Постанова 4824 № 752/2455/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/2455/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/8163/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 жовтня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 13 червня 2022 року у складі судді Ольшевської І.О., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка складається із 782681грн.77коп. 3% річних та 1 640 093 грн.59 коп. інфляційних. Позов обґрунтовано тим, що з метою отримання кредиту відповідач звернувся до ЗАТ «ТАС-Інвестанк», про що був укладений кредитний договір №788-Ф від 05.02.2007. 18.06.2013 між ПАТ «Омега Банк», який є повним правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Сведобанк», ВАТ «Сведобанк», ПрАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «Тас-Інвестбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1, на підставі якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до ОСОБА_1 15.04.2020 між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» укладено договір №2227/К про відступлення прав вимоги, за яким останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013року у справі №2605/18536/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Омега Банк» та заборгованість за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007, що станом на 12.12.2012 становить заборгованість за кредитом у розмірі 3 182 391 грн 79 коп., заборгованість за процентами в сумі 4 501 889 грн 03 коп., пеня за прострочений кредит у сумі 404 972 грн 40 коп., пеня за прострочені проценти по кредиту в сумі 606 885 грн 40 коп., судовий збір у розмірі 3 441 грн. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06.03.2014 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013 змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта-Банк» заборгованість за кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007 в сумі 3 182 391 грн 79 коп. по тілу кредиту, 4 501 889 грн 03 коп. заборгованість по процентам, 404 972 грн 40 коп. пені за прострочений кредит, 606 885 грн 40 коп. пені за прострочені проценти по кредиту та судовий збір у розмірі 3 441 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 14.02.2019 поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Постановою приватного виконавця Авторгова А.М. від 25.04.2019 відкрито виконавче провадження №58994672 з виконавчим листом Оболонського районного суду міста Києва №2/756/660/13 від 27.12.2017. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.10.2019, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.02.2020, відмовлено у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Зазначав, що виконавче провадження №58994672 з примусового виконання судового рішення триває, заборгованість ОСОБА_1 у розмірі, установленому судовим рішенням, не погашена, тому на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просив стягнути з боржника 3% річних та інфляційні втрати. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року позов ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» 692 216 грн 86 коп. 3% річних, 1 449 256 грн 98 коп. інфляційних втрат та 32 122 грн 11 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неналежно було повідомлено учасників про дату, час та місце судового засідання, порушено ст.ст. 4, 128, 211 ЦПК України допущено неправильність встановлення обставин, внаслідок необґрунтованої відмови у витребуванні доказів. Недотримання права на справедливий суд, гарантованого п. 1ст. 6 Конвенції, принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України. Зазначено, що судом було порушено п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України і це є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Також скаржник зазначає, що винуватцем у порушенні ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором №788-Ф є вина кредитора ПАТ «Сведбанк», оскільки ПАТ «Сведбанк» без згоди ОСОБА_1 незаконно списав депозитні кошти на погашення боргу іншого позичальника за іншим кредитним договором, в якому ОСОБА_1 був майновим поручителем - іпотекодавцем і такими діями були порушені плани щодо погашення кредитів, так як планувалося використати існуючі депозити що були гарантами забезпечення кредитних зобов`язань відповідача і це призвело до неможливості своєчасного погашення кредиту. Скаржник указує, що на підставі ст. 614 ЦК України він має бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання, в тому числі від стягнення з нього інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних від простроченої суми за кредитним договором № 788-Ф. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити рішення районного без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що відповідачем не доведено вину кредитора та не надано доказів, що кошти на депозитному рахунку були єдиним джерелом погашення заборгованості. Вказано, що відсутні докази й того, що ОСОБА_1 вжив всіх заходів для належного виконання умов кредитного договору та не доведено відсутності вини у порушенні кредитного зобов`язання, заборгованість за яким Колегія суддів, заслухавши адвоката Губського Р.В. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Васильєву І.В. в інтересах ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає зазначити наступне. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не повністю відповідає з огляду на наступне. Так, ухвалюючи у справі судове рішення суд першої інстанції допустив порушення норм цивільного процесуального законодавства, що є підставою для обов`язкового скасування рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення у справі. Згідно частин 6 і 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. За приписам п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність учасника справи - відповідача та належних доказів про вручення йому повістки про дату судового засідання, в якому було ухвалено оскаржуване рішення. Убачається, що судом підготовлено судові повістки на 13.06.2022 - 09:00 (а.с. 217-218 т.1), між тим їх не було направлено сторонам, що підтверджується довідкою від 21.03.2022 про зупинення відправки поштової кореспонденції (а.с. 219 т.1). При суд не був позбавлений можливості направити судову повістку на електронну адресу відповідача або його представника, які наявні в матеріалах справи (а.с. 115, 189 т.1). Таким чином, матеріали справи не містять відомостей про направлення судової повістки відповідачу чи його представнику у відповідності до ст. 128 ЦПК України. Колегія суддів враховує, що належне повідомлення сторони про розгляд справи є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій принципу рівності сторін, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема у справі "Лопушанський проти України" у зв`язку із розглядом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, суд констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції. Розглянувши справу у відсутність відповідача, який не був обізнаний про призначене судове засідання в якому ухвалив рішення, суд допустив порушення процесуального принципу рівності сторін, у зв`язку з чим вказане рішення суду відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухвалення апеляційним судом нового судового рішення по суті спору. Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Як убачається зі справи, на розгляді Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справ № 2605/18536/12 результатами розгляду якої було ухвалено рішення від 16.10.2013, яким зустрічні позовні вимоги ПАТ "Омега Банк" задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Омега Банк" заборгованість за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007, що станом на 12.12.2012 становить заборгованість за кредитом у розмірі 3 182 391 грн 79 коп., заборгованість за процентами в сумі 4 501 889 грн 03 коп., пеню за прострочений кредит у сумі 404 972 грн 40 коп., пеню за прострочені проценти по кредиту в сумі 606 885 грн 40 коп., судовий збір у сумі 3 441 грн (а.с. 21-23 т.1). Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06.03.2014року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта-Банк" заборгованість за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007 в 3 182 391 грн 79 коп. по тілу кредиту, 4 501 889 грн 03 коп. заборгованість за процентами, 404 972 грн 40 коп. пеню за прострочений кредит, 606 885 грн 40 коп. пеню за прострочені проценти по кредиту та судовий збір у розмірі 3 441 грн (а.с. 24-27 т.1). Тобто стягнуто кошти з відповідача на користь ПАТ "Дельта-Банк", як правонаступнику ПАТ "Омега Банк". Установлено, що 05.02.2007 між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є ВАТ "Сведобанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 788-Ф, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в доларах США та гривнях з лімітом заборгованості 2 600 000 доларів США строком з 05.02.2007 по 04.02.2010 включно, зі сплатою 12 % річних у доларах США та 18 % у гривнах, з погашенням згідно умов вказаного договору (а.с. 9-11 т.1). 18.06.2013 між ПАТ "Омега Банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007, укладеним між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та ОСОБА_1 . За вказаним договором ПАТ "Дельта Банк", як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007 з моменту підписання ПАТ "Омега Банк" та ПАТ "Дельта Банк" акту приймання-передачі права вимоги, тобто з 18.06.2013. Вказані обставини встановлені в рішенні та у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України та доказуванню не підлягають. 15.04.2020 між ПАТ "Дельта Банк", як первісним кредитором, та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", новим кредитором, укладено Договір № 2227/К про відступлення прав вимоги, за яким у порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру в Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначеному цим Договором (а.с. 53-55 т.1). Згідно Реєстру до Договору про відступлення прав вимоги передбачено передачу прав вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007 новому кредитору (а.с. 55 т.1). Згідно п. 2 Договору про відступлення прав вимоги за цим Договором новий кредитор у день укладення цього Договору, але у будь-якому випадку не раніше моменту отримання первісним кредитором у повному обсязі коштів відповідно до п. 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами. Пунктом 4 Договору про відступлення прав вимоги передбачено, що права вимоги, що відступаються за цим Договором, є складовою частиною пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-02-25-000024-b від 18.03.2020, переможцем яких визнаний новий кредитор. Загальна сума, яка підлягає сплаті новим кредитором за лотом, як переможцем зазначених відкритих торів (аукціону) первісному кредитору, складає 22 374 870 грн 53 коп. Сторони домовились, що за відступлення права вимоги за цим Договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти в суму 15 115 249 грн 37 коп., що є складовою частиною єдиного платежу в розмірі 22 374 870 грн 53 коп. згідно протоколу аукціону № UA-EA-2020-02-25-000024-b від 18.03.2020 Ціна Договору сплачується новим кредитором первісному кредитору в повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором на підставі протоколу, оформленого за результатами відкритих торів (аукціону), переможцем якого став новий кредитор. Убачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" згідно платіжного доручення № 13 від 10.04.2020 перерахувало АТ "Дельта Банк" 22 374 870 грн 53 коп. з призначенням платежу: за придбання активів згідно протоколу № UA-EA-2020-02-25-000024-b від 18.03.2020, лот CL2N017078 (а.с. 123 т.1). Тобто, ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" набуло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 788-Ф від 05.02.2007 з 15.04.2020. Під час ухвалення рішення суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав основне грошове зобов`язання за тілом кредитом та не сплатив відсотки за його користування й здійснивши перерахунок в межах заявлених вимог стягнув з відповідача 692 216 грн 86 коп.- 3% річних та 1 449 256 грн 98 коп. інфляційних втрат. З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується враховуючи наступне. Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК (ч.2 ст.509 ЦК). Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Статтею 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Під час розгляду справи колегія суддів керується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, у яких зазначено : у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору. Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35). Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)). При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає. Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц). Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, за змістом викладеного, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно п.2 договору № 22227/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2020 новому кредитору (ТОВ «ФК «Інвест-Кредо») надано право вимагати від боржника сплати сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України (а.с. 53 т.1). Матеріалами справи доведено, що на час звернення позивача із позовом, ОСОБА_1 не виконав грошового зобов`язання, пов`язаного з поверненням кредитного боргу розмір якого установлено рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013 з урахуванням змін, внесеними рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06.03.2014, відповідно до якого заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 3 182 391 грн 79 коп., 4 501 889 грн 03 коп. заборгованість по процентах (а.с. 24-27 т.1). Відповідно до справи, суд першої інстанції, вирішуючи спір, визнав доведеним правові підстави до застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення з боржника трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих на основне зобов`язання, яке залишилося ним не виконаним, тобто на тіло кредиту та відсотки, що становить, відповідно, 692 216 грн 86 коп.- 3% річних та 1 449 256 грн 98 коп. інфляційних втрат. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що відповідні нарахування на заборгованість по пені районним судом проведено не було, проте позивачем судове рішення в зазначеній частині в установленому законом порядку не оскаржено, апеляційну скаргу не подано. З огляду на положення ч.1 ст.367 ЦПК України та принцип заборони повороту до гіршого й сторона спору не мала б потрапити в гірше становище порівняно з тим, яке вона досягла в попередній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав до нарахування на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, яке виникло у зв`язку з невиконанням основного зобов`язання, що за період з 17.12.2017 по 16.12.2020 складає 692 216 грн 86 коп.- 3% річних та з урахуванням індексу споживчих цін з 17.12.2017 по 16.12.2020 - 1 449 256 грн 98 коп. інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав до застосування щодо виниклих правовідносин положень ч.2 ст.625 ЦК України колегія суддів відхиляє, остільки матеріалами справи доведено невиконання ОСОБА_1 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013року з урахуванням змін, внесених рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06.03.2014року, та несплату кредитної заборгованості. Отже, судовим рішенням доведено невиконання боржником грошового зобов`язання, вимога кредитора захищена у судовому порядку, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє посилання боржника про необхідність застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц, остільки правовідносини у вказаній справі та справі, яка переглядається, не є подібними. Безпідставними колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги про те, що боржником було частково виконано рішення суду, з посиланням на наявність постанов та актів приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторова А.М. від 28.01.2020 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до яких у зв`язку з тим, що електронні торги з реалізації земельних ділянок не відбулися, а тому на виконання рішення суду земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480400:03:002:0021 та 3222480400:03:002:0416 передано у власність ПАТ «Дельта банк» (а.с.96-99 т.2). У справі відсутні докази прийняття у власність колишнього кредитора чи ТОВ «ФК «Інвест Кредо» зазначених земельних ділянок у рахунок погашення боргу. Не спростовано й доводи представника товариства про невиконання рішень приватного виконавця від 28.01.2020 про передачу зазначених земельних ділянок в власність кредитора та викуп ТОВ «ФК «Інвест-Кредо») кредитної заборгованості без урахування вартості указаного нерухомого майна. Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, одноосібним власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480400:03:002:0021 та 3222480400:03:002:0416 станом на 03.05.2023 є ОСОБА_1 (а.с.169,173 т.3). Отже, кредитор за зобов`язаннями ОСОБА_1 не набув у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3222480400:03:002:0021 та 3222480400:03:002:0416, що виключає правові підстави до зменшення кредитної заборгованості боржника на вартість указаних земельних ділянок. Твердження апеляційної скарги про вину банків банківської групи «Дельта» перед ОСОБА_1 у зв`язку з невиплатою депозитних коштів, що унеможливлює наявність підстав до нарахування на суму боргу як відповідальності за невиконання грошового зобов`язання перед новим кредитором, колегія суддів визнає неспроможними. При цьому, колегія суддів виходить з положень чинного договору відступлення права вимоги, за яким позивач по справі набув право вимоги за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 та обставин, установлених у судових рішеннях, ухвалених у справах, учасником яких був відповідач та на спростування доводів якого щодо наявності компенсаційної угоди з кредитором, про що йдеться в апеляційній скарзі, долучалися відповідні докази та вони були предметом розгляду цих справ - № 2605/18536/12, № 910/12760/16, № 438/592/17, № 369/295/20, № 362/82/20, № 826/1090/18, № 826/19040/20, № 761/8506/21. Зокрема, у постанові Київського апеляційного суду від 14.02.2019 у справі № 2605/18536/12 зазначено: «Викладені ОСОБА_1 у відзиві доводи щодо необхідності врахування взаємовідносин, які склалися між ОСОБА_1 та банками банківської групи «Дельта» з приводу виплати ОСОБА_1 депозитів за судовими рішеннями, а також врахування того факту, що в межах реалізації механізму врегулювання зобов`язання за кредитним договором № 788-Ф від 05 лютого 2007 року повністю погашені 02 липня 2014 року безпідставні». Обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 2605/18536/12, № 910/12760/16, № 438/592/17, 369/295/20, № 362/82/20 щодо ОСОБА_1 , не потребують доказування в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, а відповідач немає права на їх спростування та на переоцінку доказів. Обов`язковість судового рішення є одним із основних засад цивільного судочинства - ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2, ст. 18 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Твердження ОСОБА_1 про необґрунтованість нарахування указаних сум з підстав пропуску позовної давності, оскільки з позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» звернулося у січні 2021 року, тоді як вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлено за період з 17.12.2017 по 16.12.2020, колегія суддів визнає необґрунтованими, такими що не заслуговують на увагу. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності, тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Отже, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Встановлено, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16.10.2013 з урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду м. Києва від 06.03.2014 відповідачем не виконано, заборгованість за основним зобов`язанням - по тілу кредиту та процентам, в сумі 7 684 280 грн 82 коп. та 1 011 857 грн. 80 коп. пені не сплачено. Убачається, що позивач 18.12.2020 засобами поштового зв`язку направив до суду позов й у межах заявлених вимог на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідача за період з 17.12.2017 по 16.12.2020 3 % річних та з січня 2018 по листопад 2020 інфляційні втрати (а.с. 59 т.1). Згідно ст.122 ЦПК України cтроки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами поштового зв`язку. За таких обставин, коли позовна заява здана на пошту 18.12.2020року, то вимоги про стягнення грошових коштів, що носять компенсаторний характер за період з 17.12.2017 по 16.12.2020, охоплюються трирічним строком, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про звернення ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» у суд з позовом за сплином строку позовної давності. З огляду на викладене та встановлені обставини, колегія суддів визнає доведеними заявлені по справі вимоги в частині стягнення 3% річних, нарахованих на основне зобов`язання за період з 17.12.2017 по 16.12.2020, що становить 692 216 грн 86 коп. та інфляційних втрат за період січень 2018 - листопад 2020, нарахованих на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за період прострочення, що становить 1 449 256 грн 98 коп. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення заявленого по справі позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» 692 216 грн 86 коп. - 3% річних, 1 449 256 грн 98 коп. інфляційних втрат. У задоволенні вимог у іншій частині слід відмовити. Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача на підставі п.3 ч.1, ч.13 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 32 122 грн 11 коп. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2022 року скасувати. Ухвалити по справ нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» 692 216 грн 86 коп. - 3% річних, 1 449 256 грн 98 коп. інфляційних втрат та 32 122 грн 11 коп. судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 листопада 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: