Постанова 4824 № 381/1845/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 381/1845/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/13697/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулова Н.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року, встановив: у червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача в порядку регресу кошти в сумі 117 450 грн. 26 коп., які були сплачені в якості страхового відшкодування ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 не мала договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в сумі 113 563 грн. 96 коп., судовий збір в сумі 2 270 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що ОСОБА_1 11 липня 2020 року, о 12.05 на перехресті вул. Полтавської та вул. Тургенєвської в м. Києві, керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно, не врахувала дорожню обстановку та не надала перевагу в русі транспортному засобу «BMW 523і», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вулиці Тургенєвській на головній дорозі, внаслідок чого здійснила з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року у справі №761/23577/20 відповідача визнано винною у скоєнні даної ДТП. На момент ДТП відповідач не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів. Позивач зазначає, що у зв`язку із вищевказаною подією, потерпіла особа повідомила позивача про настання ДТП та надала усі необхідні документи, а також подала заяву про виплату відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДПТ. МТСБУ визначило розмір заподіяної шкоди та здійснило виплату потерпілій особі. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат матеріального збитку в сумі 116 020,26 грн., витрат на збір документів та оглядом автомобіля в сумі 1 430,00 грн. складає 117 450,26 грн., які позивач просив суд стягнути в порядку регресу з відповідача на свою користь, а також понесені судові витрати. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2023 року позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в сумі 113 563 грн. 96 коп., судовий збір в сумі 2 270 грн. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на момент скоєння ДТП відповідач ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 не мала Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в зв`язку з чим позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 . Тому відповідач в порядку регресу має сплатити суму страхового відшкодування. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, 1166, 1187, 1191 ЦК України. Як видно з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, 11.07.2020 у м. Києві сталась ДТП за участю автомобілів марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та марки «BMW 523і», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року у справі №761/23577/20 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні даної ДТП. На момент ДТП відповідач не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів. За заявою ОСОБА_2 позивачем було сплачено страхове відшкодування в сумі 116 020 грн. 26 коп., що підтверджується платіжним дорученням 32543680 від 29.10.2020. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала. Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В ст. 999 ЦК України закріплено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. За статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Положенням ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність ( підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону). Згідно п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на стягнення в порядку регресу регламентної виплати, здійсненої 29.10.2020 власнику пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 , оскільки відповідач на час вчинення ДТП не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Посилання апелянта на те, що її не було повідомлено про проведення експертизи, є необґрунтованими. При проведенні огляду автомобіля, належного ОСОБА_2 , 24.07.2020 суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «ЕАК «Довіра», ОСОБА_1 була повідомлена, однак на проведення огляду не з`явилась. При розгляді справи в суді першої інстанції представник відповідача подав клопотання, в якому просив призначити по справі транспортно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: яка ринкова вартість автомобіля, належного ОСОБА_2 станом на 11.07.20202, яка вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, яка вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 станом на 11.07.2020 в зв`язку з пошкодженням належного їй автомобіля. Проведення експертизи представник відповідача просив здійснити на підставі матеріалів справи. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області суду від 19 листопада 2021 року у справі було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Відповідно до Висновку експерта від 01.06.2023 року №СЕ-19/111-23/1517-АВ ринкова вартість автомобіля «BMW 523і», д.н.з. НОМЕР_2 станом на 11.07.2020 року складала 296 069,62 грн. При цьому, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу не перевищує ринкову вартість цього ж КТЗ в непошкодженому стані на момент події (285 327,68 грн.). Експертом було визначено за відповідною формулою вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 11.07.2020 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 113 563,96 грн., вартість матеріального збитку станом на 11.07.2020 року також склала 113 563,96 грн. Коефіцієнт фізичного зносу був визначений експертом в розмірі 0,7 відповідно до строку експлуатації автомобіля та врахований при визначенні вартості відновлювального ремонту. У Висновку експертом не було нараховано ПДВ, тому доводи апелянта в цій частині також не впливають на розмір визначеної судом першої інстанції суми відшкодування. Також є безпідставними посилання апелянта на те, що фара ліва не потребувала заміни, оскільки в Акті огляду автомобіля було вказано про пошкодження двох фар. У Висновку експерта також зазначено, що фара права зруйнована, ремонт з такими пошкодженнями не передбачений, а у фарі лівій має місце розлом корпусу, і також ремонт не передбачений з таким пошкодженням. Відповідно до чч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням вказаних вимог. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді