатку «Дія»; або прикласти ІD-картку до РОS-терміналу, якщо сума переказів (відправлення та отримання) протягом одного дня перевищує: 4 999 грн. для переказів готівкою; 29 999 грн. - для переказів за допомогою банківських платіжних карток. Згідно пояснень наданих позивачем у суді апеляційної інстанції, з метою отримання грошового переказу, 19 березня 2022 року він звернувся до відділення «Нова пошта» у м. Канів. Сума грошового переказу становила більше 5 000 грн. Позивача обслуговувала оператор ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_2 , яка повідомила про необхідність проходження верифікації, для отримання коштів. Для проходження верифікації, позивачем було надано оператору ІD-картку. З вказаного вбачається, що дії оператора ОСОБА_2 відповідали положенням п. 12.7 Умов надання послуг «Нова пошта». Із долученого до матеріалів справи аудіозапису вбачається, що сканування даних ІD-картку проводилося оператором за допомогою мобільного телефону. Оператор вказувала на відсутність спеціальних пристроїв для сканування інформації ІD-картку, а тому, таке сканування проводилося на мобільний телефон. Доказів на підтвердження того, що оператор зберігає та використовує відскановану інформацію в особистому телефоні, матеріали справи не містять. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було викликано працівників поліції, які відібрали у нього пояснення щодо заволодіння його персональними даними оператором ОСОБА_2 без його відома та проти його волі. Однак, позивачем не надано до суду доказів встановлення правоохоронними органами факту заволодіння оператором персональними даними позивача. Відповідно до п. 7.1 публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлення, у разі порушення своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України, в порядку, передбаченому цим договором, Умовами надання послуг та чинним законодавством України. Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Частинами 1-2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.5 постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З вказаного вбачається, що шкода заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Однак, згідно наявних матеріалів справи вбачається, що оператор ОСОБА_2 діяла у відповідності до умов публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень та Умов надання послуг, жодних порушень закону чи договору судом не встановлено. Також, судом не встановлено й протиправності поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та матеріальною, моральною шкодою завданою позивачу, вини відповідача у завданні позивачу такої шкоди. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди із судовим рішенням, ухваленим по суті заявлених позивачем вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає. Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 20 листопада 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: