Постанова 4813 № 523/11320/19

Номер провадження: 22-ц/813/7155/23 Справа № 523/11320/19 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 13.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Долгової В.І. учасники справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке змінило найменування на АТ "Сенс Банк", державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2023 року, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке змінило найменування на АТ "Сенс Банк", державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, про скасування записів про реєстрацію права власності, про припинення права власності, про поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про спільну часткову власність на квартиру в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про реєстрацію права власності, припинення права власності, поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про спільну часткову власність на квартиру, в обґрунтування якого зазначили, що 19.08.2005 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 205/08/628. 11.09.2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 05/95/100, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 05.06.1995 року в рівних частках. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 червня 2015 року у справі № 523/9988/14-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів шляхом звернення на предмет іпотеки задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 2005/08/628 від 19.08.2005 року укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 у розмірі 191808,48 грн, та в рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідкладної кредитної лінії № 05/095/100 від 11.09.2006 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 у розмірі 309264,11 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну кв. АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частки кожному. Вказане рішення постановою Апеляційного суду Одеської області від 22.05.2018 року змінено в частині розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду України від 21.11.2018 року постанову Апеляційного суду Одеської області від 22.05.2018 року скасовано на направлено справу на новий розгляд до апеляційного суду. Станом на час подання позову справу не розглянуто. 12.02.2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на зазначену квартиру. Позивачі не погоджуються з рішенням державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на належну їм квартиру. Вважають, що реєстрація права власності на нерухоме майно за AT «Укрсоцбанк» відбулась з порушенням встановлених правил та процедур, а також вимог законодавства України, їх незаконно позбавили права власності на квартиру. Позивачі просили суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45434025 від 08 лютого 2019 року 12:38:30, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк»; скасувати запис про реєстрацію права власності № 30207053, вчинений державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В., яким проведена реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк»; скасувати запис про право власності № 35087439, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом ОМНО - Чапським А.Е., яким проведена державна реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк»; припинити право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про спільну часткову власність на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частки за кожним. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Суворовський районний суд Одеської області рішенням від 24.05.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Сенс Банк («Альфа-Банк»), державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про реєстрацію права власності, припинення права власності, поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про спільну часткову власність на квартиру відмовив. Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що державний реєстратор під час державної реєстрації права власності, стосовно нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», діяв виключно у межах і у спосіб, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року. Суд вважав належним способом захисту права або інтересу позивачів не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування). Також зазначив, що позивачами клопотання про заміну неналежного відповідача АТ «Сенс Банк» (раніше АТ «Альфа-Банк») - на належного відповідача ОСОБА_6 , який є власником спірної квартири, не заявлялось, а суд за власною ініціативою не може залучити співвідповідача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , зазначає, що сторони договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя. Договором іпотеки передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання можливе у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», який підлягає застосуванню в редакції від 12.05.2006 року. Відповідно до Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору) передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку була можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Також зазначає, що банком вимог на виконання положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не надсилалось. Судом першої інстанції не враховано дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На момент набуття АТ «Укрсоцбанк» права власності на предмет іпотеки, була відсутня оцінка майна. Також скаржник посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. (2) Позиція інших учасників справи Одеський апеляційний суд ухвалою від 31.07.2023 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, роз`яснив право подання до апеляційного суду відзиву та пояснень на апеляційну скаргу, проте відзивів та пояснень не надходило. Акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке змінило найменування на АТ "Сенс Банк" копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 23.08.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник скаржника копію ухвали про відкриття провадження отримала 09.08.2023 року на електронну пошту, зазначену в апеляційній скарзі, що підтверджується довідкою. Позивачі та державний реєстратор в судове засідання не з`явились. ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України. ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України. Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. АТ "Сенс Банк" про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку отримав 11.10.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник АТ "Сенс Банк" Байрамов Олександр Володимирович у судовому засіданні апеляційну скаргу просив залишити без задоволення. Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта С.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Одеський апеляційний суд ухвалою від 13.11.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив представнику АТ "Сенс Банк" у клопотанні про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме: копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Представником відповідача зазначено, що нові докази, а саме: позовна заява подана вже після ухваленого Суворовським районним судом м. Одеси рішення від 24 травня 2023 року. Оскільки вказані докази датовані після ухвалення оскаржуваного рішення та не існували на час розгляду справи і не були предметом розгляду, у задоволенні клопотання представника відповідача колегія суддів вважала за необхідне відмовити. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Також, встановивши, що 24.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 343, тобто власником квартири АДРЕСА_2 , яка складається: загальна площею 48,5 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, є ОСОБА_6 , проте під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 адвокат Попова О.А. відмовилася заявляти клопотання про заміну неналежного відповідача АТ «Сенс Банк» (раніше АТ «Альфа-Банк») на належного відповідача ОСОБА_6 , тому суд першої інстанції вважав ці обставини підставою для відмови в позові. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції на час виникнення правовідносин, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05.07.1995 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, на підставі розпорядження від 05.07.1995 року № 63860, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 12-6812. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7731030 від 11.07.2005 року КП «ОМБТІ та Рон», реєстраційний номер 11339865, квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках, номер запису 169 в книзі 568пр-93. ОСОБА_7 та ОСОБА_2 проживають у вказаній квартирі з 1976 року, що підтверджується актом про проживання. 11.09.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_1 , далі за текстом іпотекодавці, укладено іпотечний договір, за пунктом 1.1 якого іпотекодавці передають в наступну іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання, нерухоме майно: двокімнатну квартиру під АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, загальною жилою площею 29,3 кв.м та підсобних приміщень: 1 -коридор - 7,6 кв.м; 4- кухня - 6,7 кв.м; 5-туалет -1,0 кв.м; 6 - ванна - 2,6 кв.м; 7- вбудована шафа - 0,4; балкон - 0,9 кв.м, загальною площею - 48,5 кв.м, яка є власністю іпотекодавців на підставі Свідоцтва про власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів 06.07.1995 року, право власності на яку зареєстроване згідно з витягом № 7731030 про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОМБТІ та РОН від 11.07.2005 року в реєстровій книзі 568пр-93, запис №169, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором (з майновим поручителем), посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. від 01.11.2004 року за реєстровим № 2439. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, від 29.05.2018 у справі № 369/238/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28.03.2019 року за № 161386274, 05.02.2019 року, номер запису про право власності 30207053, за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на підставі: поштові повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта;, Вимога, серія та номер: УСБ/Д/60, виданий 06.12.2018, видавник: АТ «Укрсобанк»; Іпотечний договір, серія та номер: 2060, виданий 11.09.2006, видавник: ПН ОМНО Трофімець В.В. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45434025 від 08.02.2019 року, ОСОБА_8 , КП «Агенція реєстраційних послуг» Одеська обл. (а.с. 24 т.1). Зазначені обставини свідчать про те, що АТ «Укрсобанк», як іпотекодержатель вчинив дії, спрямовані на набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору від 11.09.2006 року, укладеного з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Державний реєстратор здійснив реєстраційну дію (виконав визначену законом технічну функцію) щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за АТ Укрсоцбанк. Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року АТ Укрсоцбанк припинено шляхом приєднання до АТ Альфа-банк. В п. 1.2 вказаного рішення зазначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ Укрсоцбанк з 15 жовтня 2019 року є АТ Альфа-банк. АТ «Альфа-Банк» змінило найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується протоколом № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 12.08.2022 року, Статутом Акціонерного товариства «Сенс Банк». Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17. Отже, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні, гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) погоджуючись із зазначеними висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 545/1883/20 додатково зазначила, що оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем, заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Отже судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16). Звертаючись до суду позивачі просили визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.02.2019 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; скасувати запис про реєстрацію права власності на квартиру за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; скасувати запис про право власності на квартиру за Акціонерним товариством «Альфа-Банк»; припинити право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про спільну часткову власність на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 48,5 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е., зареєстровано в реєстрі за №

343. Згідно акта приймання-передачі від 24.02.2021 року АТ «Альфа-Банк» передало, а ОСОБА_6 прийняв квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний акт є невід`ємною частиною договору. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 245806653 від 24.02.2021 року, номер запису про право власності: 40713584 від 24.02.2021 року, право власності на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 48,5 кв.м зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі продажу, серія та номер: 343, виданий 24.02.2021, видавник: Чапський А.Е., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56791261 від 24.02.2021 року, приватний нотаріус Чапський А.Е., Одеський міський нотаріальний округ. Зазначені обставини свідчать про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 і власником квартири став ОСОБА_6 . Посилання суду першої інстанції на те, що під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 адвокат Попова О.А. відмовилася заявляти клопотання про заміну неналежного відповідача АТ «Сенс Банк» (раніше АТ «Альфа-Банк») на належного відповідача ОСОБА_6 , є помилковими, оскільки позивачами заявлені вимоги про скасування рішення державного реєстратора та скасування запису про право власності на квартиру за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», тобто спір стосується правочину, укладеного позивачами як власниками майна, тому відносини сторін мають договірний характер. У цій справі позивачами вимог про витребування майна з підстав передбачених статтями 387 та 388 ЦК України від кінцевого набувача власника квартири ОСОБА_6 про якого містяться відповідні відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не заявлялося. Оскільки АТ «Альфа-Банк» на підставі договору купівлі продажу від 24.02.2021 року відчужив квартиру АДРЕСА_2 , яка є предметом іпотеки за іпотечним договором 11.09.2006 року,ОСОБА_6 , то скасування рішення державного реєстратора та записів про реєстрацію права власності на квартиру не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивачів на зазначену квартиру. Більше того, за наявних обставин, задоволення такого позову може призвести до порушення прав іншої особи - набувача майна ОСОБА_6 . Відповідно до рішення у справі «Атіма Лімітед» проти України» (заява № 56714/11) заявник (другий покупець) купив акції у іншої юридичної особи (першого покупця), яка, своєю чергою, купила акції на аукціоні в межах програми приватизації. Прокурор в інтересах Київської міської ради звернувся з позовом до першого покупця з вимогою про визнання договору купівлі-продажу недійсним і повернення акцій територіальній громаді. Позов був задоволений, а акції зареєстровані за територіальною громадою. У рішенні ЄСПЛ наголошено, що судові рішення de facto призводять до втручання в майно заявника, і що витребування акцій від заявника могло бути можливим лише шляхом подання проти нього віндикаційного позову. ЄСПЛ, зокрема, постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про реєстрацію права власності, припинення права власності, поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про спільну часткову власність на квартиру не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту порушених прав позивачів. Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80 гс 20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20). З викладених вище обставин не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про обрання позивачами належного способу захисту порушеного права. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 26.04.2023 року у справі № 761/30876/19 колегія суддів не приймає з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.12.2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначала, що під час розгляду справи судом касаційної інстанції сторони також підтвердили, що на цей час право власності на нерухоме майно (що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506) зареєстровано за ТОВ «ЛЮКС ЛТД ГРУПП». У випадку подальшого відчуження АТ «Мегабанк» нерухомого майна (що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 506) скасування рішень про державну реєстрацію права власності від 30.12.2019 не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивача на відповідне нерухоме майно. Більше того, за наявних обставин, задоволення такого позову може призвести до порушення прав іншої особи - набувача майна, на що, зокрема, вказує практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за наведених обставин скасування рішень про державну реєстрацію права власності від 30.12.2019 не є ефективним способом захисту порушених прав позивача. Отже, у позові у цій частині слід відмовити. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19)). Велика Палати Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 зазначила, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків з внесення записів до ЄДРПОУ, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем в суді. Ураховуючи зміст і характер відносин між учасниками справи, та обставини справи, колегія суддів вважає, що державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. є неналежним відповідачем. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилися щодо мотивів, тому рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Щодо судових витрат В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко