Постанова 4855 № 320/9847/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9847/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2023 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління державної охорони України про визнання протиправним та скасування постанови, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог Управління державної охорони України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 03.02.2023. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов. Доводи апелянта аналогічні до викладених у позовній заяві та обґрунтовані зокрема тим, що боржником - Управлінням державної охорони України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 не виконано судове рішення, та не поновлено ОСОБА_1 на відповідній посаді. Таким чином, відсутні підстави стверджувати про можливість закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просили залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 826/1337/17 було визнано протиправним та скасовано наказ Начальника Управління державної охорони України від 15.09.2016 № 411 в частині зарахування підполковника ОСОБА_1 в розпорядження Управління державної охорони України. Визнано протиправними та скасовано накази державної охорони України від 24.11.2016 № 558-ОС, від 14.12.2016 № 627-ОС та від 23.12.2016 № 646-ОС в частині продовження підполковнику ОСОБА_1 терміну перебування в розпорядженні Начальника Управління державної охорони України. Визнано протиправним та скасовано наказ від 23.12.2023 № 642-ОС «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині накладення на підполковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. Поновлено підполковника ОСОБА_1 на посаді на посаді заступника начальника 8 відділу 2 Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України. Зазначена вище постанова від 05.12.2017 була залишена в силі судами апеляційної та касаційної інстанції. 21.12.2017 Окружним адміністративним судом м. Києва позивачу було видано виконавчий лист у справі № 826/1337/17 про поновлення підполковника ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 8 відділу 2 Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2018 у вищезазначеному виконавчому листі було виправлено описку в частині найменування боржника, Управління державної охорони України, та змінено дату видачі виконавчого листа. 02.05.2018 позивач подав до відповідача заяву про примусове виконання рішення суду щодо вищезазначеного виконавчого листа. 10.05.2018 головним (старшим) державним виконавцем відділу Валявським О.А. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. Листом від 22.05.2018 № 2/19-731 боржником у ВП № НОМЕР_1 повідомлено позивача про те, що рішення суду від 05.12.2017 у справі № 826/1337/17 неможливо виконати у зв`язку з відсутністю у структурі УДО відповідної посади. 11.12.2018 відповідачем було винесено постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1, яку позивач оскаржив до суду. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2019 у справі № 640/105/19 позивачу було відмовлено у задоволенні позову. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду зазначене рішення було скасовано та винесено постанову про задоволення позову. На виконання зазначеної постанови суду апеляційної інстанції відповідачем винесено постанову від 29.03.2019 про відновлення виконавчого провадження. 30.05.2019 відповідачем винесена постанова про закінчення ВП № НОМЕР_1 на підставі листа Управління державної охорони України від 18.04.2019 № 2/6-349, яким повідомлено про виконання рішення суду, оскільки видано наказ від 18.04.2019 № 224-ОС про скасування наказу від 03.12.2018 № 745-ос, видано наказ від 18.04.2019 № 224-ос про поновлення позивача на посаді заступника начальника 8 відділу Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України з 15.09.2016 та внесений послужний запис до послужного списку від 18.04.2019. Постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2019 була оскаржена позивачем до суду і скасована відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили, а ВП № НОМЕР_1 було поновлено. З огляду на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2019 у справі № 640/12204/19 скасовано постанову від 30.05.2019 № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським O.A., державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження від 05.11.2019 ВП № НОМЕР_1. 26.12.2022 відповідачем було винесено вимогу до боржника про негайне надання інформації щодо стану виконання рішення суду у справі № 826/1337/17. 18.01.2023 на адресу відповідача надійшла відповідь боржника у ВП № НОМЕР_1 листом від 07.01.2023 з якого слідує, що боржник повідомив про виконання рішення суду та надав державному виконавцю підтверджуючі документи. З матеріалів справи та пояснень представника Управління державної охорони України, яке є боржником у ВП № НОМЕР_1 слідує, що виконання рішення суду у справі № 826/1337/17 полягає у виданні наказу від 18.04.2019 № 224-ос. Позивач вказує на те, що наказ від 18.04.2019 № 224-ос вже був предметом дослідження у судовій справі № 640/12204/19, у якій судовим рішенням було скасовано постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1 від 30.05.2019. Надалі 03.02.2023 відповідач виніс спірну в межах даної справи постанову про закінчення виконавчого провадження. Згадана постанова винесена з огляду на те, що відповідачем встановлено, що відповідно до листа від 21.11.2019 № 2/19-2118 рішення суду виконано, видано наказ від 18.04.2019 № 224-ос, яким внесено відповідні зміни до наказів УДО України по особовому складу та в обліково-послужні документи позивача. Вказаним наказом позивач (стягувач у ВП № НОМЕР_1) поновлений на посаді заступника начальника 8 відділу Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України з 15.09.2016 по дату звільнення з військової служби у запас ЗСУ та виключення його зі списків особового складу - 28.04.2017. При винесенні спірної постанови державний виконавець керувався положеннями ч. 2 ст. 63, п. 9 ч. 1 ст. 39, та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із закінченням виконавчого провадження, та вказуючи на невиконання рішення суду, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що в діях відповідача при винесенні оскаржуваної постанови відсутні ознаки протиправної поведінки, а оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і боржник. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Також і частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Порядок виконання рішення про поновлення на роботі регулюється статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Дана норма Закону України "Про виконавче провадження" була внесена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 № 1217-IX була чинною станом на момент винесення оскаржуваної постанови, а відтак підлягала застосуванню на час проведення виконавчих дій. Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави закінчення виконавчого провадження. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Так, судами досліджено, що Управлінням державної охорони України видано наказ від 18.04.2019 № 224-ос, яким внесено відповідні зміни до наказів УДО України по особовому складу та в обліково-послужні документи позивача. Вказаним наказом ОСОБА_1 (стягувач у ВП № НОМЕР_1) поновлений на посаді заступника начальника 8 відділу Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України з 15.09.2016 по дату звільнення з військової служби у запас ЗСУ та виключення його зі списків особового складу - 28.04.2017. Отже, наказом від 18.04.2019 № 224-ос позивача поновлено на посаді саме по дату звільнення з військової служби, оскільки звільнення останнього з військової служби відбулось за наказом УДО України від 28.04.2017 № 218-ос «Щодо особового складу», правомірність якого є предметом розгляду в адміністративній справі № 826/6388/17. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги акцентує увагу на тому, що як станом на момент винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 03.02.2023, так і станом на час апеляційного розгляду справи наказ Управління державної охорони України від 28.04.2017 № 218-ос є чинним та ніким не скасований. Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який вказав про правомірність дій виконавця при винесенні оскаржуваної постанови та закінчення виконавчого провадження. Крім того, суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача з посиланням на інші обставини проведення виконавчого провадження та виконання постанови суду від 05.12.2017 у справі № 826/1337/17, позаяк вони не стосуються даних правовідносин, в межах яких оскаржується саме постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 03.02.2023. Колегія суддів не приймає посилання апелянта стосовно неналежного виконання судового рішення, та не поновлення його на посаді, позаяк з урахуванням викладених вище обставин справи, нормативного регулювання, та нескасованого наказу Управління державної охорони України від 28.04.2017 № 218-ос, державний виконавець при винесенні спірної постанови діяв відповідно до вимог закону. Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 03.02.2023. Відтак, суд першої інстанції при розгляді даного спору обґрунтовано вказав, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити. Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління державної охорони України, про визнання протиправним та скасування постанови - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Кузьменко В. В. Судді: Василенко Я. М. Карпушова О.В.