Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/3236/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3236/22 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Шелест С.Б., суддів: Ганечко О.М., Лічевецького І.О. розглянувши у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Головне управління Держпраці у Київській області, визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Держпраці у Київській області, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 17.12.2021 у виконавчому провадженні №67926891 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 240 000 грн. Позовні вимоги мотивовано протиправністю постанови про відкриття виконавчого провадження від17.12.2021 №67926891 з примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126, як такої, що прийнята без урахування факту оскарження позивачем постанови від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 у судовому порядку. Також позивачем вказано про порушення строків направлення постанови про відкриття виконавчого провадження позивачеві; не направлення на адресу позивача копії постанов про накладення арешту, про оголошення в розшук, які винесені щодо майна позивача; протиправне винесення постанови про оголошення розшуку майна позивача до повідомлення його про початок примусового виконання рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про задоволення позову. 10.08.2022 через підсистему «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи представником позивача подано клопотання про розгляд справи його без участі. Від відповідача та третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надходило; в судове засідання представник відповідача та третьої особи не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Головного управління Держпраці у Київській області від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 240 000 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою, ФОП ОСОБА_1 оскаржив її у судовому порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2021 відкрито провадження у справі №640/31944/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126. 16.12.2021 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява Головного управління Держпраці у Київській області про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 23.09.2021 № КВ2605/37/АВ/ТД/ФС -

126. Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.С. від 17.12.2021 відкрито виконавче провадження №67926891 з примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 23.09.2021 № КВ2605/37/АВ/ТД/ФС - 126 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 240000,00 грн. Вказуючи на протиправність постанови від 17.12.2021 №67926891, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021 №67926891, як такої, що прийнята на реалізацію повноважень, наданих державному виконавцю частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) та за відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, що передбачені частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII. Судом зазначено, що державним виконавцем при прийнятті виконавчого документа до виконання дотримано вимоги Закону №1404-VIII, встановлено відповідність виконавчого документа вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VIII та, відповідно, правомірно прийнято оскаржувану постанову. Вказано, що чинним законодавством не передбачено зупинення строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання чи зупинення строку набрання законної сили постановою у випадку оскарження останньої у судовому порядку. Судом також зауважено, що порушення відповідачем строку направлення постанови про відкриття провадження не є самостійною підставою для скасування такої постанови. Апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що одночасно із поданням позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 ним у справі №640/31944/21 подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою він просив зупинити стягнення на підставі постанови від 23.09.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення до набрання законної сили судовим рішенням у справі. За результатами розгляду заяви суд виніс ухвалу від 11.11.2021, в якій в мотивувальній частині зазначив «Враховуючи те, що постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 23.09.2021№КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 оскаржено позивачем у судовому порядку, то вона не набрала законної сили, а визначений у ній штраф є неузгодженим і примусовому стягненню не підлягає». Заявник апеляційної скарги вважає, що за вказаних обставин державний виконавець не мав повноважень на прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126. В апеляційній скарзі заявником також наголошено на порушенні відповідачем строків направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, не направленні постанов про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про накладення арешту на частку в статутному фонді; порушенні вимог законодавства при накладенні арешту на пенсійний рахунок позивача. Колегія суддів, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди. Відповідно до частини дев`ятої статті 265 КЗпП України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби. За змістом пунктів 9-11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. Не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п`ятою і шостою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"); у судовому порядку територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону); органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України). Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021 №67926891 виконавче провадження відкрито з примусового виконання постанови ГУ Держпраці у Київській області від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126. Постановою Головного управління Держпраці у Київській області від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф, передбачений статтею 265 Кодексу законів про працю України, відповідно, остання є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом №1404-VIII. Доказів виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 у добровільному порядку протягом строку, встановленого пунктом 9 Порядку №509, позивачем не надано. Постанова від 23.09.2021 № КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 пред`явлена до виконання у встановлений частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII строк, відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VIII, позаяк містить усі обов`язкові реквізити виконавчого документа. Наявності будь-якої з обставин, з якими частина четверта статті 4 Закону №1404-VIII пов`язує наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, судом не встановлено та позивачем не обґрунтовано. За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Виходячи з наведених положень, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановивши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII та відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, державний виконавець зобов`язаний був прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження в силу вимог статті 26 Закону №1404-VIII Факт оскарження постанови від 23.09.2021 № КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 у судовому порядку не звільняє державного виконавця від обов`язку із прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження за відсутності підстав для повернення виконавчого документа, що передбачені частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII. Порядком №509 не передбачено зупинення строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, як і не передбачено зупинення строку для сплати штрафних санкцій у випадку оскарження постанови в судовому порядку. Частиною четвертою статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень до прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021 ФОП ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва подана заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі №640/31944/21 шляхом прийняття рішення про зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 23.09.2021 №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126 про накладення штрафу про порушення законодавства про працю та зайнятість населення до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2021 у задоволенні такої заяви було відмовлено. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що мотиви суду, з яких він виходив відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову в ухвалі від 11.11.2021 у справі №640/31944/21, враховуючи обставини, встановлені у межах розгляду даної справи (№640/3236/22), а саме: відповідність виконавчого документа встановленим Законом №1404-VIII вимогам та відсутність підстав для повернення виконавчого документа без виконання, не звільняють державного виконавця від обов`язку із прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №640/31944/21 заяву ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі постанови про накладення штрафу від 23.09.2021 року №КВ2605/37/АВ/ТД/ФС-126. У той же час, зазначена постанова ухвалена після прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021, у зв`язку з чим не впливає на правомірність останньої, як такої, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом на момент реалізації державним виконавцем відповідних повноважень. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа є підставою для зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, а не скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Колегія суддів апеляційного суду також погоджується із позицією суду першої інстанції, що обставини порушення державним виконавцем порядку надсилання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів у межах спірних правовідносин не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки остання прийнята на реалізацію наданих відповідачу повноважень, за наявності встановлених Законом №1404-VIII підстав та за наявності встановленого у межах спірних правовідносин обов`язку державного виконавця відкрити виконавче провадження. З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судом на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду вказує на обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо правомірності постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021 №67926891, у зв`язку з чим погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів судового захисту прав позивача за вказаним позовом. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Обставини справи судом першої інстанції встановлено правильно. Порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції не допущено. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 71, 77, 241, 242, 272, 287, 311, 313, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у справі №640/3236/22 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач С.Б. Шелест Судді О.М. Ганечко І.О. Лічевецький