Постанова Київський апеляційний суд № 760/17503/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 760/17503/24 Головуючий у суді І інстанції: Верещінська І.В. провадження №22-ц/824/12954/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г., секретар судового засідання: Янчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Валерії Анатоліївни, боржник Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ВСТАНОВИВ: У липні 2024 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаною скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Прилуцької Валерії Анатоліївни у виконавчому провадженні НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа Київського апеляційного суду №760/21117/20 від 05.04.2024 року, які полягають у винесенні постанови від 04.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Киів) Прилуцької Валерії Анатоліївни від 04.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1; стягнути з органу ДВС за рахунок бюджетних асигнувань на користь скаржника понесені судові витрати. У скарзі зазначав, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 по примусовому виконанню виконавчого листа Київського апеляційного суду №760/21117/20 від 05.04.2024 року про поновлення його на роботі у Дочірньому підприємстві «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з 27.08.2020 року, що перебуває на виконанні Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 04.07.2024 року державним виконавцем Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Прилуцькою Валерією Антонівною було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Дану постанову скаржник одержав від органу ДВС 17.07.2024 року, що підтверджується розпискою у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором № 0600940042434, що міститься в матеріалах виконавчого провадження, конвертом та відомостями сайту оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про вручення даного листа. Із зазначеною постановою державного виконавця скаржник категорично незгодний оскільки вважає її незаконною. Так, згідно змісту оскаржуваної постанови, її винесено державним виконавцем Прилуцькою В.А. у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення згідно наказу №182-В/О від 30.06.2023 року виданого ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про скасування наказу №629-К/0 від 21.08.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та про поновлення мене на посаді начальника відділу інноваційно-інституційних перетворень з 27.08.2020 року. Проте, боржник - ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», скаржника на посаді фактично не поновив, до роботи не допустив. Так, про існування наказу №182-В/О від 30.06.2023 року скаржник нічого не знає, оскільки його зміст до його відому боржником не доводився, до роботи його допущено не було. Також скаржник не викликався державним виконавцем для ознайомлення із цим наказом та відомості про роботу до його трудової книжки не вносилися. Вказане вище свідчить, що державним виконавцем не були вжиті достатні, передбачені законодавством, заходи для забезпечення належного виконання рішення суду, заявник вважає постанову державного виконавця незаконною та такою що підлягає скасуванню. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Прилуцької В.А. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа Київського апеляційного суду №760/21117/20 від 05.04.2024 року, які полягають у винесенні постанови від 04.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Прилуцької В.А. від 04.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 11 червня 2025 року Соколова А.А., в інтересах Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати рішення та дії головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Валерії Анатоліївни, боржник Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» законними та такими, що відповідають чинному законодавству України. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 подано виконавчий лист № 760/2122257/20 від 05.04.2024 року до Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі якого державний виконавець Прилуцька Валерія Анатоліївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 13.06.2024 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 14.06.2024 року щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 .. На виконання зазначених вище постанов скаржник здійснив виплату за час вимушеного прогулу, видав наказ № 182 В/О від 30 червня 2023 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 27.08.2020 року. Про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі відповідно до рішення суду ОСОБА_1 повідомлено шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) повідомлення про поновлення на роботі, допуск до роботи та необхідність прибуття задля внесення змін у трудову книжку. Окрім того, на вимогу головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької В.А. від 14.06.2024 року за вих. № 116519 з супровідним листом за вих. № 214/06/24 від 27 червня 2024 року з додатками повідомлено про виконання постанови від 14.06.2024 року по виконавчому провадженні № НОМЕР_1. 04.07.2024 року державним виконавцем Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької В.А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Незважаючи на повідомлення ОСОБА_1 та фактичне його отримання останній не з`явився на робоче місце, не цікавився щодо можливості виконання своїх трудових обов`язків, не надав трудову книжку для внесення відповідних змін та записів, не прибув для ознайомлення з наказом шляхом власноручним підписом. Апелянт вважає, що ОСОБА_1 бездоказово стверджував, що ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на посаді фактично не поновив, про існування наказу № 182-В/О від 30.06.2023 року нічого не знає до роботи його допущено не було та відомості про роботу до його трудової книжки не вносились. Однак такі твердження ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки останній інформацію про закриття виконавчих проваджень у зв`язку з його виконанням одержав від органу ДВС 17.07.2024 року, що підтверджується розпискою у повідомлені про вручення рекомендованого поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором № 0600940042434. Також апелянт зазначав, що з дати поновлення підприємством було направлено ОСОБА_1 на адресу, яка зазначалась у всіх процесуальних документах та у постановах ВДВС: лист № 252/06/23 від 30.06.2023 року, лист вих. № 253/07/24 від 18 червня 2024 року, лист вих. № 129/04/25 від 01 квітня 2025 року. Однак ОСОБА_1 ігнорує листи від скаржника та не виходить на контакт з метою виконання рішення суду ним особисто. Інших засобів зв`язку з ОСОБА_1 скаржнику не повідомлялось. Апелянт вважає, що якщо працівник не з`явиться на роботі після поновлення його за рішенням суду, то роботодавець не можу нести жодної відповідальності за нез`явлення працівника на робочому місці. Також не погодившись з ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року, 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив змінити мотивувальну частину ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року, шляхом її доповнення висновками суду про врахування до спірних правовідносин відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Решту ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року залишити без змін. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що на обґрунтування скарги на рішення та дії державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Прилуцької В.А., ОСОБА_1 серед іншого, зазначив, що державний виконавець не перевірила, чи відповідає наказ боржника законодавству про працю. Зокрема, з копії наказу ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» №182-В/О від 30.06.2023 р., що міститься в матеріалах виконавчого провадження, вбачається, що у зв`язку із зміною штатного розпису підприємства з 18.03.2020 року та відсутності вакантної рівнозначної посади, введено позаштатну посаду начальника відділу інноваційно-інституаційних перетворень (п. 2 Наказу), що свідчить про порушення боржником законодавства про працю, оскільки у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу (постанови Верховного Суду від 19 грудня 2018 року № 807/2391/15, від 26 травня 2021 року у справі № 260/261/20, від 27 квітня 2021 року в справі № 826/8332/17, від 20 січня 2021 року у справі № 640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі № 804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі № 640/21065/18, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі № 640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі № 640/1627/20, від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, від 21 жовтня 2021 року у справі № 809/2894/13-а, від 13 квітня 2023 року у справі № 540/3994/20). ОСОБА_1 вважає, що належним виконання рішення суду про поновлення його на роботі має бути приведення штатного розпису у відповідність до рішення суду, тобто боржник зобов`язаний видати наказ про внесення штатної посади до штатного розпису, що відповідатиме правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16 (провадження № K/9901/21219/18), а саме: «...у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду...». Проте, ухвалюючи справедливе та законне по своїй суті судове рішення суд першої інстанції не звернув увагу на зміст наказу ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 182-В/О від 30.06.2023 р. та доводи моєї скарги у наведеній частині і, як наслідок, не врахував наведених вище правових висновків Верховного Суду, про що свідчить

мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення, внаслідок чого виконання виконавчого листа Київського апеляційного суду № 760/21117/20 від 05.04.2024 р. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 може бути утруднене, оскільки суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вказав тільки на те, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків, залишивши поза увагою ту обставину, що зміст наказу ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 182-В/О від 30.06.2023 р. не відповідає вимогам законодавства про працю, оскільки належним виконанням рішення суду про поновлення мене на роботі має бути приведення боржником штатного розпису у відповідність до постанови Київського апеляційного суду від 28.06.2023 року по справі № 760/21117/20, адже за викладеними вище висновками Верховного Суду у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а не вводити позаштатну посаду, як про це зазначає боржник у наказі. Тобто боржник зобов`язаний видати наказ про внесення змін до штатного розпису, а не пропонувати мені позаштатну посаду. Зазначені обставини є суттєвими для правильного вирішення справи, оскільки відсутність їх правової оцінки в оскаржуваному судовому рішенні дозволить боржнику для виконання постанови Київського апеляційного суду від 28.06.2023 р. по справі № 760/21117/20 не вносити зміни до штатного розкладу, а маніпулюючи моїми правами на працю, порушити їх шляхом поновлення на посаді, якої не існує, виводячи працівника поза штат, що створить скаржнику подальші перешкоди у відновленні порушених прав та затягне стадію виконання судового рішення. Відтак, на переконання апелянта, неврахування судом першої інстанції до спірних правовідносин відповідних норм права, викладених в зазначених вище постановах Верховного Суду, є підставою для зміни судового рішення в оскаржуваній частині шляхом доповнення його мотивувальної частини відповідно до висновків апеляційного суду. 08 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Дочірного підприємства «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», просило відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .. Вимоги своєї апеляційної скарги підтримали в повному обсязі. 10 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу Дочірного підприємства «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення. 29 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 , просив проводити розгляд справи без його участі. 29 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив Дочірного підприємства «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від ОСОБА_1 .. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 та визнаючи неправомірними дії державного виконавця та визнаючи незаконною та скасовуючи постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що сама по собі постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 про виконання рішення суду на підставі виданого ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України наказу від 30.06.2023 року, без встановлення державним виконавцем фактичного допуску стягувана до роботи з внесенням відповідних записів до трудової книжки - не може бути доказом фактичного виконання рішення суду. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 28.06.2023 року у справі №760/21117/20 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 березня 2022 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 21.08.2020 року №629-К/О «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника відділу інноваційно-інституаційних перетворень Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та поновлено ОСОБА_1 на роботі з 27.08.2020 року. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2020 року по 28.06.2023 року у сумі 258 341, 51 грн. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті професійної правничої допомоги у суді першої та апеляційної інстанції у сумі 16750,00 грн. Ухвалою Верховного Суду від 29.02.2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор дочірнього підприємства «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» - Гуцол Станіслав Станіславович, про скасування наказу та поновлення на роботі відмовлено. ОСОБА_1 подано виконавчий лист № 760/212257/20 від 05.04.2024 року до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі якого державний виконавець Прилуцька Валерія Анатоліївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 13.06.2024 року щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 14.06.2024 року щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 .. На виконання зазначених вище постанов Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» здійснило виплату за час вимушеного прогулу та видало наказ № 182 В/О від 30.06.2023 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 27.08.2020 року (а.с. 82 том 1). Дочірне підприємство «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» листом від 30.06.2023 року вих. № 252/06/23 повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Київського апеляційного суду по справі № 760/21117/20 ДП «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про поновлення його на роботі та зобов`язало негайно приступити до виконання обов`язків начальника відділу інноваційно-інституаційних перетворень. Також повідомлено ОСОБА_1 про місцезнаходження робочого місця та робочий графік підприємства. Лист було надіслано на поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 83 том 1). Крім того, на вимогу головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької В.А. від 14.06.2024 року за вих. № 116519 з супровідним листом за вих. № 214/06/24 від 27.06.2024 року повідомлено про виконання постанови від 14.06.2024 року по виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (а.с. 81 том 1). Постановою державного виконавця ВП № НОМЕР_1 від 04.07.2024 року виконавче провадження закрито на підставі п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення (а.с. 80 том 1). Вказана постанова державного виконавця була надіслана стягувачу ОСОБА_1 .. В подальшому ДП «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» направляло листи ОСОБА_1 , від 18.07.2024 року № 253/07/24, від 01.04.2025 року № 129/04/25, в яких зокрема просило ОСОБА_1 в найкоротші строки прибути на робоче місце для виконання трудових обов`язків (а.с. 116, 124 том 1). Однак після винесення ДП «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» наказу № 182 В/О від 30.06.2023 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 27.08.2020 року, та повідомлення останнього про даний наказ, ОСОБА_1 не з`являлвся на робочому місці та виконання своїх трудових обов`язків. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження»). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18, провадження № 14-607цс19, викладено правовий висновок про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку. У постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 750/2140/19, від 20 червня 2019 року у справі № 185/8748/16-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі №569/10189/16-ц, викладено правовий висновок про те, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся належним чином. В суді апеляційної інстанції представник боржника пояснив, що наказ був виданий про поновлення на роботі, та у зв`язку з не виходом на роботу ОСОБА_1 , був йому направлений поштою. Також поштою був направлений лист стягувачу, про запрошення його на роботу для фактичного виконання роботи. Який залишився поза увагою стягувача, оскільки останній на роботу не приходить, трудову книжку не приносить. У зв`язку з цим ними був виданий та виготовлений дублікат трудові книжки та внесені всі записи, які вимагає закон та виконання рішення про поновлення на роботі. Дублікат трудової книжки стягувач може отримати. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 та визнаючи неправомірними дії державного виконавця та визнаючи незаконною та скасовуючи постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, оскільки незважаючи на повідомлення ОСОБА_1 про винесення наказу ДП «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 182 В/О від 30.06.2023 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 27.08.2020 року, ОСОБА_1 не з`явився на робоче місце, не цікавився щодо можливості виконання своїх трудових обов`язків, не надав трудову книжку для внесення відповідних змін та записів, не прибув для ознайомлення з наказом шляхом власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається справи, що боржником було направлено ОСОБА_1 повідомлення про необхідність його з`явитися до ДП «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» для ознайомлення з наказ про поновлення на роботі та вирішення працевлаштування, а також наказ № 182 В/О від 30.06.2023 року про скасування наказу № 629-К/О від 21.08.2020 року (про звільнення ОСОБА_1 ) та поновлення на роботі та повідомлено про необхідність прибуття його для оформлення трудових відносин до ДП «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з трудовою книжкою. Проте, ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним вчинилися дії спрямовані на фактичний допуск його до роботи після видачі наказу про поновлення на роботі. Також боржником направлено лист про фактичний допуск стягувача до роботи. А також виготовлено дублікат трудової книжки з усіма записами. Доводи апеляційної скарги ДП «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заслуговують на увагу, та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що мотивувальну частину оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 14 травня 2025 року слід змінити шляхом її доповнення висновками суду про врахування до спірних правовідносин відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції від 14 травня 2025 року та про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , з огляду на те, що роботодавцем виконано рішення суду належним чином, докази про належне виконання надано відділу державної виконавчої служби, рішення та дії головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Валерії Анатоліївни в частині закриття виконавчого провадження є законним та таким, що відповідають чинному законодавству. З огляду на викладене та вимоги ст. 376 ЦПК України, ухвала районного суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні поданої скарги з вищенаведених підстав. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги ДП «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заслуговують на увагу, водночас доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та у її задоволенні слід відмовити, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, ухвала суду першої інстанції постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги у відповідності до ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Валерії Анатоліївни, боржник Дочірнє підприємство «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «06» жовтня 2025 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Є.В. Болотов С.Г. Музичко