Постанова Одеський апеляційний суд № 522/9431/21

Номер провадження: 22-ц/813/6807/23 Справа № 522/9431/21 Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - П`ятий апеляційний адміністративний суд, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року у складі судді Шенцової М.Р., встановив: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до П`ятого апеляційного адміністративного суду про стягнення моральної шкоди у частковому розмірі 120 000 гривень; 1892,10 гривень надмірно сплаченого судового збору; 13 000 гривень вартість мопеду; 1700 гривень накладних витрат. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року закрито провадження за позовом ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу надати до Верховного Суду для визначення підсудності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена при неповному з`ясуванні всіх обставин справи. 13.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його представника та просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції без змін. Позивач у судове засідання 09.11.2023 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2020 року у справі N509/1708/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Одеській області, Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області в особі інспектора сектору реагування патрульної поліції Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Швеця Артема Сергійовича про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовлено. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2020 року залишена без руху. На виконання вимог вищевказаної ухвали, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1892,10 грн. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2020 року залишено без змін. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги, згідно платіжного доручення від 29.05.2020 N 47 на суму 630,20 грн. та платіжного доручення від 29.05.2020 N 48 на суму 630,20 грн. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках завдання шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 757/43355/16-ц викладено висновок, що позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. ОСОБА_1 обставини завдання йому шкоди обґрунтовує фактично своєю незгодою з ухваленим Одеським окружним адміністративним судом у справі N 509/1708/20 судовим рішенням, яким йому відмовлено у задоволенні апеляційної скарги на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 травня 2020 року до Головного управління національної поліції в Одеській області, Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області в особі інспектора сектору реагування патрульної поліції Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Швеця Артема Сергійовича про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач вказує про безпідставне неповернення судом надміру сплаченого ним судового збору, неналежність розгляду його скарги до Держаної судової адміністрації України щодо невиконання головою П`ятого апеляційного адміністративного суду наказів ДСА України та протиправне систематичне роз`єднання працівниками суду апеляційних вимог позивача та невнесення постанови до реєстру судових рішень про закінчення апеляційного розгляду справи. Позивач вважає, що внаслідок недбалості П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі N509/1708/20 істотно порушено норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію ним судового процесу, наданих процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні до суду своїх доказів. За частинами першою, одинадцятою статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Законом встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено. Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine)). Схожий висновок висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 березня 2017 року у справі N 6-3139цс16, в якій зазначено, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Закони України не передбачають розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Приписи "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення до суду), стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами. Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України). Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі N454/3208/16-ц (провадження N 14-500цс19). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine" від 21 грудня 2010 року). Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду. Правові висновки щодо відповідальності судді чи суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі N 454/143/17-ц (провадження N 14-185 цс 18), від 21 листопада 2018 року у справі N 757/43355/16-ц, (провадження14-399 цс 18),від 29 травня 2019 року у справі N 489/5045/18 (провадження N 14-191цс19), від 20 листопада 2019 року у справі N 454/3208/16-ц (провадження N 14-500цс19). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи підстави та зміст позову, норми процесуального законодавства, правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, позов ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду про стягнення моральної шкоди, надмірно сплаченого судового збору; матеріальної шкоди та накладних витрат не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Підстав для винесення окремої ухвали щодо процесуальних порушень Приморським районним судом м. Одеси, про які вказує позивач, не вбачається. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 22.11.2023 Головуючий: Судді: