Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3731/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3731/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 р. (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №280/3731/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.10.2018 №0030931305 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 6749582,63 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач провів перевірку позивача без законних на це підстав, з порушеннями приписів статті 78 Податкового кодексу України. Висновки акту перевірки щодо виявлених порушень норм податкового законодавства не підтверджені первинними бухгалтерськими та податковими документами платника податків, ґрунтуються лише на відомостях з баз даних. Надані позивачем документи спростовують висновки відповідача про порушення ним норм податкового законодавства. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справив порядку загального позовного провадження, позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що службовими особами контролюючого органу при проведенні перевірки вживалися активні дії щодо з`ясування встановлених розбіжностей між задекларованою позивачем сумою вартості товару, вивезеного за межі митної території України протягом 2015-2017 років, та зазначеною сумою у річній податковій звітності. Проте, бездіяльність позивача щодо ненадання до перевірки платіжних документів, що підтверджують отримання коштів від здійснення експортних операції за 2015-2017 роки, перешкодила можливості їх врахування під час проведення такої перевірки. Тому, на думку скаржника, пеня за порушення позивачем строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності нарахована відповідачем правомірно. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суд першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, зазначаючи, що позивачем під час розгляду справи подано до суду докази, які спростовують висновки відповідача щодо порушення позивачем строків отримання виручки в іноземній валюті. У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78,1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.08.2018 № 2852 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з метою перевірки питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, та за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 дотримання законодавства, щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За результатом перевірки складено Акт № 848/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 23.08.2018, відповідно до якого перевіркою встановлені порушення позивачем вимог статті 1 Закону України Про порядок розрахунків в іноземній валюті, пункту 1 постанови Правління НБУ № 758 від 01.12.2014 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України, - здійснення у 2015-2017 р. експортних поставок ТМЦ та не отримання виручки у іноземній валюті від експорту продукції на валютні рахунки на загальну суму 394970 євро. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0030931305 від 19.10.2018, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 6749582,63 грн. Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із позовом про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем до суду докази спростовують обставину порушення строків отримання виручки в іноземній валюті. При цьому, суд першої інстанції не погодився із доводами позивача про відсутність законних підстав для проведення перевірки. Позивач рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржив, погодившись із наведеним у ньому мотивуванням. Щодо правомірності нарахування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням. Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, які регулюються Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті. Частиною першою статті 1 цього Закону передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в у повноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншою документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічною розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством. За приписами статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Пунктом 2.2 розд. 2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціям, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. №136, встановлено що відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації або підписання акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг. Банк знімає експортну операцію резидента з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього (п.2.3 розд. 2 Інструкції). Таким чином, контроль за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями клієнтів банку зазначеною Інструкцією № 136 покладався саме на банківські установи, які і передавали відповідну інформацію контролюючим органам. Проте, як встановлено судом першої інстанції, податковим органом направлялись запити до банківських установ щодо строків розрахунків за експортними операціями позивача за перевіряємий період, однак відповіді отримано не було. Під час перевірки ревізорами використано виключно інформаційну базу даних ІС Податковий блок, АІСЦБД ДРФО. Під час апеляційного провадження також з`ясовувалось питання наявності інформації від банківських установ щодо стану розрахунків позивача за експортними операціями. Як пояснив представник скаржника, зазначена інформація до цього часу на запит контролюючого органу від банківських установ не надійшла. Суд першої інстанції також встановив, що надані позивачем первинні документи, які підтверджують обставину вчасного отримання позивачем виручки в іноземній валюті від експорту продукції. Також, суд першої інстанції врахував лист Дніпровської митниці Держмитслужби від 27.07.2020 про те, що митна декларація №112040000/2016/002449 визнана недійсною 19.08.2016. Апеляційна скарга не містить жодних аргументів щодо помилковості висновків суду першої інстанції внаслідок неповного з`ясування обставин у справі чи неправильного застосування норм матеріального права. Скаржник наполягає на відсутності інформації про звернення позивача до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним контрактом, що є підставою для зупинення нарахування пені. Однак, позивач взагалі заперечує обставину порушення ним Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті у зв`язку із чим підстави для такого звернення відсутні. Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 р. в адміністративній справі №280/3731/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 січня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 р. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук