Постанова 4824 № 755/7404/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 6 листопада 2023 року місто Київ справа №755/7404/23 провадження№22-ц/824/13276/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку " ПриватБанк" на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 3 липня 2023 року, постановлену у складі судді Слободянюк А.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 3 липня 2023 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник АТ КБ "ПриватБанк" - Ніколаєнко О.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала постановлені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що повертаючи позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" суд першої інстанції вказав, що позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 12 червня 2023 року про залишення позову без руху. Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не були усунуті недоліки, оскільки на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, банк направив до суду першої інстанції заяву з поясненнями, таким чином були усунуті недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 12 червня 2023 року. Так представник банку пояснив, що на момент укладення кредитного договору, у 2016 році позивач не відносився ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 10 Конституції України, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Таким чином, на момент укладання кредитного договору, будь-які заборони щодо укладення договору російською мовою були відсутні. На даний час не існує жодного законодавчого акту, який би зобов`язував учасників справи подавати до суду документи, зокрема «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке», яку було складено на російській мові, перекладеним на українську мову. Надання банком документів, які були складені у 2016 році російською мовою, не порушує жодну норму процесуального права, а тому не може бути підставою для визнання позову неподаним та повернення позивачу. Учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Ухвалою Київського апеляційного суду від 7 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 2 червня 2023 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Залишаючи позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" без руху, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч приписам ч.2 ст.83, п.5 ч.3 ст.175, ч.5 ст.177 ЦПК України додані до позовної заяви письмові докази, крім правовстановлюючих документів банку, засвідчені з порушенням положень, передбачених Національним стандартом України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020», не у повному обсязі та не у відповідності до вимог ст. 95 ЦПК України. Таким чином, позивачу слід було засвідчити докази, долучені до позовної заяви, дотримуючись приписів ст.95 ЦПК України та Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. До позовної заяви в якості доказу додано: "Анкета-заявление о присоеденении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке", що викладена іноземною мовою, що унеможливлює дослідження їх змісту під час розгляду справи судом, а тому позивачем має бути поданий переклад на державну (українську) мову зазначеного доказу, відповідно до кількості учасників судового процесу. На виконання вимог ухвали суду від 12 червня 2023 року позивачем АТ КБ "ПриватБанк" 22 червня 2023 року через засоби поштового зв`язку була надана заява про усунення недоліків, в якій останній зазначив, що на момент укладення кредитного договору АТ КБ "ПриватБанк" не належав ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування, тому не мав жодних заборон щодо укладення договору російською мовою. Договір підписаний банком та клієнтом, відповідає вимогам чинного законодавства. Будь-яких заперечень щодо оформлення договору зі сторони клієнта не було, вимоги щодо підписання договору українською мовою теж не було. Крім того, на даний час не існує жодного законодавчого акту, який би зобов`язував учасників справи, подавати до суду, зокрема, кредитний договір, який було укладено сторонами на російській мові перекладним на українську мову. Також до заяви позивачем було надано засвідчені належним чином копії документів. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 3 липня 2023 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" визнав неподаною та повернув позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд виходив із того, що суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини у справі у відповідності до поданих доказів, якщо такі докази подані іноземною мовою, оскільки мовою, якою провадиться судочинство є українська. При цьому суд позбавлений можливості надати оцінку доказам, встановити обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог через відсутність відповідних знань іноземної мови безпосередньо на даному етапі, з огляду на те, що суд перекладу документів не здійснює та позбавлений можливості встановити приналежність поданих доказів до заявленого позову. Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Суд дійшов висновку про те, що позивач, подаючи заяву з обґрунтуванням позовних вимог, не дотримався приписів ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, та відповідно не в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви, що були викладені в ухвалі суду від 12 червня 2023 року. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України). Частинами першою, третьою статті 14 та статтею 6 Закону України «Про засади мовної політики» встановлено, що державною мовою України є українська мова, а сторони, які беруть участь у справі, подають письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч.3 ст.9 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою. Як убачається з матеріалів справи, позовна заява АТ КБ " ПриватБанк" викладена українською мовою, тобто відповідає вимогам ЦПК України та Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25 квітня 2019 року. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент підписання анкети-заяви (19 травня 2016 року) позивач АТ КБ "ПриватБанк" не відносився до державних органів та не мав заборони на укладення договору російською мовою. За правилами ч.ч.1, 2 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Разом з цим, згідно з ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази якими, на його думку, ці обставини підтверджуються. Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Згідно з ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви на власний розсуд. Колегія суддів вважає, що позивач АТ КБ "ПриватБанк" виконав вимоги суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду від 12 червня 2023 року, а тому підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу, у суду першої інстанції не було. За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, та припустився надмірного формалізму, чим фактично позбавив позивача права на доступ до правосуддя. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Враховуючи вищевикладене, ухвала Дніпровського районного суду м.Києва від 3 липня 2023 року не може вважатися законною і обґрунтованою. Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини, що мають значення для вирішення питання про відкриття провадження, порушено норми процесуального права, тому відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374, п.п. 1, 4 ч.1. ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку " ПриватБанк" задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 3 липня 2023 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус