Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3072/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7708/20 Справа № 212/3072/20 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року, ухваленого суддею Ваврушак Н.М. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 11 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ«Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 7 березня 1997 року по 07 травня 2018 року працював машиністом електровоза шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком». Внаслідок праці у шкідливих умовах він отримав хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеня (з легким зниженням слуху), зліва другого ступеня (з помірним зниженням слуху). Висновком МСЕК від 23 березня 2020 року, позивачу встановлено первинно 30% втрати професійної працездатності - безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він не має змоги вести звичне життя, відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, частий сухий приступоподібний кашель впродовж дня, періодичне затруднення дихання за типом задухи, важкість та свистячі хрипи у грудях, підвищену втому.Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 188 920, 00 гривень, яку просить стягнути з відповідача та просить стягнути судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3900,00 гривень.. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 50000,00 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб та витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 3900,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, представник ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів, що відповідач є правонаступником РУ ім.. Кірова ВПО «Южруда», у зв`язку з чим відсутні підстави, для відшкодування моральної шкоди Розмір стягнутої моральної шкоди не доведений позивачем, та не відповідає вимогам розумності та справедливості. Вважає, що стягнення моральної шкоди з підприємства є втручанням у мирне володіння відповідачем майном. Крім того скаржник зазначає, що позивачем не доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 900 грн. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_1 з 17 березня 1997 року по 07 травня 2018 року працював машиністом електровоза шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», що підтверджується копією його трудової книжки (а. с. 15-18). Медичним висновком ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21 січня 2020 року №127, встановлений зв`язок захворювання ОСОБА_2 з умовами його праці та зроблений висновок про професійний характер захворювання -хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеня (з легким зниженням слуху), зліва другого ступеня (з помірним зниженням слуху) (а. с. 12). На підприємстві відповідача 11 лютого 2020 року проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. Відповідно до п. 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання, зазначено, що обставинами за якими у позивача виникло хронічне професійне захворювання, послугувала недосконалість технології підземного видобутку руди та робочого місця, внаслідок чого позивач підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолів фіброгенної дії та шуму. В п. 18 причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фібро генної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму в 1,5 рази і складає 3,0 мк/м при ГДК 2,0 мг/м згідно вимог ГОСТ 12.1.005-88. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує на 11 дБА, при фактичному -91 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку і інфразвуку».(а.с 4-8) Висновком МСЕК від 23 березня 2020 року ОСОБА_1 первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності безстроково (а. с. 11). Згідно наданого позивачем виписного епікризу, видно що він проходив лікування в закладах охорони здоров`я з приводу отриманого професійного захворювання (а.с.13-14) . Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що професійне захворювання позивачем отримано, зокрема й під час виконання ним трудових обов`язків також на підприємстві відповідача, у зв`язку із чим поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану ушкодженням здоров`я на ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат". Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як видно з акту розслідування причин виникнення у позивача хронічного професійного захворювання від 11 лютого 2020 року, причиною професійного захворювання позивача є робота позивача на підприємстві відповідача 21 років 1 міс. в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які перевищували нормативні показники. Отже, роботодавець, зокрема ПАТ " Криворізький залізорудний комбінат " під час роботи позивача підземним машиністом електровозу на ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 17.03.1997 по 07.05.2018 року внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди та недосконалості робочого місця, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолів фіброгенної дії та шуму, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає ОСОБА_1 фізичного болю та душевних страждань, виникло також й зокрема з вини відповідача ПАТ " Криворізький залізорудний комбінат ", яким не виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ " Криворізький залізорудний комбінат " про те, що позивачем не надано доказів, що відповідач є правонаступником РУ ім. Кірова ВПО «Южруда», оскільки позивачем пред`явлено позовні вимоги про стягнення моральної шкоди за період з 17.03.1997 р. по 07.05.2018 р. тобто саме за той період коли позивач працював на підприємстві відповідача. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача в п.17 зазначено, що хронічне професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди та недосконалості робочого місця, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолів фібро генної дії та шуму, за період з 17.03.1997р. по 07.05.2018р. праці позивача ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» . Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений та доведений матеріалами справи. Так, згідно виписних епікризів, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність постійно наявна задишка, кашель, стійкий больовий синдром у суглобах, що обмежує його рух і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач ОСОБА_1 характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд врахував період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві саме відповідача понад 21 рік та 1 місяць, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням безстроково, без встановлення групи інвалідності, що вказує на неможливість покращення стану здоров`я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, та виходячи з цих обставин, суд, визначив розмір моральної шкоди в сумі 50000,00 гривень. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо безпідставного стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 900 грн. Частиною 1-4 статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16. В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги у цивільному процесі від 01 квітня 2020 року, розрахунок витрат на правову допомогу, Акт приймання-передачі правової допомоги відповідно до умов договору (угоди) про надання правової допомоги №34/20 від 01.04.2020 р. згідно якого позивачу ОСОБА_1 надана правова допомога на загальну суму - 3 900 гривень, яка полягає в наданні усної консультації (1 година) - 300 гривень, формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі (30 хв.) 800 грн., правовий аналіз наданих замовником документів для складання позовної заяви (2 години) - 200 гривень, копіювання документів для складання позовної заяви (30 хв.) 150 грн., вивчення судової практики суду касаційної інстанції (1год 30 хв.) -450 грн., складання позовної заяви (2 години) -800 грн., та судове представництво (орієнтовно 2 години) - 1200 гривень. Відповідно до прибуткового касового ордера №34 від 01.04.2020 року, позивачем сплачено 3900 гривень адвокату Карнаух Т.В. (а.с.24-28). Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року). Однак зважаючи, на те, що розгляд справи відбувається у письмовому провадженні, тому судові витрати на правничу допомогу в частині судового представництва (1200 грн.), задоволенню не підлягають, оскільки такі дії представником позивача - адвокатом Карнаух Т.В. не вчинялися. Таким чином, виконано робіт на суму 2 700 грн. На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 2700 гривень, при цьому судом враховано, що вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», зазначив, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97), при цьому судом враховано складність справи та виконаних представником робіт (наданих послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони позивача. Беручи до уваги тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, яку він отримав внаслідок професійного захворювання під час виконання трудових обов`язків на виробництві відповідача, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили їх незворотність, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача впродовж 21 року та 1 місяця, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, незворотність негативних наслідків профзахворювання у житті позивачароботу позивача також на іншому підприємстві у шкідливих умовах виробничого середовища, колегія суддів, вважає що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, тому відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду на підставі положення п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України змінити в частині стягнення з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу зменшивши цей розмір з 3900 грн. до 2 700 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року змінити в частині стягнення з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу зменшивши розмір з 3900 (три тисячі дев`ятсот) грн. до 2700 (дві тисячі сімсот) грн.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складений 15 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: