Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 536/455/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 р.Справа № 536/455/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.05.2023 (головуючий суддя І інстанції: Река А.С., повний текст складено 15.05.23 року) по справі № 536/455/23 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №3 Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Малишевича Властиміла Ігоровича , Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції , Державної казначейської служби України третя особа: Кременчуцький відділ Державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову лейтенанта поліції взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Малишевича В.І. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5941171 від 26.09.2022 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, а також застосування адміністративного стягнення (штрафу) у розмірі 20 400,00 грн; - провадження у адміністративній справі за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП закрити. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 . Департамент патрульної поліції (далі відповідач 1) подав суду клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову, обґрунтоване тим, що про наявність спірної постанови ОСОБА_1 був обізнаний 26.09.2022 в день її складення, а до суду звернувся поза межами десятиденного строку, встановленого ст. 289 КУпАП. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28.04.2023 запропоновано ОСОБА_1 подати до Кременчуцького районного суду Полтавської області заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску. 08.05.2023 на виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву, в якій зазначив, що копію постанови в день її складення не отримував, про те, як саме, де та у кого він може отримати її з метою подальшого оскарження обізнаний не був. Копія спірної постанови ним була отримана лише 13.03.2023 у державного виконавця під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 286 КАС України він звернувся з позовом. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.05.2023 клопотання Департаменту патрульної поліції задоволено, позовну заяву залишено без розгляду. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не враховано приписи ч. 2 ст. 286 КАС України, яка пов`язує початок відліку строку звернення до суду саме з датою вручення копії постанови, а не з фактом обізнаності особи про складання постанови чи направлення її копії на адресу правопорушника без належних доказів вручення. Зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню норми ст. 289 КУпАП, яка відлік строку на оскарження постанови пов`язує з датою набрання нею чинності, оскільки ним подано саме позовну заяву, а не скаргу, що також відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17. У зв`язку з цим вважає, що судом першої інстанції не вірно визначено дату відліку строку звернення до суду, безпідставно не враховано доводи позивача, що останній постанову в день її складання не отримував та мав сподівання отримати її засобами поштового зв`язку, що передбачено ч. 2 ст. 191 КУпАП. При цьому, зазначає про помилковість врахування судом списку згрупованих поштових відправлень № 9223, наданого відповідачами в якості доказів направлення йому копії оскаржуваної постанови, оскільки з нього неможливо встановити які саме документи надсилались на адресу ОСОБА_1 . Крім того судом першої інстанції залишено поза увагою, що вказані документи повернулись на адресу ДПП за закінченням встановленого строку зберігання, що не є належним доказом вручення спірної постанови позивачу. Просить врахувати постанови Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 295/14365/19, від 04.06.2021 у справі № 440/4559/19, від 30.11.2021 у справі № 826/4079/17, від 02.08.2022 у справі № 280/1026/21. Натомість, вказує, що копія постанови від 26.09.2022 отримана ним лише 13.03.2023 у державного виконавця під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та в межах десятиденного строку подано позовну заяву. Поліцейський взводу №2 роти №3 Батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Малишевич В.І. (далі відповідач 2), Державна казначейська служба України (далі відповідач 3), Кременчуцький відділ Державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі третя особа) не подали відзиви на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення свого права позивач дізнався 26.09.2022 в день прийняття постанови, проте до суду звернувся лише 16.03.2023, тобто з пропуском передбаченого ст. 289 КУпАП строку, поважних підстав такого пропуску та доказів в їх підтвердження не надав. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються ст. 286 КАС України. Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2022 лейтенантом поліції взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Малишевичем В.І. прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5941171, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн. До суду про оскарження спірної постанови ОСОБА_1 звернувся 16.03.2023, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 286 КАС України. Обставиною, на яку позивач посилається, як на підставу для поновлення пропущеного строку, є невручення йому копії спірної постанови у день її винесення та не направлення її засобами поштового зв`язку. Зазначає, що про існування спірної постанови дізнався лише 13.03.2023 у державного виконавця під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. В свою чергу, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення свого права позивач дізнався 26.09.2022 в день прийняття спірної постанови, оскільки остання була складена у його присутності та від отримання якої ОСОБА_1 відмовився. Колегія суддів зауважує, що нормами КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху встановлено десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення такої постанови, що спростовує висновки суду першої інстанції про можливість відліку десятиденного строку з дня складення спірної постанови незважаючи на обставини її отримання чи не отримання позивачем. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.04.2022 у справі № 329/157/21. Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Понад те, в силу ч. 1 ст. 121 КАС України підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлений у разі наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Водночас, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, у даному випадку саме позивач повинен довести належними доказами наявність обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду. Судом встановлено, що спірна постанови від 26.09.2022 складена в присутності ОСОБА_1 , від отримання якої позивач відмовився, що підтверджується відміткою на постанові та відеозаписом з нагрудної камери (а.с. 111). 26.09.2022 ДПП за адресою позивача ( АДРЕСА_1 ) направлено копію постанови від 26.09.2022, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 9223, в якому містяться посилання на поштове відправлення № 3963105851182 та лист за № 8757, який відповідає відомостям рекомендованого листа зазначеного в оскаржуваній постанові (а.с. 107). Разом з тим, поштове відправлення повернулось до ДПП у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта» (а.с. 108-109). Колегія суддів враховує, що спірна постанова направлена за адресою проживання позивача, яка зазначена в довідці переселенця 1615-7501057370, а також вказується ним як в позовній заяві , так і в апеляційній скарзі. (а.с. 14) Таким чином, відповідачем вчинено передбачені законом дії щодо вручення позивачу оскаржуваної постанови від 26.09.2022 як шляхом надання її під час складання, а також направлення засобами поштового зв`язку з підстав відмови позивача її отримання, проте остання не отримана позивачем з незалежних від відповідача підстав. Отже, за цих обставин колегія суддів дійшла висновку, що днем отримання оскаржуваної постанови фактично є 28.10.2022, тобто, день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу). Враховуючи, що з дня отримання оскаржуваної постанови (28.10.22) до дня пред`явлення позову до суду (березень 2023 р.), минуло більше 10 днів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду. Доводи апелянта щодо не отримання ним спірної постанови у день її прийняття, колегія суддів вважає неповажними обставинами пропуску строку, оскільки отримання постанови є правом особи, від реалізації якого позивач відмовився. Разом з тим, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери, інспектором патрульної поліції до вручення постанови оголошено її зміст, в тому числі в частині вчиненого правопорушення, розміру штрафу та строків її оскарження, проте обґрунтованих підстав відмови від її отримання ОСОБА_1 ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не навів. Щодо доводів апелянта про те, що про існування спірної постанови він дізнався лише від державного виконавця, колегія суддів зазначає, що вони спростовуються матеріалами справи, оскільки спірна постанова була складена та оголошена позивачу в день її прийняття. Жодних доказів вчинення позивачем дій щодо її отримання раніше дати зазначеної позивачем до суду не надано, як і не надано доказів наявності об`єктивних обставин, що перешкоджали позивачу вчинити такі дії. Більше того ОСОБА_1 , вважаючи незаконною постанову відповідача про накладення на адміністративного стягнення, ще у день прийняття спірної постанови мав право звернутися за кваліфікованою правовою допомогою. Водночас не реалізація цього права, як і права на своєчасне отримання копії оскаржуваної постанови, зумовлена, у тому числі, його власною пасивною поведінкою. Доводи апелянта щодо не направлення йому спірної постанови засобами поштового зв`язку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Поряд із цим колегія суддів уважає необґрунтованими доводи позивача щодо необхідності врахування висновку викладеного Верховним Судом у постановах від 09.02.2023 у справі № 295/14365/19, від 04.06.2021 у справі № 440/4559/19, від 30.11.2021 у справі № 826/4079/17, від 02.08.2022 у справі № 280/1026/21, оскільки обставини наведених вище справ та справи, що розглядається, є відмінними. У вказаних справах вирішувалось питання щодо дотримання судом порядку вручення судових рішень прийнятих, відповідно до положень КАС України, і правові наслідки їх надсилання у спосіб, не передбачений законодавством. У той же час, у справі що розглядається, питання вручення стосується не судового рішення, а постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка прийнята суб`єктом владних повноважень, порядок прийняття та вручення якої регулюється виключно положеннями КУпАП. Отже, наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо пропуску ним строку звернення до суду без поважних підстав. Колегія суддів зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Із врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об`єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення у встановлений законом строк, що є підставою для залишення позову без розгляду. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.05.2023 по справі № 536/455/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 06.11.2023 року