Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/1964/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 340/1964/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (суддя Жук Р.В.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.03.2023 № 000020272405. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 30.03.2022 по 31.12.2022 при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контракту від 05.04.2022 № БН, за результатами якої складено Акт від 06.03.2023 № 1297/11-28-24-05/ НОМЕР_1 . В ході перевірки податковим органом було встановлено порушення з боку позивача: ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про валютну і валютні операції» з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 15 у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по імпортному контракту від 05.04.2022 № БН із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 86 днів. На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2023 № 000020272405, згідно з яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД (порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 87 днів) в розмірі 228745,60 грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Частинами 5, 8 цієї ж статті Закону передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті. Пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Національного банку України від 02.01.2019 № 5, передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Матеріалами справи підтверджується, що між BAS World B.V. (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт купівлі-продажу № 1 від 30.03.2022, згідно з яким продавець продає, а покупець купує екскаватор Volvo BL71, 2006 року, номер шасі НОМЕР_2 . Техніка має пошкодження гідравлічних систем. Країна походження Швеція. Поставка здійснюється за умови наявності замовлень та в порядку їх поступлення. Товар поставляється протягом 30 днів з моменту здійснення попередньої оплати. Позивачем 30 березня 2022 року здійснено попередню оплату в розмірі 2500,00 Євро (а.с. 14). Також покупець 05.04.222 сформував письмове замовлення № VHO616632 на товар Екскаватор Volvo BL71 (а.с. 15). В свою чергу продавець 05.04.2022 оформив пропозицію щодо купівлі замовленого товару з умовою здійснення повної передоплати до 12.04.2022 у сумі 26700,00 Євро (а.с. 16). Платіжним дорученням № 2JBKLM4 від 08.04.2022 підтверджується здійснення оплати за товар Екскаватор Volvo BL71 у сумі 24200,00 Євро (а.с. 17). Товар поставлений в адресу покупця згідно з митною декларацією № UA901040/2022/080887 від 20.04.2022 (а.с. 11). Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що контракт купівлі-продажу було укладено 30.03.2022, часткова попередня оплата здійснена позивачем 30.03.2022, повна оплата 08.04.2022, товар поставлений 20.04.2022, що відповідає вимогам чинного законодавства. Натомість, податковий орган зазначає, що замість Контракту від 05.04.2022 № БН ФОП ОСОБА_1 наданий Контракт від 30.03.2022 № 1, а тому зв`язок між перерахованими коштами згідно з платіжною інструкцією від 08.04.2022 № 2JBKLM4 та Контрактом від 05.04.2022 № БН відсутній. Відтак, за висновком контролюючого органу, станом на 31.12.2022 у ФОП ОСОБА_1 рахується дебіторська заборгованість по контракту від 05.04.2022 № БН з компанією-нерезидентом BAS World B.V. на загальну суму 24200,00 Євро (дата виникнення заборгованості 08.04.2022, граничний строк розрахунку 06.10.2022). Суд апеляційної інстанції не вважає такі доводи та висновки відповідача обґрунтованими. Податковий орган помилково ототожнює замовлення на купівлю товару від 05.04.2022 № БН з контрактом купівлі-продажу, адже за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. Статтею 6 наведеного Закону встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Аналіз наведених норм закону дає можливість дійти висновку, що спрощена форма укладання ЗЕД шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або обміну електронними повідомленнями, виставлення рахунка (інвойсу), допускається виключно в разі експорту послуг (крім транспортних). В усіх інших випадках складаються письмові Контракти, які мають відповідати вимогам чинного законодавства України з урахуванням міжнародних договорів України. Статтею 207 Цивільного кодексу України визначені вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Статтею 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. Главою 54 Цивільного кодексу України врегульовані загальні положення про купівлю-продаж. Суд апеляційної інстанції стверджує, опираючись на положення національного законодавства, що саме Контракт купівлі-продажу № 1 від 30.03.2022, укладений між BAS World B.V. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , є зовнішньоекономічним договором, адже містить всі необхідні умови відповідного договору, такі як предмет, умови поставки, здійснення платежів та інше, а також містить підписи сторін договору. Разом з цим Замовлення від 05.04.2022 таким вимогам не відповідає, а тому не може розглядатися як зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товару. Більш того, такий документ складений на виконання пункту 2.2 Контракту купівлі-продажу № 1 від 30.03.2022 з метою здійснення поставки товару. Більш того, Митна декларація № UA901040/2022/080887 від 20.04.2022 дає можливість ідентифікувати поставлений товар відповідно до Контракту купівлі-продажу № 1 від 30.03.2022, адже інформація щодо товару (Volvo BL71, 2006 року, номер шасі НОМЕР_2 ) в названих документах є ідентичною. Вказані обставини залишилися без оцінки суду першої інстанції, який по суті обмежився цитуванням висновків, викладених в Акті перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. При цьому суд першої інстанції, посилаючись на такі висновки, навіть не перевірив чи є застосовними до спірних правовідносин норми, які застосовує податковий орган та, відповідно, суд першої інстанції у власному рішенні, адже постанова Правління НБУ № 18 від 24.02.2022 не регулює порядок здійснення операцій в іноземній валюті. Більш того, пункт 14.2 цієї постанови, на який посилається суд першої інстанції, у період виникнення спірних правовідносин, був виключений на підставі Постанови Національного банку № 51 від 13.03.2022. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 3-6 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. В апеляційній скарзі представник позивача просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн. На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача не надано до суду апеляційної інстанції жодного доказу. При цьому судом встановлено, що матеріали справи містять лише витяг з Договору про надання правової допомоги від 19.03.2023 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 18 від 07.04.2023 на суму 7500,00 грн. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені волею та розсудом щодо визначення в умовах договору суми гонорару адвоката, натомість така домовленість не є безумовною для суду при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат. Як встановлює закон, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує низку обставин, у тому числі обґрунтованість та пропорційних розміру таких витрат до предмета спору. При цьому суд законом наділений правом зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Представником позивача в межах розгляду даної справи не доведено належними доказами обґрунтованість та пропорційність наданих послуг: не надано ані переліку наданих на підставі договору послуг, ані витраченого часу адвоката при виконанні умов договору, ані акту приймання-виконання наданих послуг. З матеріалів справи можливо встановити лише складання представником позивача позовної заяви та апеляційної скарги, які підписані адвокатом Івановим О.В. При цьому такі документи складені без належного законодавчого обґрунтування спірних правовідносин. Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції, пропорційною для розподілу витрат на правничу допомогу, є сума на рівні 2000,00 грн. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року в адміністративній справі № 340/1964/23 скасувати. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.03.2023 № 000020272405. Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 5718 (п`ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн 66 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. Постанова суду набирає законної сили з 13 листопада 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 13 листопада 2023 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова