Постанова 4803 № 212/4673/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8208/23 Справа № 212/4673/23 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/4673/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Борис О.Н., - ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позову посилався на те, що він протягом 20 років працював на підприємстві відповідача, а саме на шахті ім.Фрунзе на різних посадах, зокрема електрослюсарем з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1. Внаслідок праці у шкідливих умовах він отримав професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова, хронічне обструктивне захворювання легень, хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість. Висновком МСЕК від 27.04.2023 року позивачу первинно було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% (15% радикулопатія, 20% ХОЗЛ, 5% туговухість) безстроково без встановлення інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив в 260000 грн., які просив суд стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено частково стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 145000 гривень 00 копійок, без урахування податку з доходу фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. При постановленні рішення суду не взято до уваги стан здоров`я позивача, відсоток втрати професійної працездатності, тривалості роботи у шкідливих умова праці на підприємстві відповідача, істотність вимушених змін у житті позивача, оскільки порушення стану здоров`я позивача є сталим, незворотніми, такими, що не можуть бути змінені в бік покращення. Внаслідок професійного захворювання позивач переносить фізичний біль. Періодичне лікування та курси відновлювальних процедур не дають жодної позитивної динаміки, що вказує на систематичні страждання позивача та відсутність покращення його здоров`я. Наявність фізичних страждань викликає моральні страждання, адже фізичний біль не можливо переносити без душевного болю. Крім того, відповідачем також було подано апеляційну скаргу, у якій він просив рішення суду скасувати відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Позивач свідомо приймав запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Відповідач не вчиняв будь-яких протиправних дій, які знаходились би у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральної шкоди позивачу. Розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 250 000 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 у період з 22.04.1999 по 18.03.2020 роки працював на шахті ім. Фрунзе, у період з 25.07.2000 по 18.03.2020 виконував роботи з ревізії та ремонту обладнання та механізмів дробарного та дозаторного комплексу. 18.03.2020 року був звільнений у зв`язку із виходом на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.10-14). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 01 березня 2023 року, позивачу було встановлено професійне захворювання хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії, група В. ЛН другого ступеня. Код J44 (п.14 акту). Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним і больовим синдромами. Код М54.1. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). В п.17 вказаного Акту зазначено, що працюючи на дробильно-сортувальній фабриці шахти ім.Фрунзе електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування з 25.07.2000 по 18.03.2020 ОСОБА_1 виконував роботи з ревізії та ремонту обладнання та механізмів дробарного та дозаторного комплексу. Внаслідок недосконалості технологій збагачення руди, мали місце порушення системи вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, він підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Також не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням. Відповідно до п.18 даного Акту причиною виникнення професійного захворювання є пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фібро генної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,25 рази. Важкість праці: робоча поза-незручна 50,2% тривалості зміни при допустимій до 25%. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищував на 9 дБА, фактичний - 89 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА. Умови праці позивача на підприємстві відповідача відносяться до шкідливих (п.13 Акту) (а.с.15-19). Висновком МСЕК від 27.04.2023 ОСОБА_1 первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності (20% по ХОЗЛ, 15% по радикулопатії, 5% по туговухості) з 10.04.2023 безстроково без встановлення інвалідності (а.с.9). У зв`язку з отриманим професійним захворюванням позивач перебував на лікуванні у медичному закладі КП «КМКЛ №2» КМР», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок медичної картки стаціонарного хворого (а.с.20-22, 25). Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями в розмірі 145 000 грн.. Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якого ступінь втрати працездатності 40 відсотків. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 01.03.2023 (а.с.15-19), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є: пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фібро генної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,25 рази. Важкість праці: робоча поза-незручна 50,2% тривалості зміни при допустимій до 25 %. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищував на 9 дБА, фактичний - 89 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА. Отже, роботодавець ПРАТ «Суха Балка» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці». Посилання представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 145 000 грн., суд виходив з обставин заподіяння ушкоджень, характеру захворювання, безумовної наявності фізичних і моральних страждань позивача у зв`язку з професійним захворюванням, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках. Між тим колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача. Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з нещасним випадком позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 20% безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він вимушений проходити лікування, відновлення його стану здоров`я неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (145000 грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Отже, з урахуванням того, що позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 145000 грн. до 180000 грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Задовольняючі апеляційну скаргу позивача, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір», та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави суму судового збору у розмірі 1800 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 2700 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2023 року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень без утримання податків та обов`язкових платежів. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь Держави судовий збір у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: