Постанова 4824 № 752/10174/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 листопада 2021 року м. Київ Справа № 752/10174/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/12875/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Чередніченко Н.П. 10 грудня 2020 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, В С Т А Н О В И В В травні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати недійсними, укладені 06 лютого 2012 року відповідачем ОСОБА_3 договори купівлі-продажу земельних ділянок: кадастровий номер 8000000000:79:100:0012 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:79:100:0013 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:79:100:0014 за адресою: АДРЕСА_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, відповідно до державних актів виданих 15 грудня 2009 року, є власником вказаних земельних ділянок, жодних договорів на відчуження цих земельних ділянок вона не укладала, повноваження на укладення таких договорів від її імені нікому не надавала. Однак, в травні 2020 року із відомостей державного реєстру речових прав позивачу стало відомо про те, що вказані земельні ділянки зареєстровані на праві власності за відповідачем, на підставі договорів купівлі-продажу від 06 лютого 2012 року, які були посвідчені приватним нотаріусом КМНО Курковською Я.Л. Наведене свідчить про наявність підстав для визнання цих договорів недійсними, в зв`язку з чим, позивач і звернулась до суду за захистом своїх прав. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №223 від 06 лютого 2012 року земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0012), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №224 від 06 лютого 2012 року земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. Визнано недійсним договір купівлі-продажу договір купівлі-продажу № 225 від 06 лютого 2012 року земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0014), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. Витребувано із володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:100:0012), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано із володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано із володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:100:0014), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 5044 (п`ять тисяч сорок чотири) грн 80 коп. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не мала волевиявлення на продаж земельних ділянок, вона не підписувала договори купівлі-продажу земельних ділянок, та не уповноважувала будь-кого на вчинення таких правочинів, а тому спірні договори, які були зареєстровані в реєстрі є недійсними, відповідно до положень ст. 203 ЦК України, оскільки, не було волевиявлення учасника на їх вчинення. З метою відновлення порушених прав позивача, як законного власника земельних ділянок, які поза її волею вибули із її власності, та на даний час зареєстровані за відповідачем, та відсутності доказів на спростування вимог позову з боку відповідача, суд вважав наявними підстави для визнання договорів недійсними та витребування майна із чужого володіння. Не погодилась із вказаним судовим рішенням в частині що стосується земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , особа яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Представник скаржника вказує на те, що судом першої інстанції було надано оцінку виключно доводам про те, що позивач не підписувала оспорюваний правочин, однак матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених обставин. Зазначає, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правого характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Звертає увагу, що набуття ним права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:100:0013 відбулось внаслідок проведення прилюдних торгів, які були проведені в ході здійснення виконавчого провадження, що підтверджується протоколом №493677 прилюдних електронних торгів від 28 липня 2020 року. Продаж майна відбувався з додержанням вимог чинного законодавства, так як докази на спростування цього відсутні. А тому він, як особа яка придбала це майно, є добросовісним набувачем, у якого це майно не може бути витребувано. На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3224 від 06 лютого 2012 року земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013) площею 0,100 га за адресою: АДРЕСА_1 укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Курковською Я.Л. та в частині витребування із володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013) площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Юрченко О.І. вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вказує на те, що прилюдні торги не могли бути проведені, так як ухвалою суду в порядку забезпечення позову був накладений арешт, і наразі судом в іншому провадженні розглядається спір про визнання недійсними проведених електронних торгів. Вважає, що скаржник виявив правову необачність придбавши, земельну ділянку, що знаходиться під арештом і є предметом спору в суді, а тому його не можна вважати добросовісним. Судом повно досліджені обставини справи та надана їм вірна правова оцінка. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апеляційного суду представник особи, яка подала апеляційну скаргу - адвокат Таболін О.С. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про її задоволення. Разом з тим, клопотання про витребування доказів, викладене як в апеляційній скарзі, так і в окремій заяві від 29 вересня 2020 року, просив зняти з розгляду, посилаючись на те, що апеляційний суд не має права збирати докази, які не були предметом розгляду суду першої інстанції. На підставі викладеного, просив розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Представник позивача - адвокат Юрченко О.І. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідач ОСОБА_3 , та представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у м. Києві в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись положеннями ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Перш за все колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог, що стосуються земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . А отже, виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом здійснюється перегляд рішення суду першої інстанції лише в частині цих вимог, тобто в межах доводів апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається, так як не вбачається підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги в порядку передбаченому ч. 5 ст. 367 ЦПК України. Відносно земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 судом першої інстанції було встановлено, що позивач ОСОБА_2 , відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 912751 від 15 грудня 2009 року, є власником земельної ділянки. Матеріали справи місять копію цього акту /а.с.15/. Також судом першої інстанції було встановлено, що 26 березня 2020 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О.А. було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га за відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 224, посвідченого 06лютого 2012 року приватним нотаріусом КМНО Курковською Я.Л. Вказана обставина встановлена на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно станом на 13 травня 2020 року /а.с.19-20/. За даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 14 травня 2020 року земельна ділянка АДРЕСА_1 має обтяження у виді арешту нерухомого майна, на підставі постанови прокуратури м. Києва від 05 червня 2012 року /а.с.24/. На підставі цих даних судом першої інстанції 10 грудня 2020 року ухвалено рішення про задоволення заявлених позивачем вимог. Разом з тим, з доданих ОСОБА_1 до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що 27 липня 2020 року були проведені електронні торги, за результатами яких ОСОБА_1 став переможцем у торгах за лот: 431468, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією протоколу № 493677 /а.с.141/. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі Акту про проведені електронні торги складеного приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. 26 серпня 2020 року, 22 вересня 2020 року було видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_1 належить право власності на майно, що складається з земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.139/. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованим 23 вересня 2020 року, реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. 22 вересня 2020 року на підставі свідоцтва виданого ним 22 вересня 2020 року /а.с.140/. В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. В порядку ч.ч.1-3 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. За правилами встановленими ч.ч.1, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Положеннями п.4 ч.3. ст.376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. У Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 Верховний Суд роз`яснив, що найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом і у інших постановах, зокрема, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17. В даній справі ОСОБА_2 пред`явила позов до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування, зокрема, земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з матеріалів справи вбачається, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції відповідач ОСОБА_3 не був власником вказаної земельної ділянки, вона була реалізована в порядку здійснення виконавчого провадження. Особа, яка звернулась з апеляційною скаргою ОСОБА_1 набув право власності на цю земельну ділянку з моменту здійснення державної реєстрації, тобто 22 вересня 2020 року, а отже суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а отже він має право на апеляційне оскарження даного судового рішення. Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а саме те, що на час ухвалення судом рішення, власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до висновку, що визначений позивачем відповідач - ОСОБА_3 не є належним щодо вимог про витребовування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Таким чином, позовні вимоги про витребовування земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною та безумовною підставою для відмови у його задоволенні. Що стосується вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 224, посвідченого 06 лютого 2012 року приватним нотаріусом КМНО Курковською Я.Л., на підставі якого 26 березня 2020 року відбулась державна реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:100:0013 за відповідачем ОСОБА_3 , то у цих правовідносинах відповідач ОСОБА_3 є належним, однак враховуючи обставини переходу права власності до ОСОБА_1 , останній мав бути залучений до участі у справі, так як рішення суду впливає на його права. Але враховуючи, що вимоги заявлені одночасно, то в цій частині рішення суду є таким, що прийнято про інтереси осіб, що не були залучені до участі у справі. Проте, вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, так як судом не було здійснено повне і всебічне з`ясування обставин справи, що і призвело до порушення норм процесуального права. При цьому, слід зазначити, що в порядку ст.ст. 51, 367 ЦПК України у апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідачів. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013), що розташована за адресою АДРЕСА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким дані позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 06 грудня 2021 року.