Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 120/191/21-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 120/191/21-а Суддя (судді) першої інстанції: Маслоід Олена Степанівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : У провадженні Вінницького окружного адміністративного перебувала адміністративна справа за позовом заява ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 позов задоволено частково: визнано незаконною відмову Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 в перерахуванні та виплаті щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи до 5 травня в розмірі, визначеному ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік; зобов`язано Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної грошової допомоги за 2020 рік згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 28.04.2023 за вх. № 20812/23 до суду від позивача надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення, в якій останній просив змінити спосіб виконання рішення від 11.02.2021 року в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві недоплаченої суми щорічної грошової допомоги за 2020 рік згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум, на стягнення із відповідача на користь позивача кошти недоотриманої разової грошовоі допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 8306,0 грн. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в адміністративній справі № 120/191/21-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду про відмову в зміні способу та порядку виконання рішення суду, Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та задовольнити заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023. У судовому засіданні в режимі відео конференції з використанням власних технічних засобів, представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити. Позивач у судове засідання не з`явився, просив здійснювали розгляд без його участі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в адміністративній справі № 120/191/21-а, виходив з того, що розмір суми, на яку претендує позивач, не був предметом розгляду на даній справі, правомірність його визначення судом не з`ясовувалась під час судового розгляду справи, водночас, приписи ст. 378 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини, яка містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв`язку з чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, вважає, що наявні підстави для зміни способу виконання рішення від 11.02.2021 року в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві недоплаченої суми щорічної грошової допомоги за 2020 рік, виходячи із розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум, на стягнення із відповідача на користь позивача кошти недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 8306,0 грн, позаяк виплатити зазначені кошти Центр не має можливості, оскільки асигнування на виконання судових рішень та на здійснення доплати недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року Центру не передбачені, проведення видатків не у відповідності до паспорту бюджетної програми та кошторису згідно із положеннями статей 23, 48, 116 Бюджетного кодексу України, є вчиненням бюджетного правопорушення. Відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішень суду боржником за якими є Центр, однак лише за рішеннями щодо стягнення коштів з боржника. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов`язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Між тим, аналізуючи норми ст. 378 КАС України, у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, в контексті спірних правовідносин, обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Як слідує зі змісту резолютивної частини рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2021, судом визнано незаконною відмову Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 в перерахуванні та виплаті щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи до 5 травня в розмірі, визначеному ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2020 рік; зобов`язано Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної грошової допомоги за 2020 рік згідно ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум. У той же час, в заяві про зміну способу виконання судового рішення позивач просить змінити спосіб виконання рішення від 11.02.2021 року в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві недоплаченої суми щорічної грошової допомоги за 2020 рік згідно ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум, на стягнення із відповідача на користь позивача кошти недоотриманої разової грошовоі допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 8306,0 грн, проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, розмір суми, на яку претендує позивач, не був предметом розгляду на даній справі, правомірність його визначення судом не з`ясовувалась під час судового розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення). Отже, зі змісту зазначених правових приписів випливає те, що встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Процесуальним законодавством регламентовано повноваження суду змінити порядок та спосіб виконання судового рішення, що був встановлений самим судом при вирішенні спору, проте при застосуванні зазначеного процесуального інституту необхідно враховувати, що зміна одного способу виконання судового рішення на інший, не повинна призводити до зміни обсягу зобов`язань боржника, визначених судом, до втручання в його дискреційні повноваження та до виникнення нового спору. Колегія суддів зазначає, що у даній справі позивач звертаючись з позовом просив суд, зокрема, зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомоги до 05 травня 2020 року в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з врахуванням попередньо виплаченої такої суми. Рішенням суду, зокрема, зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з врахуванням фактично виплаченої суми. Рішення суду є чітким, зрозумілим і не потребує додатково зміни чи встановлення способу і порядку виконання, відмінного від первинно зазначеного у рішенні. Згідно з частиною 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (п. 4). Аналіз резолютивної частини рішення суду та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов`язання, покладені на відповідача цим судовим рішенням, є обраними судом видом захисту порушеного права позивача. Тобто, суд задовольнив позовні вимоги позивача у повному обсязі, обравши спосіб захисту на якому наполягав позивач. При цьому, державним виконавцем або позивачем не надано суду жодного належного доказу, який би свідчив про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення. Суд зазначає, що наведені позивачем обставини, не мають наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання. Заявник фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини рішення, що не відповідає змісту резолютивної частини, оскільки права позивача були захищені шляхом зобов`язання відповідача виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. Зміна способу виконання судового рішення в цій справі із зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу конкретної суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року, яка не була визначена у судовому рішенні призведе до зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та до вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Таким чином, встановлені судом обставини справи не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до норм КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, оскільки відповідач за рішенням суду яке є обов`язковим зобов`язаний провести перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а також виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. Зміна застосованого судом способу захисту (зобов`язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на стягнення конкретних сум (які хоча і були розраховані відповідачем при проведенні перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивача на підставі та на виконання судового рішення в цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, встановленому ст. 378 КАС України. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення, на підставі статті 378 КАС України, не передбачає зміни обраного судом відповідно до КАС України способу відновлення порушеного права. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11.11.2014р. № 21-394а14, від 17.02.2015р. № 21-622а14, від 24.03.2015р. № 21-85а15, від 14.04.2015р. № 21-78а15, а також Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а, від 13.02.2018р. у справі № 279/7584/15. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує свого обов`язку виплатити суму заборгованості по перерахованій допомозі, а лише вказує на те, що така виплата буде здійснена в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету, проте такі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки, вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 08.11.2023.