Постанова 4855 № 320/3483/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3483/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Войтович І.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі: Литвин С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року відмовлено в забезпеченні позову в даній справі. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачка, через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та передати заяву про забезпечення позову на розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. 15.11.2023 року позивачка подала до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просила розглядати справи без її участі. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову в даній адміністративній справі шляхом: - зупинення дії Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 25.11.2022 номер: 80114300016771/629 до набрання законної сили рішенням у даній справі. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачка зазначила, що на даний час наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 25.11.2022 номер № 80114300016771/629 до набрання рішенням законної сили у даній справі, оскільки існує реальність настання негативних наслідків для позивача до набрання рішенням у справі законної сили, про які зазначено у заяві. Відповідно, апелянт вважає, як наслідок, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої до ухвалення рішення у справі. Тобто, може виникнути необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивачки у майбутньому. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивачки, які б унеможливили захист її прав до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Частиною 1 ст. 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. У вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2022 року у ОСОБА_1 закінчився термін дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 запис №199940621-08424, орган, що видав 8011, дата видачі 18.05.2021, відповідно, у позивачки виникає обов`язок у семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання, виїхати за межі України та здати до міграційної служби вказану посвідку, відповідно виникає право у відповідача щодо вилучення такої посвідки, визнання її недійсною та знищення із внесення відповідних відомостей до бази даних Реєстру інформації про вилучення, визнання недійсною та знищення посвідки. Представник позивачки вважає, що заявлений захід забезпечення позову є складовою комплексу заходів по охороні публічно-правового інтересу позивачки, є співмірним із заявленими позовними вимогами та співмірним із настанням негативних наслідків в разі не вжиття заходів забезпечення позову, відповідає предмету позову та захід забезпечення позову не зумовлює фактичне вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Також, представник позивачки зазначив, що зупинення дії спірного рішення не порушує права третіх осіб та забезпечить дотримання справедливого балансу співвідношення прав (інтересу) про захист, яких просить позивачка із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, оцінка спірному рішенню буде надана судом за наслідками розгляду справи по суті. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ані ОСОБА_1 , ані її представником, не доведено та документально не підтверджено обставини, які вказували б на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивачки, які б унеможливили захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, до заяви не додано належних і допустимих доказів та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У свою чергу, слід зазначити, що ознаки протиправності оскаржуваного рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 25.11.2022 №80114300016771/629 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну по відношенню до позивачки, не є очевидними, а фактичні обставини справи, як вже було зазначено вище, підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті. Отже, до початку розгляду справи по суті у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією такого рішення. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку, аргументи скаржника щодо ймовірної протиправності оскаржуваних наказів є, за своєю суттю, підставами для подання позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки наявних у матеріалах справи доказів. Між тим, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі щодо порушення прав та інтересів останньої, оскільки вирішення даного питання призведе до фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 150, 151, 242, 243, 294, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року про відмову в забезпеченні позову по справі - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 23.11.2023 року