Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4741/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4741/23 Перша інстанція: суддя Фульга А. П. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування вимоги, В С Т А Н О В И Л А: У травні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, у якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2022р. №Ф-5216-17У на загальну суму 47 382,39грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в квітні 2023р. дізнався про арешт коштів, у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження дізнався про вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5216-17У від 21.02.2022р., видану ГУ ДПС у Миколаївській області, на загальну суму 47 382,39грн.. Позивач не погоджується з даною вимогою, оскільки з 25.09.2007р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 15.03.2013р. отримав ліцензію про право на здійснення діяльності арбітражним керуючим. Відтак, є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність одночасно, за одним видом економічної діяльності, та є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець. Така особа не має обов`язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від її незалежної професійної діяльності, вказана вимога видана на підставі даних інформаційних систем податкових органів, крім того оскаржувана вимога не містить періоду виникнення податкового зобов`язання, за який нарахована недоїмка по сплаті податку, штрафи, пеня. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2022р. №Ф-5216-17 У на загальну суму 47 382,39грн.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 684грн.. В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, з наступних підстав. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача, як контролюючого органу, щодо нарахування позивачу єдиного внеску прийнято помилково, з порушенням вимог ч.3 ст.9 Закону України №2464, а саме формування вимоги в автоматичному режимі, лише на підставі наявної у відповідача інформації про те, що позивач є платником єдиного внеску. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 25.09.2007р. ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування. 3.08.2010р. позивач отримав ліцензію серії АВ №547702 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) безстроково. 15.04.2013р. позивачу змінено ліцензію на Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №

84. ОСОБА_1 вжив заходів до припинення діяльності ФОП та 23.01.2018 року до ЄДР внесена запис про припинення фізичної особи-підприємця. 21.02.2022р., ГУ ДПС у Миколаївській області враховуючи наявність заборгованості в сумі 47 382,39грн., винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-5216-17 У. Не погодившись з правомірністю прийняття зазначеної вимоги, позивач звернувся до суду з позовом. Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій та рішень відповідача, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи діють лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України від 8.07.2010р. №2464-VI«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464). Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Пунктом 5 ч.1 ст. 4 Закону №2464 визначено платниками єдиного внеску є особи, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2022р. ГУ ДПС в Миколаївській області видано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-5216-І7 У на загальну суму 47 382,39грн., з них недоїмки 47 336,74грн., штрафи - 42,27грн. та пеня - 3,38грн. (а.с.68). Згідно детального розрахунку сум заборгованості з ЄСВ відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-5216-І7 У від 21.02.2022р. позивачу здійснено такі нарахування: - штрафні санкції відповідно до рішення про застосування штр.санкцій та пені від 12.07.2014р. №0011121700 (по строку сплати 26.07.2014р.) 42,27грн.; - пеня відповідно до рішення про застосування штр.санкцій та пені від 12.07.2014р. №0011121700 (по строку сплати 26.07.2014р.) 3,38грн.; - нараховано за 2017р. (ФОП) (по строку сплати 09.02.2018р.) - 8 448грн.; - нараховано за 2017р. (арбітражний керуючий) (по строку сплати 2.05.2018р.) - 8 448грн.; - нараховано за II квартал 2018р. (по строку сплати 19.07.2018р.) - 2 457,18грн.; - нараховано за III квартал 2018р. (по строку сплати 19.10.2018р.) - 2 457,18грн.; - нараховано за IV квартал 2018р. (по строку сплати 21.01.2019р.) - 2 457,18грн.; - нараховано за 2018р. відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 25.02.2019р. (по строку сплати 2.05.2019р.) 2 457,18грн.; - нараховано за І квартал 2019р. (по строку сплати 19.04.2019р.) - 2 754,18грн.; - нараховано за ІІ квартал 2019р. (по строку сплати 19.07.2019р.) - 2 754,18грн.; - нараховано за ІІІ квартал 2019р. (по строку сплати 21.10.2019р.) - 2 754,18грн.; - нараховано за IV квартал 2019р. (по строку сплати 20.01.2020р.) - 2 754,18грн.; - нараховано за І квартал 2020р. (по строку сплати 21.04.2020р.) 2 078,12грн.; - нараховано за ІІ квартал 2020р. (по строку сплати 20.07.2020р.) 1 039,06грн.; - нараховано за ІІІ квартал 2020р. (по строку сплати 19.10.2020р.) 3 178,12грн.; - нараховано за ІV квартал 2020р. (по строку сплати 19.01.2021р.) 3 300грн.. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у 2019р. між ОСОБА_1 та ГУ ДПС України в Миколаївській області відбувся спір щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5217-17 від 14 лютого 2022р. на суму 24 313,19грн.. За результатами судового розгляду попередньої вимоги, було визнано необґрунтованими нарахування єдиного внеску за 2017р. (арбітражний керуючий), ІІ, ІІІ, ІV квартали 2018р. та відповідно змінено суму податкового боргу, про що винесено відповідну постанову П`ятим апеляційним адміністративним судом від 14 листопада 2019р. по справі №400/621/19. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019р. за № Ф-5216-17 на суму 15 819,54грн.. Як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості з ЄСВ відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2022р., ГУ ДПС України в Миколаївській області не враховані висновки рішення суду щодо зменшення податкового зобов`язання та враховані періоди, які були визнані судом необґрунтованими. Щодо правомірності нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018р., І-ІV 2019р., І-ІV 2020р., судова колегія зазначає наступне. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, відповідно до п.1 та 4 ч.2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, а також подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, членство у профспілковій організації, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; Аналіз даних норм дозволяє стверджувати, що визначено обов`язок для платників сплачувати єдиний внесок без прив`язки до отримання ними доходу. Частина 4 ст.5 Закону №2464 передбачає, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах 4, 6 та 7 пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності. Платники єдиного внеску, зазначені, зокрема, у п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464). Згідно з нормами ч.5 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону № 2464). Судом першої інстанції було вказано, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. З зазначеної вимоги не вбачається, що позивач здійснював незалежну професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Судова колегія звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин з 2017р. особи, які проводять незалежну професійну діяльність, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величний бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому, сума єдиною внеску не може бути меншою за розмір мінімальною страхового внеску. Таким чином, з огляду на викладене, оскільки позивач перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, відповідачем правомірно нараховано за 2018р., І-ІV 2019р., І-ІV 2020р. ЄСВ. Крім того, суд першої інстанції не дослідив детальний розрахунок заборгованості з ЄСВ відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5216-І7 У від 21.02.2022р., який був наданий податковим органом до відзиву на позовну заяву, і як наслідок дійшов неправильного висновку про те, що відповідач безпідставно нарахував єдиний внесок. Отже, з огляду на всі встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що вимога про сплату недоїмки за №Ф-5216-І7 У від 21.02.2022р. є протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачеві боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 15 819,54грн., оскільки вказане встановлено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019р. по справі №400/621/19. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні судового рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до ст. 317 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,317,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023р. скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування вимоги задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області за №Ф-5216-17 У від 21.02.2022р. на суму 15 819,54грн.. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: І.О. Турецька Л.П. Шеметенко