Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/191/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/191/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О., за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І., за участю представників сторін: від позивача Голубничий О.І. на підставі довіреності від 03.01.2023, договору про надання правничої допомоги від 03.01.2023; від відповідача Тута І.В. на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 02.01.2023; ордеру Серії АІ № 1106031 від 18.10.2023; від третіх осіб не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера", м.Харків (вх.№1309 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 (суддя Шарко Л.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 12.06.2023) та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 (суддя Шарко Л.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 20.06.2023) у справі №922/191/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", м. Київ, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера", м.Харків, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м.Харків, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкової Світлани Леонідівни, м.Харків, про визнання прав іпотекодержателя, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" в якому просило суд: - визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Поліс" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором № 15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 268,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374073563101, власником та іпотекодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39029320), яке належить йому на підставі: акту приймання-передачі нерухомого майна, виданий 18.01.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" та ОСОБА_2 . - визначити порядок виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 268,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 374073563101. 24.04.2023 позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про зміну предмету позову, в якій він просив суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39029320), а саме: - нежитлових приміщень 1-го пов. № 5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серії та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023 року, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серії та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ); - нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3; 1-го пов. № 1, 2, 16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серії та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: П01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ). Визначити порядок виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: - нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38; - нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3; 1-го пов. № 1, 2, 16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38. Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 позовні вимоги задоволено повністю; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39029320), а саме: - нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серіїї та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023 року, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серіїї та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ); - нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3; 1-го пов. № 1, 2, 16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серіїї та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ). Визначено порядок виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" як іпотекодержателя нерухомого майна, а саме: - нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38; - нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3; 1-го пов. № 1, 2, 16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008, місцевий господарський суд виходив з того, що іпотека позивача є чинною, судом не встановлено підстав її припинення, також судом було враховано той факт, що первісний кредитор не отримав задоволення своїх вимог у зв`язку із продажем на аукціоні предмета іпотеки, а також те, що запис про іпотеку був припинений на підставі ухвали суду в межах справи про банкрутство, яка в подальшому була скасована. Крім того, враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, щодо вчинення відповідачем під час розгляду даної справи дій, які були направлені на поділ предмета іпотеки, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем було надано достатньо доказів того, що виконання рішення буде ускладнене без встановлення порядку його виконання та встановив його виконання. Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" витрати на правову допомогу в сумі 51000,00грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" з рішенням місцевого господарського суду та з додатковим рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Також апелянт просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23 та прийняти нове, яким відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у справі № 922/191/23. Зокрема, апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення та наданні оцінки обставинам щодо чинності договору іпотеки, залишено поза увагою той факт, що в договорі іпотеки з моменту його укладання до моменту встановлення судом у даній справі його нібито чинності фактично відбулись суттєві зміни. Насамперед в преамбулі договору, а саме при переході права власності на предмет іпотеки відбулись зміни щодо іпотекодавця, а також при відступленні права вимоги за іпотекою відбулись зміни щодо іпотекодержателя, які з огляду на положення статей 3, 18, 19 Закону України «Про іпотеку» мали бути нотаріально посвідчені. Апелянт наголошує, що позивачем у даній справі не заявлялись вимоги щодо визнання дійсними змін до договору іпотеки №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 (щодо зміни сторони іпотекодавця) та судом відповідне рішення щодо їх дійсності не приймалось, отже в силу приписів статей 215, 220 Цивільного кодексу України відповідний договір є нікчемним. Крім того, апелянт зауважує, що відповідач не є ані боржником, ані майновим поручителем по відношенню до позивача. Позивачем з часу переходу до нього з 01.12.2015 права вимоги за договором іпотеки, взагалі не вчинялись будь-які дії з внесення змін до договору іпотеки та їх нотаріального посвідчення (зокрема щодо змін сторони іпотекодавця з третьої особи на відповідача), як то направлення відповідачу листів-пропозицій, вимог про підписання угод (змін до договору іпотеки, договорів поруки та т.ін.) або звернення до суду з відповідним позовом про спонукання внесення змін до договору іпотеки в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України (в разі неможливості усунення стороною певних обставин після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися). Отже, позивач досить тривалий період з моменту набуття права вимоги за іпотекою, а саме з 01.12.2015 до дати прийняття оскаржуваного рішення суду, фактично нехтував своїми правами та обов`язками іпотекодержателя встановленими договором іпотеки і положеннями діючого законодавства, при цьому безпідставно вказуючи в позові на нібито недобросовісні дії саме відповідача. Таким чином, обставини справи вказують саме на недійсність змін до договору іпотеки №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 (щодо зміни сторони іпотекодавця) на момент прийняття оскаржуваного рішення суду, та відповідно і на неправомірність прийняття оскаржуваного рішення суду про визнання за позивачем права іпотекодержателя за договором іпотеки стосовно нерухомого майна власником та нібито іпотекодавцем якого є відповідач. Враховуючи сплив значно більше трьох років з моменту набуття позивачем права вимоги за іпотекою з 01.12.2015, недійсність спірного договору іпотеки з зазначених вище підстав, а також не набранням оскаржуваним рішенням законної сили у зв`язку із поданням на нього даної апеляційної скарги, апелянтом в апеляційній скарзі також було заявлено про необхідність застосування при перегляді оскаржуваного рішення суду загального строку позовної давності до позовних вимог позивача про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки. Окрім викладеного, на думку апелянта, місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення та наданні оцінки обставинам щодо не припинення дії іпотеки було залишено поза увагою ті обставини, що реалізація предмета іпотеки відбувалась в межах справи про банкрутство, а отже щодо порядку реалізації майна слід керуватися положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у діючій на той час редакції. Крім того, апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду не містить належного обґрунтування, яким чином дії відповідача створюють позивачу перепони у реалізації свого права як іпотекодержателя. Такі висновки суду щодо створення позивачу перепон у реалізації свого права як іпотекодержателя є безпідставним втручанням у право власності відповідача. Апелянт також зазначає, що місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для встановлення порядку виконання рішення суду, з огляду на ненадання позивачем доказів того, що виконання рішення буде ускладнене або виконати його буде не можливо, не навів обставин, що можуть ускладнити виконання рішення суду. Обґрунтовуючи підстави для скасування додаткового рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23, яким було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" витрати на правову допомогу в сумі 51000,00грн. апелянт зазначає, що господарським судом першої інстанції не було досліджено фактично витрачений адвокатом час та співрозмірність нарахованих витрат адвоката ринковим цінам адвокатських послуг, та відповідно - чи становить такі нарахування витрат адвоката розумний розмір. Зокрема, у відповідності до акту прийому-передачі адвокатом було надано комплекс юридичних послуг у справ № 922/191/23, а саме: підготовка та направлення сторонам і до суду позовної заяви про визнання права іпотекодержателя; підготовка та направлення сторонам і до суду апеляційної скарги на ухвалу про відмову в забезпеченні позову; підготовка та направлення сторонам і до суду заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову, на складання яких адвокатом було витрачено 40 годин, та відповідно вартість цих послуг склала 40000,00грн. Проте, в мережі інтернет багато пропозицій від досвідчених адвокатів (адвокатських об`єднань), які вказують на ринкову вартість адвокатських послуг зі складання позовної заяви, заяви про зміну предмету позову, заяви про забезпечення позову, апеляційної скарги в розмірі 4-6 тисяч грн. за окремий документ, та вважає, що в комплексі складання таких документів буде складати меншу вартість. Крім того, як свідчать матеріали справи №922/194/23, яка розглядалась господарським судом Харківської області та в якій адвокат Голубничий О.І. також приймав участь в інтересах ТОВ «ФК «Поліс», двома днями раніше склав аналогічну позовну заяву та заяву про забезпечення позову за таких самих обставин, вимог та сторін (за винятком іншої третьої особи та іншого договору іпотеки що є предметом спору). А в подальшому склав заяву про зміну предмету позову, заяву про забезпечення позову та апеляційну скаргу. Отже, адвокат на час складання позову по справі що розглядається (а саме №922/191/23) та заяви про забезпечення позову, а також заяви про зміну предмету позову та апеляційної скарги, вже мав тексти (шаблони) цих заяв, які вимагали лише деяких (технічних) виправлень, а отже їх складання вочевидь не потребувало багато зусиль та часу, а саме 40 годин, як зазначив адвокат. Таким чином, вважаємо зазначені обставини свідчать про завищення адвокатом вартості таких послуг. Стосовно часу на підготовку та направлення сторонам і до суду клопотання про участь в с/з в режимі відеоконференції від 03.02.2023 зазначені адвокатом 2 години, слід зазначити, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, адвокат Голубничий О.І. в більшості судових засідань як представник ТОВ «ФК «Поліс» (в тому числі і у справі №922/194/23) приймав участь в режимі відеоконференції, а отже також мав текст (шаблон) такого клопотання, внаслідок чого не потребував 2 години на його оформлення, що також свідчить про завищення вартості такої послуги адвоката. Окрім викладеного, апелянт наголошує, що ОСОБА_3 згідно наказу №0188к від 08.09.2022 прийнятий на роботу до ТОВ «ФК «Поліс» на посаду старшого юриста за сумісництвом з 09.09.2022, що свідчить про відсутність законодавчо визначених підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки ОСОБА_3 є працівником позивача. Скаржник просить суд долучити вказаний наказ в якості додаткового доказу у даній справі посилаючись на те, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не знав і не міг знати про існування вказаного документу. Такий документ було отримано його представником 22.06.2023 у складі відзиву ТОВ «ФК «Поліс» на апеляційну скаргу в межах справи №922/194/23, а тому з об`єктивних причин не міг бути поданий до суду першої інстанції. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, у зв`язку із відпусткою суддя Шевель О.В., для розгляду справи №922/191/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Івера" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 та додаткового рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 17.08.2023. 11.08.2023 представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 17.08.2023 та всі наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд". Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2023, у зв`язку із відпусткою суддя Фоміної В.О., для розгляду справи №922/191/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 задоволено клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про участь у судовому засіданні 17.08.2023 у справі №922/191/23 в режимі відеоконференції. 16.08.2023 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9714), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера", рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23 залишити без змін. Крім того, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" витрати на правничу допомогу на стадії розгляду справи апеляційним судом у розмірі 7000,00грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 12.09.2023. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2023, у зв`язку із відпусткою судді Лакізи В.В., для розгляду справи №922/191/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О. 11.09.2023 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до закінчення перегляду судового рішення в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №906/1026/22 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (вх.№10920). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.0.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 12:30 год. 25.10. 2023. 19.10.2023 представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд". Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 задоволено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про участь у судовому засіданні 25.10.2023 в режимі відеоконференції. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.10.2023 представник апелянта пояснив, що не наполягає на задоволенні поданого 11.09.2023 клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до закінчення перегляду судового рішення в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №906/1026/22 з огляду на ухвалення Верховним Судом 04.10.2023 відповідної постанови. Крім того, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Також апелянт просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23 та прийняти нове, яким відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у справі № 922/191/23. Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23 залишити без змін. Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - банк) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір №15.59-00/08-СК, відповідно до умов якого позичальник отримав від банку грошові кошти у розмірі 213248,00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 16.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - іпотекодержатель) та громадянином ОСОБА_1 (надалі - іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 15.59-00/08-ДІ01 (т.1 а.с.14-15), який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., відповідно до умов якого предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 268,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом "предмет іпотеки" / "нерухоме майно"). 16.01.2008 на підставі договору іпотеки в Державному реєстрі іпотек було зареєстровано запис про іпотеку від 16.01.2008 за реєстраційним номером обтяження 5855610 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013р. з Державного реєстру іпотек: реєстраційний номер іпотеки: 6406219, 16.01.2008 14:12:57, надалі за текстом). 16.01.2008 на підставі договору іпотеки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна була зареєстрована заборона на нерухоме майно від 16.01.2008 за реєстраційним номером обтяження 5855597 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: реєстраційний помер обтяження: 6406170, 16.01.2008 14:08:51). Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2008 у справі №Б-39/203-08 за заявою ФОП Васильєва О.Б. порушено порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все майно, що належить ФОП Васильєву О.Б., за винятком майна, на яке згідно діючого цивільного законодавства не може бути звернуто стягнення. Постановою господарського суду Харківської області від 30.12.2008 у справі №Б-39/203-08 фізичну особу-підприємця Васильєва О.Б. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2009 залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2009, скасовано постанову господарського суду Харківської області від 30.12.2008р. у справі № Б-39/203-08, припинено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Васильєва О.Б. (т.1 а.с.46-49). Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.12.2010 у справі № Б-50/271-10 за заявою ФОП Васильєва О.Б. порушено порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все майно, що належить ФОП Васильєву О.Б., за винятком майна, на яке згідно діючого цивільного законодавства не може бути звернуто стягнення. Постановою господарського суду Харківської області від 01.03.2011 у справі № Б-50/271-10 ФОП Васильєв О.Б. фізичну особу-підприємця Васильєва О.Б. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т.1 а.с.50-51). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 скасовано постанову господарського суду Харківської області від 01.03.2011 у справі № Б-50/271-10, припинено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Васильєва О.Б. (т.1 а.с.52-54). 21.06.2013 Виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію змін до засновницького договору Повного товариства "Батура і Компанія", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом від 17.06.2013 №3, з якого вбачається, що учасником товариства є, зокрема, ФОП Васильєв О.Б. Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2013 у справі №922/4956/13 порушено провадження у справі про банкрутство Повного товариства «Батура О.В. і Компанія» за його заявою, в порядку ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.1 а.с.59-60). Постановою господарського суду Харківської області від 24.12.2013 у справі №922/4956/13 визнано Повне товариство «Батура О.В. і Компанія» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т.1 а.с.61-63). 30.05.2014 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., відповідно до статті 75 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на підставі акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 30.05.2014 та протоколу №7 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного Товарною біржею "Ресурс-інформ" від 30.05.2014, видано свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за №859), яким посвідчується право власності Лісовця Максима Сергійовича (податковий номер - НОМЕР_1 на нерухоме майно, тип складається з: нежитлової будівлі літ. "А-1". загальною площею 268.5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке було придбане ОСОБА_2 за 109069,90грн., що раніше належало ОСОБА_1 (т.1 а.с.64) 30.05.2014 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., на підставі вищевказаного свідоцтва, вчинено запис про право власності № 5855590, зареєстровано право власності Лісовця М.С. на вищевказані приміщення. Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2015 у справі №922/4956/13 скасовано обтяження, накладені на майно, яке належить або раніше належало учаснику Повного Товариства "Батура О.В. і Компанія" ФОП Васильєву О.Б. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: - номер запису про іпотеку 5855610, зареєстровано на підставі іпотечного договору № 15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 №112, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л.; - номер запису про обтяження 5855597, зареєстровано на підставі іпотечного договору № 15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 №112, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л.; - реєстраційний №6406170, зареєстровано 16.01.2008 приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л. на підставі Іпотечного договору №15.59-00/08ДІ01, 112, 16.01.2008. Об`єкт обтяження: інше, нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 268,5 кв.м, адреса Харківська обл. м.Харків, вул.Миру, буд.38, номер РПВН 7131097; Позивач вказує, що Лісовець М.С. набув права власності на вказане іпотечне майно незважаючи, а ні на наявність в реєстрі записів про іпотеку та обтяження, а ні на наявність інших обтяжень, зокрема: - номер запису про обтяження 5855608, зареєстровано на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2012, 2011/1800/2012; - номер запису про обтяження 5855593, зареєстровано на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.03.2010 по справі № 2-489/10; - номер запису про обтяження 5855599, зареєстровано на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.03.2010 по справі № 2-489/10; - номер запису про обтяження 5855604, зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника від 05.12.2012, 29535149, виданої державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Мирною Т.В.; - реєстраційний № 11198261, зареєстровано 23.05.2011 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП25334189, 23.05.2011, державний виконавець Дзержинського ВДВС МУЮ Молотилова В.В. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми боргу та виконавчого збору 23587,22грн.; - реєстраційний № 10252754, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21374012, 15.09.2010, Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 1596172,33 грн.; - реєстраційний №13340091, зареєстровано 05.12.2012 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника, 29535149, 05.12.2012, Дзержинський ВДВС ХМУЮ державний виконавець Мирна Т.В. Об`єкт обтяження: нежитлова будівля, нежитлові будівлі літ. А-1 загальною площею 268,5 кв.м, що знаходяться м.Харків, вул.Миру, буд.38; - реєстраційний №9774766, зареєстровано 27.04.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 18445850, 01.03.2010, Дзержинський ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми 1486632,78; - реєстраційний №9605749, зареєстровано 11.03.2010 Шостою харківською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали справа №2-489/10, 01.03.2010 Дзержинський районний суд м. Харкова. Об`єкт обтяження: інше, літ. А-1 загальною площею 268,50 кв.м, адреса Харківська обл., м.Харків, вул.Миру, буд.38; - реєстраційний №9982994, зареєстровано 29.06.2010 Шостою харківською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали 2-489/10,01.03.2010 Дзержинський районний суд м. Харкова. Об`єкт обтяження: інше, літ. "А-1", загальною площею 268,5 кв.м, адреса Харківська обл. м.Харків, вул.Миру, буд.38, номер РПВН 7131097; - реєстраційний № 10250120, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21362768, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 1484902,78грн. - реєстраційний № 10252592, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21371696, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 30,00грн.; - реєстраційний № 10252602, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21373281, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 1700,00грн.; - реєстраційний № 10252563, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21363640, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 30,00грн.; - реєстраційний № 10252607, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21372607, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 1700,00грн.; - реєстраційний № 10252728, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21373897, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 932796,79грн.; - реєстраційний № 10252614, зареєстровано 15.09.2010 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21373002, 15.09.2010 Дзержинським ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно в межах суми боргу в розмірі 30,00 грн.; - реєстраційний № 10750871, зареєстровано 25.01.2011 Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА№047951, 25.01.2011, Дзержинський ВДВС ХМУЮ. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми боргу за виконавчим документом 2000000,00грн. 14.12.2015 державним реєстратором Харківського районного управління юстиції Михайловою Яною Олександрівною, на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 у справі №922/4956/13 було припинено обтяження № 5855597, що було зареєстровано 16.01.2008 на підставі іпотечного договору №15.59-00/08-ДІ01, а також декілька інших обтяжень № 5855604, № 5855608, № 5855599 та № 5855593 щодо арешту нерухомого майна, які були накладені на підставі ухвал Дзержинського районного суду міста Харкова від 01.03.2010 у справі № 2-489/10, від 03.04.2012 у справі №2011/1800/2012, постанови Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 05.12.2012. 24.12.2015 державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Кобиляцькою Анжелікою Анатоліївною було припинено іпотеку (запис № 5855610) на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 року у справі №922/4956/13. 27.01.2016 право власності на предмет іпотеки зареєстровано як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕРА" (код ЄДРПОУ - 39029320) на підставі акту приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу від 18.01.2016 (запис про право власності № 13072502). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі №922/4956/13 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2015 у справі №922/4956/13; припинено провадження у справі №922/4956/13 про банкрутство Повного товариства «Батура О.В. і Компанія» (т.1 а.с.69-80). 18.11.2015 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (надалі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (надалі новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21МБ (т.1 а.с.134-137), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки, встановлені цим договором. 27.11.2015 між сторонами було укладено додаткову угода №1 від 27.11.2015 до вказаного договору про відступлення права вимоги (т.1 а.с.142-143). На підставі зазначених документів ТОВ "ФК "Поліс" стало новим кредитором у зобов`язанні, яке виникло на підставі кредитного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 01.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (надалі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (надалі новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави (т.1 а.с.151-152), який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2225, відповідно до умов якого банком було відступлено на користь ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" право вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки. Звертаючись до суду з відповідним позовом, ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" зазначало, що 10.04.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна зникає об`єкт нежитлової нерухомості в літ. "А-1" з реєстраційним номером: 374073563101, площею 268,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, з`являється 2 окремих об`єкта: - нежитлові приміщення 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: DТ01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ); - нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 3; 1-го пов № 1, 2, 16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: D01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ). Позивач, з урахуванням норм статті 23 Закону України "Про іпотеку" вважав, що до ТОВ "Івера" - особи, яка стала набувачем іпотечного майна внаслідок ліквідаційної процедури та акту приймання-передачі, перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки у тому обсязі і на умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки. Враховуючи вищевикладені обставини, за твердженнями позивача, ТОВ "ФК "Поліс" змушене здійснювати захист своїх порушених та невизнаних майнових прав, як нового кредитора та іпотекодержателя, в судовому порядку, оскільки позбавлене можливості задовольнити свої вимоги за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 за рахунок предмета іпотеки. Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з підстав викладених вище. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Звертаючись до суду з відповідним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" зазначала, що на момент підписання договорів відступлення з отриманої від ПАТ "ВТБ Банк" інформації, зобов`язання ОСОБА_1 саме за вказаним кредитним договором не було виконано боржником перед первісним кредитором - а також, підтверджував той факт, що з моменту відступлення права вимоги, вказане зобов`язання не було виконано перед новим кредитором до дати звернення до суду з відповідною позовною заявою. В частині 1 статті 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. В свою чергу, частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 Цивільного кодексу України. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. У відповідності до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України). Таким чином, враховуючи факт не виконання позичальником своїх зобов`язань за даним кредитним договором перед первісним кредитором, а в подальшому перед новим кредитором, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що станом на момент подання позовної заяви ані кредитний договір, ані договір іпотеки не припинили свою дію Разом з тим, як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2015 у справі №922/4956/13 (в межах провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Батура О.В. і Компанія"), були скасовані обтяження, накладені на майно, яке належить або раніше належало учаснику Повного товариства "Батура О.В. і Компанія" ФОП Васильєву О.Б. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: - номер запису про іпотеку 5855610, зареєстровано на підставі іпотечного договору № 15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 №112, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л.; - номер запису про обтяження 5855597, зареєстровано на підставі іпотечного договору № 15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008 №112, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л.; - реєстраційний №6406170, зареєстровано 16.01.2008 приватним нотаріусом ХМНО Машковою С.Л. на підставі Іпотечного договору №15.59-00/08ДІ01, 112, 16.01.2008. Об`єкт обтяження: інше, нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 268,5 кв.м, адреса Харківська обл. м.Харків, вул.Миру, буд.38, номер РПВН 7131097; 24.12.2015 державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Кобиляцькою Анжелікою Анатоліївною було припинено іпотеку (запис № 5855610) на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 у справі №922/4956/13. Абзац 8 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачав, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. Стаття 593 Цивільного кодексу України та стаття 17 Закону України "Про іпотеку" передбачають наступні підстави для припинення іпотеки: 1) припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 2) реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону; 3) набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; 4) визнання іпотечного договору недійсним; 5) знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; 6) з інших підстав, передбачених Законом; 7) наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Судова колегія враховує, що норми Закону України "Про іпотеку" та Цивільного кодексу України в питанні припинення іпотеки у співвідношенні до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними. З наведеного вбачається, що саме нормами Закону України "Про іпотеку", Цивільного кодексу України визначені підстави для припиненні іпотеки. Такий перелік підстав є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, в зазначених вище нормах права відсутня така підстава для припинення іпотеки, як скасування запису про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку із банкрутством іпотекодавця, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №668/9978/15-ц відповідно до якої зняття обтяження за наведеними нормами законодавства про банкрутство не припиняє іпотеку, а обмежує право іпотекодержателя самостійно, поза межами ліквідаційної процедури, здійснювати дії із реалізації предмета іпотеки». Подібні правові висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, в якій Суд вказав, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною, відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі". Отже, скасування запису про іпотеку в процедурі банкрутства згідно судового рішення не припиняє дію іпотеки і така є чинною з моменту її первинної реєстрації у відповідних державних реєстрах. Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що в подальшому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі №922/4956/13 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2015 у справі №922/4956/13; припинено провадження у справі №922/4956/13 про банкрутство Повного товариства «Батура О.В. і Компанія». Частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Пунктом 9 частини 1 та пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав па нерухоме майно. Відповідно до частини 1, 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. За наведених обставин, у разі скасування незаконного судового рішення про скасування обтяження іпотекою нерухомого майна, на підставі якого з Єдиного реєстру заборон виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Єдиному реєстрі заборон, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. З наведеного випливає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Єдиний реєстр заборон. Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, ухвалення судом рішення про скасування обтяжень нерухомого майна банкрута та виключення запису з Єдиного реєстру заборон, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження у процесі ліквідації іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в цьому реєстрі. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 вказала, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення: у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Близькі за змістом висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-1193цс15 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.05. 2018 у справі № 643/18839/13-ц, від 23.01. 2019 справі № 643/12557/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 643/19761/13-ц. Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 7.22) зазначено, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення. Відтак, судові рішення про скасування запису про іпотеку в процедурі банкрутства є скасованими. В свою чергу, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а, отже, запис про іпотеку вважається чинним та таким, що ніколи не втрачав свою дію з моменту його первинної реєстрації 16.01.2008 в державному реєстрі іпотек. Отже, судові рішення винесені в процедурі банкрутства про скасування запису про іпотеку не спричиняють припинення останньої, таке забезпечення вважається чинним весь час з моменту його первинної реєстрації. Судове рішення, на підставі якого Запис про іпотеку був вилучений - скасоване, що свідчить про те, що іпотека щодо попереднього предмету іпотеки не припинялася на підставі судових рішень з моменту її первинної реєстрації. Вказані обставини додатково підтверджують обґрунтованість висновків господарського суду першої інстанції про те, що забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором у вигляді іпотеки є чинним. Щодо реалізації предмета іпотеки в процедурі банкрутства Повного товариства «Батура О.В. і Компанія», судова колегія зазначає наступне. Як було зазначено вище, 30.05.2014 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., відповідно до ст. 75 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 30.05.2014 і протоколу №7 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного Товарною біржею "Ресурс-інформ" від 30.05.2014, видано свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за №8591, яким посвідчується право власності Лісовця Максима Сергійовича (податковий номер - НОМЕР_1 на нерухоме майно, що складається з: нежитлової будівлі літ. "А-1". загальною площею 268,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке було придбане ОСОБА_2 за 109069 (сто дев`ять тисяч шістдесят дев`ять) гривень 90 коп., що раніше належало ОСОБА_1 30.05.2014 приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В., на підставі вищевказаного свідоцтва, вчинено запис про право власності № 5855590, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищевказані приміщення. Частиною 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що до складу ліквідаційної маси входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Згідно з частиною 4 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Таким чином, в межах ліквідаційної процедури підлягає продажу майно, яке є предметом застави (іпотеки) лише з метою задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя). Отже, у межах ліквідаційної процедури майно, яке є предметом застави (іпотеки), підлягає продажу лише з метою задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя). Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначені наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи. Так, у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ч.1). Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки (ч.2). Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються щодо предмету вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно. Після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та в межах провадження у справі про банкрутство. А забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження. Отже, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14). Відповідно до частини 1 статті 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. За частиною першою статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, реалізації предмета застави. При цьому постанова суду про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури не є судовим рішенням про задоволення позову про звернення стягнення па предмет іпотеки. В пункті 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 зазначено, що за загальним правилом продаж предмета застави (іпотеки) припиняє заставу (іпотеку) відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 593 ЦК України. Законом № 2343-ХІІ не передбачено інших наслідків щодо продажу предмета застави (іпотеки) у ліквідаційній процедурі у провадженні у справі про банкрутство. Відтак, у випадку продажу предметів застави (іпотеки) відповідно до законодавства про банкрутство застосовуються загальні наслідки припинення застави (іпотеки) згідно з пунктом 3 частини першої статті 593 ЦК України". При цьому, Великою Палатою Верховного Суду в цій же постанові зроблено висновок про те, що право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем. Скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення". В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України ) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р (ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас, словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору, як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною). Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини с тривалими, або вона с учасником й інших аналогічних правовідносин). Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Отже, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому, суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц). Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Тому, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (висновки сформульовані в пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17). На вказані висновки також посилається Велика Палата Верховного суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17. Додатково, вказана постанова визначає таке: «...при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про добросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження. Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. З огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 911/3312/17). У справі за належною вимогою (зокрема, про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність в Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно (саме до такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17).» Як було зазначено вище, 30.05.2014р. приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В., на підставі вищевказаного свідоцтва, вчинено запис про право власності №5855590, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищевказані приміщення. 14.12.2015 державним реєстратором Харківського районного управління юстиції Михайловою Яною Олександрівною, на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 у справі №922/4956/13 було припинено обтяження № 5855597, що було зареєстровано 16.01.2008 на підставі іпотечного договору №15.59-00/08-ДІ01. 24.12.2015 державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Кобиляцькою Анжелікою Анатоліївною було припинено іпотеку (запис № 5855610) на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.10.2015 у справі №922/4956/13. Судова колегія звертає увагу суду на те, що право власності на предмет іпотеки було набуте ОСОБА_2 за наявності в Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку, який був припинений більше ніж через півтора року після набуття ним права власності на предмет іпотеки. 27.01.2016, тобто вже після припинення іпотеки, право власності на предмет іпотеки було зареєстровано, як внесок ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕРА" (код ЄДРПОУ - 39029320) на підставі акту приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу від 18.01.2016 (запис про право власності № 13072502). Вказаний акт, як в ньому зазначено, було підписано між учасником ТОВ "Івера" ОСОБА_2 та директором ТОВ "Івера" Лісовцем Денисом Сергійовичем. Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2016 - станом на день передачі майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Івера"), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно частини 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 01.01.2016) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Відповідно до частини 1 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. З`ясування заінтересованості, контролю, пов`язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача і це питання повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/201Ц). Як вірно зазначено місцевим господарським судом, фактично, як вказано в акті приймання-передачі та оцінки майна до статутного капіталу ТОВ "Івера" ОСОБА_2 є учасником ТОВ, а тому зважаючи на вищевказане, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 був цілком і повністю обізнаний з наявністю іпотеки, незаконністю її припинення, ТОВ "Івера" також обізнане про всі зазначені факти. Відповідно до правової позиції викладеної у пункті 90.2 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) про витребування майна внаслідок вибуття цього майна за фраудаторним правочином, Верховний Суд зробив висновок, що товариство "є господарюючим суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому повинно проявляти щодо власних справ більше обачливості, ніж пересічний громадянин чи некомерційна організація. З цих причин ТОВ "Білд Коммерс Груп" повинно було поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на відповідність його оцінки для мети внесення до статутного капіталу ринковій вартості, співставити ціну майна при внесенні до статутного капіталу та при продажу з торгів тощо, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів". Близькі за змістом висновки також зроблені у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19, згідно з якими набувач майна повинен проявити добросовісну та розумну обачність і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки, що є "стандартною діловою практикою", зокрема, дізнатися про результати розгляду судових справ щодо долі спірного майна. Також необхідно враховувати висновок Верховного Суду у постанові від 09.07.2021 у справі № 520/10188/17-ц про те, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому, в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Таким чином, обов`язок ТОВ "Івера" як суб`єкта господарювання поцікавитися та перевірити історію вибуття майна у попередніх власників за останні три роки зумовлений принципами господарської діяльності та принципами цивільних правовідносин, що підтверджується наведеними висновками Верховного Суду. Проте, такий обов`язок ТОВ "Івера" виконаний не був, що додатково вказує на його недобросовісність, як набувача спірного майна. Також, на недобросовісність дій відповідача вказує, зокрема, те, що в процесі розгляду даної справи, 10.04.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зник об`єкт нежитлової нерухомості в літ. "А-1" з реєстраційним номером: 374073563101, площею 268,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38 (тридцять вісім). Натомість, з`явилися 2 окремих об`єкта, а саме: - нежитлові приміщення 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: DТ01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ); - нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 3; 1-го пов № 1, 2, 16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: D01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ). Вказані обставини додатково свідчать про те, що відповідач не зупинив здійснювати дії, що безпосередньо спрямовані на створення позивачу перепон у реалізації свого права, як іпотекодержателя. У зв`язку із вчиненням відповідачем дій з поділу спірного обєкта нерухомого майна, позивачем було подано до господарського суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд: визнати за ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 38994463) права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008, який зареєстрований в реєстрі за № 112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є ТОВ "Івера" (ідентифікаційний номер юридичної особи: 39029320). Судова колегія зауважує, що дії відповідача свідчать про те, що він вчинив ці дії цілеспрямовано, будучи обізнаним про дану справу та мав усвідомлювати, що позивач має право реалізувати свої права за кредитним договором та договором іпотеки лише за наявності запису про іпотеку в Державному реєстрі. Відповідно до вищезазначеного, а також враховуючи положення частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України, вказані дії відповідача не допускаються. Так, відповідач не міг не знати, що здійснюючи такі дії, він порушить права позивача, адже відповідач обізнаний про судовий процес та наявні між сторонами відносини. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек: договір іпотеки (права й обов`язки сторін залишаються чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Близькі за змістом висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 643/18839/13-ц, від 23.01.2019 у справі № 643/12557/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 643/19761/13-ц. Висновки з приводу відновлення дії іпотеки з моменту внесення первинного містяться також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, зокрема: "Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню". Судова колегія враховує, що в даному конкретному випадку предмет іпотеки був реалізований в процедурі банкрутства, у зв`язку із чим необхідно звернути увагу на пункти 7.21., 7.22. та 9.8. вказаної постанови, в яких зазначено про те, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є такою, що залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя". Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зробила висновок про те, що за таких умов державний реєстратор не може вчинити дії щодо повторної державної реєстрації прав іпотеки без згоди власника предмета іпотеки, а тому повинен відмовити у повторній державній реєстрації. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18). Таким чином, зважаючи на діюче українське законодавство та актуальну судову практику, звернення з позовною заявою про визнання прав іпотекодержателя та визнання майна предметом іпотеки є єдиним належним та ефективним способом захисту права іпотеки. Як було зазначено вище, між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" було укладено договір про відступлення права вимоги від 18.11.2015, додаткову угоду від 26.02.2016 до даного договору, договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015, відповідно до умов яких банком було передано, а ТОВ "ФК "Поліс" прийнято право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і кредитним договором, що укладений з ОСОБА_1 . Отже, юридичний факт укладення договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" надає останньому статус кредитора та іпотекодержателя. Такий договір є дійсним, що створює для осіб права та обов`язки. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України вказано, що кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, частина 1 статті 24 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Таким чином, банк відступив, а позивач набув прав іпотекодержателя на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 16.01.2008 шляхом укладення відповідного договору в порядку статті 512 Цивільного кодексу України та статті 24 Закону України "Про іпотеку". Враховуючи, що іпотека позивача є чинною та судом не встановлено підстави її припинення, враховуючи той факт, що первісний кредитор не отримав задоволення своїх вимог у зв`язку із продажем на аукціоні предмета іпотеки, а також те, що запис про іпотеку був припинений на підставі ухвали суду, що в подальшому була скасована, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" права іпотекодержателя за іпотечним договором №15.59-00/08-ДІ01 від 16.01.2008, який зареєстрований в реєстрі за №112 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., стосовно нерухомого майна, власником та іпотекодавцем якого є ТОВ "Івера", а саме: - нежитлових приміщень 1-го пов. №5-:-13 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720904463120, площею 92,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава реєстрації: технічний паспорт, серії та номер: ТІ01:5988-5397-0854-0424, виданий 12.04.2023, видавник ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серії та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ); - нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3; 1-го пов. № 1, 2, 16 в літ. "А-1" з реєстраційним номером 2720886463120, площею 179,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Миру, буд.38 (підстава реєстрації: довідка щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серії та номер: DT01:0547-6623-5785-7349, видавник: ЄДЕСББ, документ отримано з ЄДЕСББ; технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5986-0748-6707-4957, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ). Зі змісту позовної заяви також вбачається, що при зверненні до суду з відповідним позовом позивач зазначав про необхідність визначення порядку виконання судового рішення шляхом звернення до будь-якого державного реєстратора з метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про ТОВ "ФК "Поліс" як іпотекодержателя нерухомого майна. Судова колегія враховує, що відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. З аналізу вказаної правової норми вбачається, що застосування механізму встановлення порядку виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком. При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: обов`язковість судового рішення. Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Отже, незалежно від виду судочинства та предмету позову, судове рішення є обов`язковим до виконання, а його невиконання тягне передбачену законом відповідальність. У зв`язку з цим, підставою для встановлення порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Враховуючи встановлені вище обставини, зокрема, щодо вчинення відповідачем під час розгляду даної справи дій, які були направлені на поділ предмета іпотеки, колегія суддів вважає, що позивачем було надано достатньо доказів того, що виконання рішення буде ускладнене без встановлення порядку його виконання та погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для встановлення порядку виконання рішення суду у даній справі. Щодо доводів апелянта про необхідність застосування при перегляді оскаржуваного рішення загального строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне. За приписами статей 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 Господарського процесуального кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц, а також у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 12.07.2022 у справі №904/6251/20 (904/310/21), від 27.05.2021 у справі №911/4923/14, від 04.02.2021 у справі №5023/9521/11. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується апелянтом, ТОВ «Івера» було обізнане про розгляд справи №922/194/23 господарським судом Харківської області, тому мало можливість на подання такої заяви. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності під час апеляційного перегляду справи, з огляду на порушення порядку подання такої заяви, визначеного положеннями частини 3 статті 267 Господарського процесуального кодексу України. Щодо вимог апелянта про скасування заходів забезпечення позову, вжитих постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у справі № 922/191/23, судова колегія зазначає, що частиною 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами перегляду оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у даній справі, судовою колегією не встановлено підстав для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, з матеріалів справи, а також програми "Діловодство спеціалізованого суду" в господарському суді Харківської області станом на 25.10.2023 не вбачається, що позивачем було подано відповідне клопотання про скасування заходів забезпечення позову. За наведених обставин, відсутні законодавчо визначені підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у даній справі. Зі змісту апеляційної скарги також вбачається, що апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 51000,00грн., які були присуджені до стягнення на підставі додаткового рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23. Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19. Так як до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (надалі - клієнт) та адвокатом Голубничим Олегом Ігоровичем (надалі - адвокат) під час розгляду справи місцевим господарським судом підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 03.01.2023 (надалі договір т.2 а.с.112-113), відповідно до умов якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси товариства в усіх органах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, судах та усіх правоохоронних органах під час слідства, досудового слідства, усіх слідчих дій, які відбуваються за участю товариства чи щодо його майна, здійснювати діяльність адвоката згідного з умовами цього договору з усіма правами захисника, представляти потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (пункт 1.1. договору). Пунктами 4.2. та 4.3. договору встановлено, що гонорар адвоката при виконанні робіт наведених у п. 1.1. та п. 1.2. цього договору визначається окремою додатковою угодою до даного договору. У разі якщо обставини вимагають від адвоката додаткового часу, сторони зобов`язуються переглянути умови оплати змінених підстав або предмету позовних вимог, враховуючи час, який витрачений адвокатом на підготовку до справи, при цьому розмір гонорару визначається сторонами у окремому доручені та може бути змінений тільки за погодженням сторін. Адвокату відшкодуються витрати, пов`язані із залученням третіх осіб (експертів, інших фахівців, перекладачів тощо) з метою виконання зобов`язань відповідно до даного договору, тільки якщо такі витрати були попередньо погоджені з товариством. Додатковою угодою №1 від 03.01.2023 до договору про надання правничої допомоги від 03.01.2023 (т.2 а.с.124) сторони погодили, що адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси товариства в господарському суді Харківської області, Східного апеляційному господарському суді та Верховному Суді в господарській справі за позовом ТОВ "ФК "Поліс" до ТОВ "Івера", треті особи Васильєв О.Б., ПНХМНО Машкова С.Л. Відповідно до умов вказаної додаткової угоди, гонорар адвоката при виконанні вказаних робіт встановлюється за результатами розгляду справи кожною окремою інстанцією у розрахунку 1000,00грн. одна година роботи та узгоджується підписанням акту приймання передачі наданих послуг. Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди до нього, підставою для проведення розрахунків є акт приймання- передачі наданих послуг. Зі змісту акту прийому- передачі наданих послуг від 02.06.2023 до договору про надання правничої допомоги від 03.01.2023 (т.2 а.с.124 на звороті) вбачається, що позивачу були надані наступні правничі послуги: - підготовка та направлення сторонам і до суду позовної заяви про визнання права іпотекодержателя та заяви про забезпечення позову - 24 години. - підготовка та направлення сторонам і до суду апеляційної скарги на ухвалу про відмову в забезпеченні позову - 10 годин. - підготовка та направлення сторонам і до суду клопотання про участь в с/з в режимі відеоконференції від 03.02.2023 - 2 години. - участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 09.02.2023 - 1 година. - участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 10.03.2023 - 1 година. - підготовка та направлення до суду письмових пояснень від 24.03.2023 - 1 година. - участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 24.03.2023 - 1 година. - участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Східному апеляційному господарському су ді 04.04.2023 - 1 година. - участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 21.04.2023 - 1 година. - підготовка та направлення сторонам і до суду заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову - 6 годин. - участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 25.04.2023 - 1 година. - участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 18.05.2023 - 1 година. - участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 01.06.2023 - 1 година. Загальна кількість витраченого часу становить 51 год. 00 хв. Таким чином, загальний розмір витрат Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" на професійну правничу допомогу, надану на підставі договору про надання правничої допомоги від 03.01.2023 адвокатом Голубничим Олегом Ігоровичем у зв`язку із розглядом справи №922/191/23 відповідно до акту прийому- передачі наданих послуг склав 51000,00грн. Судова колегія, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду про те, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №907/746/17 від 05.10.2021, у справі №922/2869/19 від 30.11.2020р., у справі №910/7520/20 від 11.11.2021 У даній справі, судова колегія під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшла висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення, враховуючи наступне. Так, частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зі змісту акту прийому-передачі вбачається, що адвокатом було надано комплекс юридичних послуг у справ № 922/191/23, а саме: підготовка та направлення сторонам і до суду позовної заяви про визнання права іпотекодержателя; підготовка та направлення сторонам і до суду апеляційної скарги на ухвалу про відмову в забезпеченні позову; підготовка та направлення сторонам і до суду заяви про зміну предмету позову та заяви про забезпечення позову, на складання яких адвокатом було витрачено 40 годин, та відповідно вартість цих послуг склала 40000,00 грн. Разом з тим, судова колегія зауважує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із встановленням судом факту наявності у позивача права на предмет іпотеки, тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності та не містить багато доказів, які підлягають дослідженню при розгляді вказаної категорії спорів. Спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку". Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Отже, заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правову допомогу, на думку колегії суддів, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат. Крім того, судова колегія враховує, що господарським судом Харківської області розглядалась справа №922/194/23 за позовом ТОВ "ФК "Поліс" до ТОВ "Івера" про визнання права іпотекодержателя, в межах якої адвокатом Голубничим О.І. було складено та подано до господарського суду першої інстанції аналогічну позовну заяву та заяву про забезпечення позову за таких самих обставин, вимог та сторін (за винятком іншої третьої особи та іншого договору іпотеки що є предметом спору), а в подальшому і складання заяви про зміну предмету позову, заяви про забезпечення позову. Отже, адвокат на час складання позову та заяви про забезпечення позову у даній справі, а також заяви про зміну предмету позову, вже мав тексти (шаблони) цих заяв, які вимагали лише деяких (технічних) виправлень, а отже їх складання вочевидь не потребувало багато зусиль та часу, а саме 40 годин, як зазначено адвокатом, що свідчить про завищення вартості такої послуги адвоката. Стосовно часу на підготовку та направлення сторонам і до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 03.02.2023, на які адвокатом було витрачено 2 години, судова колегія зазначає, що матеріали справи свідчать про те, адвокат Голубничий О.І. в більшості судових засідань як представник ТОВ «ФК «Поліс» приймав участь в режимі відеоконференції, а отже також мав текст (шаблон) такого клопотання, та відповідно також вочевидь не потребував 2 години на його оформлення, що також свідчить про завищення вартості такої послуги адвоката. Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що адвокат Голубничий О.І. є штатним працівником позивача, а тому не може надавати правову допомогу на підставі договору про правову допомогу, оскільки виконує певну, обумовлену трудовим договором, роботу, з огляду на те, що укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм штатним працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №826/15943/17). Слід зазначити і про те, що аналогічні заперечення були відхилені судом касаційної інстанції при винесенні додаткової постанови від 05.07.2022 у цій справі №910/10507/21. В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, в якій Суд зазначив, що встановлення судом тих обставин, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт (надання послуг), є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, критеріїв розумності та необхідності витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі та його витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу, Враховуючи вищевикладене, оскаржуване додаткове рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23 підлягає скасуванню, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" відповідно частковому задоволенню. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судова колегія керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що фактично ініційований позивачем спір спрямований на захист його майнового інтересу, вимога про визнання права іпотекодержателя ґрунтується на наявності такого інтересу, що виник на підставі договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який має вартісну оцінку, а отже, має майновий характер, а тому розмір ставки судового збору за його подання повинен визначатися відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №906/1026/22. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2). Виходячи з вищенаведених приписів законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 04.10.2023 у справі №906/1026/22, за подання позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" мало сплатити до суду першої інстанції 20978,66грн. Судовою колегією встановлено, що в якості доказів сплати судового збору Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" було додано платіжне доручення від 12.01.023р. №5198 на суму 2684,00грн., тобто менше на 18294,66грн. В зв`язку з викладеним та враховуючи недоплату до спеціального фонду державного бюджету України судового збору за подання позовної заяви, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 підлягає зміні в частині стягнення судового збору в сумі 2684,00грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс". Абзац 8 господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 слід викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" судовий збір 20978,66грн.» Доповнити рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 абзацом 9 наступного змісту: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" до Державного Бюджету України 18294,66грн. судового збору за подання позовної заяви». Крім того, за змістом підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" при поданні до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 мало сплатити судовий збір в сумі 31467,99грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості доказів сплати судового збору Товариством з обмеженою відповідальністю "Івера" було додано платіжне доручення від 04.07.2023 на суму 4026,00грн., тобто менше на 27441,99грн. Якщо факт недоплати/несплати судового збору з`ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору. В зв`язку з викладеним та враховуючи недоплату до спеціального фонду державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України сума судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 27441,99грн. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.2 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 змінити в частині стягнення судового збору в сумі 2684,00грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (61045, м.Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25, код ЄДРПОУ 39029320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В, код ЄДРПОУ 38994463). Абзац 8 рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (61045, м.Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25, код ЄДРПОУ 39029320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В, код ЄДРПОУ 38994463) судовий збір 20978,66грн.» Доповнити рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/191/23 абзацом 9 наступного змісту: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (61045, м.Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25, код ЄДРПОУ 39029320) до Державного Бюджету України (Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;______ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ___ (дата оскаржуваного рішення) по справі ____ (номер справи), Східний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа) 18294,66грн. судового збору за подання позовної заяви». Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/191/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В решті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" -відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (61045, м.Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25, код ЄДРПОУ 39029320) до Державного Бюджету України (Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;______ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ___ (дата оскаржуваного рішення) по справі ____ (номер справи), Східний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа) 27441,99грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Повний текст постанови складено 06.11.2023 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя Л.І. Бородіна Суддя Н.О. Мартюхіна