Постанова 4824 № 373/956/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи 373/956/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/13792/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Радзівіл А.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року, встановив: у липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 42 241 грн. 18 коп. та судові витрати, посилаючись на те, що між сторонами 13 квітня 2011 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору станом на 30 квітня 2020 року утворилась заборгованість, яка складається з 15 113 грн. 48 заборгованості за тілом кредиту та 436 683 грн. 41 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, з яких він просить стягнути 27 127 грн. 80 коп. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 13 квітня 2011 року було укладено договір про надання банківських послуг. За умовами договору позичальнику було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо внесення коштів на погашення кредиту, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 42 241 грн. 18 коп., яку він просить стягнути. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору. В повному обсязі з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав. У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що між сторонами було укладено кредитний договір шляхом приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг, договір кредиту є укладеним, а тому заборгованість має бути стягнута на користь банку у повному обсязі. Такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення відсотків за користування кредитними котами. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. В ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети-заяви 13 квітня 2011 року уклав з ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», договір про надання банківських послуг (а.с.22). Зі змісту даної Анкети-заяви вбачається, що відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також надана до суду Анкета-заява містить анкетні дані відповідача, інформацію щодо його місця проживання та реєстрації, сімейного стану, трудової діяльності, а також щодо виявлення ОСОБА_1 бажання оформити кредитну картку та отримати на неї кредитний ліміт в розмірі 2 000 грн. При зверненні до суду з позовом позивачем було надано копію Анкети-заяви від імені ОСОБА_1 , копію його паспорту, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». При цьому позивачем не зазначено в якій редакції діяли Умови та Правила на день укладення договору з відповідачем. Надані витяги підпису відповідача не містять. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17) зазначається, що в такому випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування коштами, надані банком при зверненні до суду з позовом Умови та Правила надання банківських послуг разом із Заявою не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за відсотками. Поряд з цим, в ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було надано виписку по рахунку відповідача та довідки про видані відповідачу кредитні картки та встановлення на них кредитного ліміту. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 . Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року (справа № 200/5647/18). Вказані обставини судом першої інстанції взяті до уваги не були, виписка по рахунку відповідача не досліджувалась. При зверненні до суду з позовом позивачем було заявлено до стягнення тіло кредиту в розмірі 15 113 грн. 38 коп. Вказана заборгованість згідно виписки по рахунку утворилась станом на 29 січня 2016 року (а.с. 14, зворотна сторінка). Вказані обставини свідчать про те, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за фактично використаними кредитними коштами. Разом з тим, ОСОБА_1 у суді першої інстанції було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Матеріали справи свідчать про те, що останній платіж за карткою відповідачем було здійснено 29 січня 2016 року з кредитної картки № НОМЕР_1 (а.с.14). Також матеріали справи свідчать про те, що термін дії виданої ОСОБА_1 картки № НОМЕР_1 закінчився у січні 2017 року, отже строк позовної давності для вимог про стягнення заявленої станом на 29 січня 2016 року заборгованості сплинув для позивача 01 лютого 2020 року. З позовом до суду банк звернувся у липні 2020 року. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відомості, викладені в довідці банку про видані кредитні картки та термін їх дії суперечить інформації, яка відображена у виписці по рахунку ОСОБА_1 . Так, з Довідки про видані кредитні картки вбачається, що кредитну картку № НОМЕР_2 було видано відповідачу 08 квітня 2013 року, тоді як у виписці міститься інформація про те, що використання вказаної картки розпочалось 31 липня 2011 року, тобто до її видачі (а.с.19, зворотна сторінка). Доводи позивача, викладені в письмових заявах до суду першої інстанції, щодо погодження сторонами строку позовної давності в 50 років, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки надані Умови та правила надання банківських послуг підпису відповідача не містять та не є складовою частиною укладеного договору. Представник позивача також вказував про те, що термін дії останньої кредитної картки було встановлено до останнього дня липня 2017 року. Разом з тим, з матеріали справи свідчать про те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за тілом кредиту виникла за кредитною карткою № НОМЕР_2 , строк дії якої було встановлено до останнього дня січня 2017 року, а не липня, як про те стверджує позивач. Враховуючи викладене, позивач пропустив строк, встановлений для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту, що є підставою для відмови у його задоволенні. Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. В даному випадку висновок, зроблений судом першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, не в повному обсязі відповідає встановленим обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити в цій частині, виклавши мотивувальну його частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині залишити рішення без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді