Ухвала КЦС ВС № 202/1685/14-ц

УХВАЛА 22 листопада 2023 року місто Київ справа № 202/1685/14-ц провадження № 61-15669ск23 Верховний Суд, який діє у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпропетровська міська рада, про витребування документів та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 02 листопада 2023 року із використанням засобів електронного поштового зв`язку та 03 листопада із застосуванням системи «Електронний суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2014 року залишити в силі. Заявник подала касаційну скаргу без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). І. Щодо визначення ціни позову у справі ОСОБА_1 у лютому 2014 року звернулася до суду з позовом з вимогами про: - витребування у ОСОБА_2 оригіналів документів, зокрема технічного паспорту, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - визнання за ОСОБА_1 права власності на станцію технічного обслуговування автомобілів, яка складається з: літера А - І-майстерня, загальною площею 59, 50 кв. м, ІІ-майстерня, загальною площею 109, 20 кв. м, III-майстерня, загальною площею 107, 10 кв. м, ІV-котельня, загальною площею 8, 20 кв. м, разом 284, 00 кв. м; літера Б - І-складське приміщення, загальною площею 339, 80 кв. м; літера В - І-службове приміщення, загальною площею 14, 60 кв. м. Касаційна скарга та додані до неї документи не містять відомостей про ціну позову в частині вимог про визнання права власності на станцію технічного обслуговування автомобілів, яка складається з: літера А - І-майстерня, загальною площею 59, 50 кв. м, ІІ-майстерня, загальною площею 109, 20 кв. м, III-майстерня, загальною площею 107, 10 кв. м, ІV-котельня, загальною площею 8, 20 кв. м, разом 284, 00 кв. м; літера Б - І-складське приміщення, загальною площею 339, 80 кв. м; літера В - І-службове приміщення, загальною площею 14, 60 кв. м. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Враховуючи, що зі змісту касаційної скарги та доданих матеріалів неможливо з`ясувати ціну позову у цій справі, заявник зобов`язаний навести відомості про ціну позову, повідомити дійсну ринкову вартість на станцію технічного обслуговування автомобілів, яка складається з: літера А - І-майстерня, загальною площею 59, 50 кв. м, ІІ-майстерня, загальною площею 109, 20 кв. м, III-майстерня, загальною площею 107, 10 кв. м, ІV-котельня, загальною площею 8, 20 кв. м, разом 284, 00 кв. м; літера Б - І-складське приміщення, загальною площею 339, 80 кв. м; літера В - І-службове приміщення, загальною площею 14, 60 кв. м, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України, та обґрунтувати розмір сплаченого судового збору. Такий обов`язок скаржниці випливає з того, що вона повинна обґрунтувати те, що судове рішення у справі, яке переглядається Верховним Судом, не належить до категорії тих, що постановлені у малозначній справі та/або підлягають оскарженню в касаційному порядку. ІІ. Щодо дотримання строків звернення з касаційною скаргою Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України). Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними у тому разі, коли таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене, зокрема, діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, які безумовно перешкоджали скаржникові своєчасно звернутися до суду з такою скаргою. Суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову 15 лютого 2023 року, заявник подала касаційну скаргу 02 листопада 2023 року, отже із пропуском строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, який сплинув 17 березня 2023 року. У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року. Клопотання обґрунтовується тим, що заявниця не повідомлена про розгляд справи, а тому не знала та не могла знати про наявність рішення суду апеляційної інстанції; про його наявність дізналася випадково, коли була залучена як відповідач у справі № 904/4835/23, предметом спору якої є нерухоме майно, що було предметом спору у справі, яка переглядається. ОСОБА_1 наголосила, що відповідно до матеріалів цієї цивільної справи судові повістки їй направлялися на неправильну адресу у м. Підгородне Дніпропетровської області, замість правильної: АДРЕСА_1 . Заявник зазначила, що смс-повідомлення із сповіщенням про дату та час судового засідання надсилали на неправильний номер телефону: НОМЕР_1 , замість правильного: НОМЕР_2 . Заявник до касаційної скарги не додала жодних доказів на підтвердження зазначених нею підстав. Оскільки до відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має процесуальної можливості здійснити перевірку своєчасного направлення судом апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку копії оскаржуваного рішення або доказів отримання цього рішення, відповідні докази мають бути надані заявником до суду касаційної інстанції, зокрема, у виді довідки суду першої або апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи немає доказів своєчасного направлення апеляційним судом копії оскаржуваного рішення поштовим зв`язком або про вручення заявнику копії судового рішення у приміщенні суду. Отже ОСОБА_1 повинна надати Верховному Судові докази на підтвердження зазначених нею у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції підстав пропуску такого, зокрема докази, у яких наявні відомості на підтвердження факту направлення та надсилання судом судових повісток заявнику на неправильну поштову адресу та неправильний номер телефону, а також докази, які свідчитимуть про те, що заявник не отримувала копію оскаржуваної постанови раніше або через свого представника. ІІІ. Щодо визначення предмету та вимог касаційної скарги Верховний Суд визнає викладені у касаційній скарзі вимоги ОСОБА_3 некоректно сформованими. Заявник у порушення пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України неналежно сформулювала процесуальну вимогу касаційної скарги, що має відповідати статті 409 ЦПК України щодо повноваження касаційного суду. Згідно зі статтею 409 ЦПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: - залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; - скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; - скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; - скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; - скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; - у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; - у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується. За результатами аналізу касаційної скарги ОСОБА_3 Верховний Суд констатував, що згідно з доводами, наведеними нею у касаційній скарзі, заявник має намір оскаржити ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року. Втім, у касаційній скарзі ОСОБА_4 просить Верховний Суд переглянути лише постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року. Враховуючи, що заявник усупереч вимогам пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України належно і зрозуміло не визначила предмет касаційного оскарження, Верховний Суд визначив для ОСОБА_3 обов`язок подати виправлену касаційну скаргу, в якій правильно викласти її прохальну частину та уточнити судові рішення, які вона на має намір оскаржити. ІV. Щодо направлення копій касаційної скарги іншим учасникам справи Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або приписами, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до пункту 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом За правилом частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням ЄСІТС, що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Заявник не надала доказів надсилання листом з описом вкладення копії касаційної скарги ОСОБА_2 , тому Верховний Суд визначив, що заявник повинна направити до цього Суду докази надсилання листом з описом вкладення ОСОБА_2 копії касаційної скарги. Згідно з вимогами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються приписи статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, якщо заявник не усуне недоліки поданої касаційної скарги у строк, встановлений судом, така скарга вважатиметься неподаною і буде повернута цій особі (частина друга статті 393, частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дніпропетровська міська рада, про витребування документів та визнання права власності, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний