Постанова 4855 № 320/25554/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/25554/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління державної Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 09.09.2021 року № 212 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність та скасування рішення від 09.09.2021 року № 212 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із своєю неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до ВГІРФО Голосієвського РВ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 2. ст. 4 ЗУ «Про імміграцію», як дружині іммігранта - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 15.12.2009 р. рішенням ВГІРФО ГУ МВС України в м. Києві позивачу та її неповнолітній доньці надано дозвіл на імміграцію в Україну. На підставі дозволу на імміграцію позивачу видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 08.02.2010 р. 13.12.2016 р. в обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , ГУ ДМС України в м. Києві оформило позивачу посвідку на постійне проживання нового зразку серії НОМЕР_1 . Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області встановлено, що 04.06.2021 року чоловіку позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п п. 1, 6 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію». Таким чином, на думку відповідача, дозвіл на імміграцію позивачу також підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію». Рішенням відповідача від 09.09.2021 року № 212 скасовано дозвіл на імміграцію позивачу на підставі п.1 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію» та скасована відповідна посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 13.12.2016 року. Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про скасування дозволу на імміграцію та рішення про скасування посвідки на постійне проживання, позивач звернулась з даним позовом до суду про визнання їх протиправним та скасування. Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - це іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Частиною першою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання. Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання (частина перша статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"). Положеннями статті 1 Закону України "Про імміграцію" визначено, що іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України; 6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства. У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", а саме, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про імміграцію" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Згідно з пунктом 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983, в редакції, яка була чинна на момент прийняття контролюючим органом рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію) дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Відповідно до пункту 22 Порядку №1983 для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. Пунктом 23 Порядку №1983 встановлено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі (пункт 24 Порядку №1983). У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", а саме, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України, щодо позивача не було встановлено. Як зазначалось вище, підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну відповідач зазначив п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію". Пунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність . Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у місті Києві та Київській області встановлено, що 04.06.2021 року чоловіку позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пп. 1, 6 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію». Таким чином, на думку відповідача, дозвіл на імміграцію позивача підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію». Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано суду копій рішень судів, якими позивача визнано винним у вчиненні відповідних правопорушень, а саме підробці документів, що є кримінально караним діянням. За наведеного, правових підстав для скасування дозволу на імміграцію позивачу у відповідача не було, оскільки дозвіл на імміграцію в Україну позивач отримала на підставі правдивих відомостей, справжніх документів, поданих у належній формі, без наміру приховати будь-яку інформацію, що підтверджується зокрема й тим, що на час прийняття рішення про оформлення дозволу на імміграцію стосовно документів позивача заперечень не було, як і не було заперечень під час обміну посвідки на постійне проживання позивача у 2016 році, коли також мала місце перевірка матеріалів імміграційної справи останньої. Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №802/1439/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079873) зазначив, що статтею 12 Закону України "Про імміграцію" передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта. Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію". Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірних рішень, а тому рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 09.09.2021 року № 212 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 позивачу є протиправним та підлягають скасуванню. Враховуючи, що судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу, а також з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання також підлягає задоволенню. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність та скасування рішення від 09.09.2021 року № 212 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зазначити наступне. Відповідно до п. 2.5 Порядку організації доступу до інформаційних ресурсів під час інформаційної взаємодії між Міністерством внутрішніх справ України, Державною міграційною службою України та Державною прикордонною службою України, затвердженого наказом МВС України від 26.09.2013 №920, МВС України, ДМС України та Держприкордонслужба України здійснюють обмін інформацією відповідно до законів України з урахуванням обмежень щодо використання інформації з обмеженим доступом. Так, згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а тому вимога про зобов`язання відповідача направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління державної Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк