Постанова 4821 № 705/4530/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1740/23Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/4530/21 Категорія: на ухвалу Сакун Д.І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2023 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В. учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго»; відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; розглянувши у порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2023 року у цивільній справі за первісною позовною заявою Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживача, в с т а н о в и в: Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 26.05.2023 було прийнято до свого провадження цивільну справу № 705/4530/21 за первісною позовною заявою Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про захист прав споживача. 15.09.2023 року в системі «Електронний суд» сформована заява ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні, в якій вона просила виправити описку в ухвалі Звенигородського районного суду Черкаської області від 26.05.2023, а саме: з «Звенигородський районний суд Черкаської області» на «Звенигородський районний суд». В обґрунтування заяви зазначила, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію такої назви юридичної особи як «Звенигородський районний суд Черкаської області» не існує, натомість є юридична особа «Звенигородський районний суд». Відтак в ухвалі невірно зазначено назву судової установи - Звенигородський районний суд Черкаської області. Вважає, що при виготовленні тексту ухвали було допущено описку у назві суду. Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у судовому рішенні відмовлено. Ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що заява ОСОБА_1 про виправлення описки, не відповідає законодавчо закріпленому інституту виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, тому її заява про виправлення описки в рішенні суду є необґрунтованою і відповідно відсутні підстави для її задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу , просить скасувати ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2023 року та ухвалити постанову про виправлення описки в ухвалі від 26.05.2023, а саме: з «Звенигородський районний суд Черкаської області» на «Звенигородський районний суд». У апеляційній скарзі вказує, що позивач у заяві ставила питання щодо виправлення описки у назві судового органу, який згідно відповіді на інформаційний запит від 01.09.2023 та доданого до відповіді суду від 05.09.2023 свідоцтва від 19.11.2023 серії А00 № 561072 про державну реєстрацію юридичної особи має назву Звенигородський районний суд. Стверджує, що під час постановлення ухвали суду суддею грубо проігноровані норми процесуального закону щодо участі у розгляді справи неповноважного складу суду, невідповідності ухвали суду вимогам ч. 1 ст. 263 ЦПК України, а саме: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вважає, що ухвала суду від 25.09.2023 постановлена з грубими порушеннями норм процесуального та матеріального права, що є безумовною підставою для її скасування. Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції просила виправити допущену описку в ухвалі Звенигородського районного суду Черкаської області від 26.05.2023, а саме змінити назву юридичної особи по тексту ухвали з «Звенигородський районний суд Черкаської області» на «Звенигородський районний суд», оскільки такої юридичної особи як Звенигородський районний суд Черкаської області не існує. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надала:

1. Відповідь на інформаційний запит від 01.09.2023 (т. 4, а.с. 90);

2. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 561072 відповідно до якого юридична особа Звенигородський районний суд зареєстровано 19.11.1992 (т. 4, а.с. 90 на звор.);

3. Відповідь № 145308 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, відповідно до якої у Електронному кабінеті у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 14.06.2019 зареєстрована юридична особа Звенигородський районний суд (4. 2 а.с. 91). Питання виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні унормовано статтею 269 ЦПК України. Так, положеннями вищевказаної статті передбачено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (частина перша). Колегія суддів зазначає, що опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Не вважаються опискою помилки, які не викривляють зміст, а також виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Такий правовий висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зазначена скаржником описка в ухвалі Звенигородського районного суду від 26.05.2023 у даній справі, не відповідає змісту визначення поняття описки в розумінні процесуального закону. Відтак, оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 25 вересня 2023 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування скаржником не доведено та колегія суддів не вбачає. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 про виправлення описки, не відповідає законодавчо закріпленому інституту виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, тому її заява про виправлення описки в рішенні суду є необґрунтованою. Отже, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є формальними, безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду заяви про виправлення описки, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2023 року. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2023 року без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді