Постанова 4806 № 303/6120/22

Справа № 303/6120/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 жовтня 2023 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Кондор Р.Ю., Кожух О.А., з участю секретаря: Гусонька З.П.. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Глагола Галина Петрівна на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 листопаад 2022 року у справі № 303/6120/22 (Головуючий: Гутій О.В.),- В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глагола Галина Петрівна, звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, а саме коморою, яка згідно технічного паспорту входить в загальну площу квартири АДРЕСА_1 , забезпечивши доступ до належного майна шляхом відкриття дверей комори та звільнення її приміщення від особистих речей відповідача. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 06 квітня 2017 року № 746, обмінявшись квартирами з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були попередніми власниками. Відповідно до технічного паспорту № 5989 від 25.09.2003 зазначена квартира має загальну площу 53,60 кв.м і складається з: кімната 1- 25,50 кв.м; кімната 2 - 18,20 кв.м., кухня - 6,80 кв.м., ванна кімната 1,20 кв.м., кладовка (комора) - 1,90 кв.м. Будинок АДРЕСА_2 є багатоквартирним будинком з так званими комунальними квартирами, які мають спільні коридори. Після вселення в квартиру АДРЕСА_3 , позивачка дізналася, що комора закрита і перебуває в користуванні власників квартири АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим вона попросила відповідача звільнити займане приміщення комори, яка є частиною належної їй квартири номер АДРЕСА_3 . Проте на протязі останніх п`яти років, власники квартири АДРЕСА_5 не звільнили комору та продовжували користуватися цим приміщенням для власних потреб всупереч волі власника, що призводить до постійних конфліктів. 01 вересня 2021 року комісією ТОВ «УК Навібуд» на обслуговуванні якого перебуває будинок АДРЕСА_2 , було проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 та встановлено, що квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 знаходяться на четвертому поверсі, мають спільний коридор та туалет. Також було виявлено, що кладовку (комору) площею 1,90 кв.м, яка згідно технічного паспорту входить в загальну площу квартири АДРЕСА_3 , займають та використовують власники квартири АДРЕСА_5 . Позивачкою у листопаді 2021 року було направлено лист-вимогу власникам квартири АДРЕСА_4 і Мефодія про добровільне звільнення приміщення комори від особистих речей та про намір власників квартири АДРЕСА_3 звернутися в суд у разі відмови звільнити приміщення належної їм кладовки ( комори). На даний час відповідач займане приміщення кладовки (комори) не звільнив. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права користування коморою, яка згідно технічного паспорту входить в загальну площу квартири АДРЕСА_1 в триденний строк після набрання рішенням законної сили, забезпечивши доступ до належного майна, шляхом відкриття дверей комори та звільнення її приміщення від особистих речей відповідача. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 листопада 2022 року у задоволенніф позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Глагола Г.П. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. При встановленні фактичних обставин справи, суд не надав належної оцінки тим доказам, які були надані сторонами та правовідносинам, які існували і продовжують існувати між сторонами. Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Глаголу Г.П., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 , який просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_6 на підставі Договору міни об`єктів нерухомості від 06 квітня 2017 року №

746. Відповідно до технічного паспорту № 5989 від 25.09.2003 року квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 53,60 кв.м і складається з: кімната 1- 25,50 кв.м; кімната 2 - 18,20 кв.м., кухня - 6,80 кв.м., ванна кімната 1,20 кв.м., кладовка (комора) - 1,90 кв.м.. ОСОБА_1 звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_2 вказує, що комора яка належить їй закрита і перебуває у користуванні її сусідів власників квартири АДРЕСА_5 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_7 належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частки власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Належність квартири АДРЕСА_8 , на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/3 частки підтверджується і наданою у судовому засіданні судлу апеляційної інстанції, копією технічного паспорту на квартиру. Згідно з ст.ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд не вправі з власної ініціативи і без згоди позивача замінювати первісного відповідача належним відповідачем або ж залучати до участі у справі співвідповідачів та зобов`язаний вирішити справу за пред`явленим позовом щодо тих відповідачів, які в ньому зазначені. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд відмовляє у задоволенні позову. Згідно постанови Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до закону, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. ОСОБА_1 звернулася з позовом про усунення перешкод у користуванні майном до ОСОБА_2 як до власника квартири АДРЕСА_5 . Проте, апеляційним судом встановлено, що квартира АДРЕСА_8 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/3 частки власності. Тобто, позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів. На вищезазначене, суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про відмову у позові з підстав недоведеності тих обставин, на які позивач посилався як на підставу позовних вимог. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з статтею 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. За загальним процесуальним правилом суд має сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, прав та інтересів яких стосується виниклий спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість незалучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості. З урахуванням того, що справу судом першої інстанції розглянуто у неповному суб`єктному складі, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не залучено до участі у справі у якості відповідачів, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з вищенаведених підстав. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Глагола Галина Петріфвна задовольнити частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 листопада 2022 року скасувати. У позові ОСОБА_1 відмовити у зв`язку з пред`явленням позову не до всіх належних відповідачів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року. Головуючий Судді: