Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/9301/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 р.Справа № 480/9301/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. представник відповідача Германчук В.Ю. представник позивача Сумцова С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2023, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, по справі № 480/9301/23 за позовом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, - визнати протиправним і скасувати повідомлення старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Германчук Валерії Юріївни про повернення виконавчого документи стягувачу без прийняття до виконання від 10.08.2023 №18.6-31/32274 постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №12 ДФС-ФС від 05.05.2023 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у сумі 67000 грн; - зобов`язати Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти до виконання постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №12 ДФС-ФС від 05.05.2023 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у сумі 67000 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано повідомлення старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Германчук Валерії Юріївни про повернення виконавчого документи стягувачу без прийняття до виконання від 10.08.2023 №18.6-31/32274 постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №12 ДФС-ФС від 05.05.2023 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Зобов`язано Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти до виконання постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №12 ДФС-ФС від 05.05.2023 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що обґрунтовано надіслав позивачеві повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.08.2023 № 18.6-31/32274, яким повернуто постанову управління Держпраці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05.05.2023 № 12 ДФС-ФС, з огляду на те, що ця постанова була оскаржена у судовому засіданні, а тому не набрала чинності. Вказана обставина виключає здійснення виконавчого провадження. Також вказав на те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі власних повноважень, оскільки надав оцінку відповідності постанови управління Держпраці № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023 вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 1404-VIII) у той час, як державним виконавцем, при складанні спірного повідомлення від 10.08.2023 № 18.6-31/32274, така оцінка виконавчому документу не надавалася. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду є обґрунтованим та законним. Просить оскаржене відповідачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області від 22.02.2023 №1000/18/20/РРО/ НОМЕР_1 , прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05.05.2023 №12 ДФС-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 67000 грн., яка, як вказано, набирає законної сили з 05.05.2023 та визначено строк пред`явлення постанови до виконання до 06.08.2023 (а.с.23-24). Згідно із заявою від 17.07.2023, позивач подав постанову про накладення штрафу від 05.05.2023 № 12 ДФС-ФС до виконання Конотопському відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області (а.с.22). Старшим державним виконавцем Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Германчук В.Ю винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.08.2023 №18.6-31/32274, яким повернуто постанову від 05.05.2023 № 12 ДФС-ФС заявнику (а.с. 14). В оскаржуваному повідомленні від 10.08.2023 державний виконавець зазначив, що керуючись п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається без прийняття до виконання, оскільки ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 відкрито провадження в адміністративний справі № 480/5410/23 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023. Вважаючи, таке повідомлення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постанови управління Держпраці набирають чинності з моменту їх прийняття, а тому відповідач не мав законних підстав для повернення виконавчого документа позивачеві, при цьому суд першої інстанції вважав належним способом захисту прав відповідача зобов`язати Конотопського ВДВС прийняти до виконання постанову управління Держпраці № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023. Також, відповідачем не надано суду доказів того, що Сумський окружний адміністративний суд у справі № 480/5410/23 застосовував заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон № 1404-VIII. Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частина 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Відповідно до п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (надалі Порядок № 509) не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України). Сторони не заперечують, що постанова управління Держпраці є виконавчим документом. Положеннями ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). З матеріалів справи вбачається, що підставою повернення постанови про накладення штрафу позивачу без прийняття її до виконання, з посиланням на п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець визначив, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 відкрито провадження в адміністративний справі № 480/5410/23 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023. Тому, рішення на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили. Вказана обставина виключає здійснення виконавчого провадження (а.с. 14). Так, відповідно до п. 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. При цьому, колегія суддів зазначає, що порядок № 509 не визначає строків та порядку набрання чинності постановою, натомість у цій постанові № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023 вказана дата набрання нею законної сили. Отже, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що станом на момент звернення управління Держпраці до Конотопського ВДВС, постанова № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023 не набрала чинності. Посилання апелянта на інші нормативно-правові акти, зокрема норми постанови Кабінету Міністрів України № 790 від 02.06.2003 «Про порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», колегія вважає безпідставними, оскільки такими нормативно-правовими актами врегульовані питання набрання чинності (законної сили, узгодженості тощо) рішеннями та постановами, які винесені іншими суб`єктами владних повноважень та за іншого правового регулювання, відмінного від цієї справи. Враховуючи зазначені вище норми та обставини справи, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування повідомлення старшого державного виконавця Конотопського ВДВС Германчук В.Ю. про повернення виконавчого документи стягувачу без прийняття до виконання від 10.08.2023 № 18.6-31/32274 постанови управління Держпраці № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023. Щодо посилання апелянта на неправомірність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання прийняти до виконання постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю від 05.05.2023 №12 ДФС-ФС, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок. Отже, до відкриття виконавчого провадження, в силу приписів Закону № 1404-VIII, виконавець має перевірити наявність усіх підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем надавалася оцінка наявності або відсутності інших підстав для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття, визначених ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII. При цьому колегія суддів зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Зобов`язання судом відповідача прийняти до виконання постанову управління Держпраці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05.05.2023 № 12 ДФС-ФС може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття, які передбачені ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача прийняти до виконання постанову управління Держпраці від 05.05.2023 № 12 ДФС-ФС, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, може бути необґрунтованим та призвести до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови управління Держпраці від 05.05.2023 № 12 ДФС-ФС з порушенням закону. У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови управління Держпраці від 05.05.2023 № 12 ДФС-ФС. Проте наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у повідомленні старшого державного виконавця Конотопського ВДВС Германчук В.Ю. про повернення виконавчого документи стягувачу без прийняття до виконання від 10.08.2023 № 18.6-31/32274 постанови управління Держпраці № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023. Однак суд, в межах цієї справи, не має повноважень досліджувати чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови управління Держпраці № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що хоч і повноваження Конотопського ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за наведених фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про відкриття виконавчого провадження з урахуванням правових висновків суду у даній справі. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції у частині неправильного обрання способу судового захисту ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог з обранням іншого способу захисту порушеного права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 по справі № 480/9301/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти до виконання постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №12 ДФС-ФС від 05.05.2023 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Прийняти в цій частині нову постанову якою в цій частині позовну вимогу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити частково. Зобов`язати Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно розглянути заяву Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 17.07.2023 про примусове виконання постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 12 ДФС-ФС від 05.05.2023 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у сумі 67000 грн. У задоволенні іншої частини цієї позовної вимоги відмовити. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 по справі №480/9301/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко