Постанова 4824 № 607/4160/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи 607/4160/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/9345/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулова Н.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Гаращенка Д.Р., Ящук Т.І. секретар - Ольшевський П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення коштів недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, встановив: у березні 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену пенсію в розмірі 131 349 грн. 48 коп., а також інфляційні втрати та три відсотки річних. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року було відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що вона була дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 лютого 2022 року вона має право на грошові кошти в розмірі 80 290 грн. 30 коп., які належали ОСОБА_2 в порядку перерахунку пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №П/320/1019/20 та грошові кошти в розмірі 51 059 грн. 16 коп., які належали ОСОБА_2 в порядку перерахунку пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №320/3118/19. Позивач зазначала, що вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогами про виплату їй, як спадкоємиці ОСОБА_2 , недоплаченої пенсії, однак їй було відмовлено. За таких обставин позивач просила стягнути з відповідача на її користь вказані грошові кошти, а також інфляційні втрати та 3% річних за період з 19 жовтня 2021 року по 31 січня 2023 року. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року було відмовлено у відкритті провадження у справі. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 80 290 грн. 30 коп. та 51 059 грн. 16 коп. вже були предметом розгляду у справі №381/1328/22 і у задоволенні цих вимог було відмовлено рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2022 року. Крім того, позивач ОСОБА_1 вже зверталась до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виплати відповідачем вказаних грошових сум за період з 15 січня 2020 року по 31 травня 2022 року і ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року у справі №381/1464/22 провадження у справі було закрито. Також суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 01 червня 2022 року по 31 січня 2023 року, які не були предметом розгляду у справі №381/1464/22 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим відповідає встановленим у справі обставинам. У своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позовні вимоги в даній справі не є тотожними з вимогам у справах №381/1328/22 та №381/1464/22, оскільки в даній справі позивач вказує про порушення її права власності на спадкове майно - належні померлому ОСОБА_2 кошти недоотриманої пенсії. Зазначала, що надання відповідачеві свідоцтва про право на спадщину є новою підставою для задоволення позовних вимог. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з п. 2 ч. 1ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення ЄСПЛвід 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52). В даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач вже зверталась до суду з аналогічними вимогами про стягнення з відповідача на її користь грошових коштів недоотриманої пенсії та інфляційних втрат та 3% річних і є такі, що набрали законної сили, судові рішення за наслідками їх розгляду. Доводи скаржника про те, що в даній справі вона звернулась з вимогами з інших підстав і посилалась на направлення відповідачеві свідоцтва про право на спадщину за заповітом, є безпідставними, оскільки видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом було предметом дослідження при розгляді справи №381/1328/22. Посилання ОСОБА_1 на те, що інфляційні втрати та 3% річних нараховувались нею в даному позові на суму належних їй коштів як спадкового майна, а не як перерахованої за рішеннями судів пенсії, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки саме по собі зазначення позивачем про те, що спірні кошти є спадковим майном, не змінює суті позовних вимог свідчить про відмінність підстав позову. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що період, за який вона просила стягнути інфляційні втрати та 3% річних, у даній справі та справі №381/1464/22 відрізняється, не відповідає дійсності, оскільки судом було зроблено висновок щодо позовних вимог позивача про стягнення інфляційних втрат за період і з 19 жовтня 2021 року по 31 травня 2022 року, і з 01 червня 2022 року по 31 січня 2023 року. Посилання ОСОБА_1 на помилковість висновків суду щодо розгляду в порядку адміністративного судочинства вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних також не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вимоги про сплату інфляційних втрат та 3% річних додатковими, тоді як вимоги щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 вирішувались судом в порядку адміністративного судочинства. У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23). Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2023 року. Головуючий Судді