Постанова 4818 № 635/5396/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 635/5396/18 Номер провадження 22-ц/818/1774/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 жовтня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року в складі судді Шинкарчука Я.А. у справі № 635/5396/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У серпні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18 жовтня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http:// privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір). Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 31 травня 2018 року має заборгованість у розмірі 76085, 38 грн, з яких: 678, 20 грн заборгованість за кредитом, 66039, 54 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 5268, 34 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн штраф (фіксована частина), 3599, 30 грн- штраф (процентна складова). Посилаючись на вказані обставини АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 жовтня 2011 року у розмірі 76 085, 38 грн та 1762, 00 грн судових витрат. Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 жовтня 2011 року у розмірі 71 986,08 грн та 1667,06 грн судового збору. В задоволені позову в частині стягнення штрафу за кредитним договором № б/н від 18 жовтня 2011 року в сумі 500 гривень (фіксована частина) та 3 599,30 грн 30 (процентна складова) відмовлено. Заочне рішення мотивовано тим, що відповідачкою неналежним чином виконувались зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитом за вирахуванням штрафів (фіксованої та процентної складових), оскільки застосування штрафу та пені за одне й те саме правопорушення строків виконання грошових зобов`язань суперечить положенням статті 61 Конституції України. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_1 подано заяву про його перегляд, яку ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2023 року залишено без задоволення. 13 березня 2024 року засобами поштового зв`язку на заочне рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити частково, а саме не заперечувала щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 678, 20 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено укладання на зазначених банком умовах та наявності заборгованості, у зв`язку чим позов є необґрунтованим. Відповідно до анкети-заяви, банком було надано кредит у розмірі 300, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку Заборгованість за пенею становить 5268, 34 грн, що значно перевищує тіло кредиту 300 грн. А сукупна сума заборгованості за рішенням суду становить 76 085, 38 грн, що значно погіршує її матеріальне становище Долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, а тому Банком не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Позивачем не надано доказів того, що відповідна Картка, яка були передбачена умовами Заяви, була фактично їй видана. Матеріали справи не містять відомостей про строк дії Картки та зарахування кредитних коштів на картку. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 18 жовтня 2011 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 7). У заяві зазначено, що відповідачка погоджується з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами банку», які були надані їй для ознайомлення в письмову вигляді. До кредитного договору Банк додав довідку про умови кредитування з користування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.8). Згідно наданого Банком розрахунку станом на 31 травня 2018 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 76085, 38 грн, з яких: 678, 20 грн заборгованість за кредитом, 66039, 54 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 5268, 34 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн штраф (фіксована частина), 3599, 30 грн - штраф (процентна складова). (а. с. 5-6). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так, у заяві-позичальника від 18 жовтня 2011 року процентна ставка дійсно не зазначена. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на погоджену сторонами та підписану відповідачем довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 18 жовтня 2011 року (а.с. 8). В наданій Банком довідці про умови кредитування з користування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» детально та чітко розписані умови кредитування: пільговий період, процентна ставка, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи, тощо. Вказана довідка була підписана ОСОБА_1 . Зокрема, ставка відсотків згідно довідки про умови кредитування з користування кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» визначена 30% на рік (2,5% на місяць). Отже, під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік, яка, як вбачається із наданого Банком розрахунку, була змінена, а саме: з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року на 34,80%.; з 01.04.2015 року - 43,20 %. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України 11 жовтня 2017 року по справі № 6-1374цс17 у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Проте доказів повідомлення боржника про підвищення розміру процентної ставки позивачем не надано. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 серпня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17 січня 2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також до позовної заяви Банк додав Умови та Правила надання банківських послуг в Приват Банку, які відповідачем не підписані (а. с. 9- 32). Отже, за таких обставин відсутні підстави вважати, що зміна (підвищення) процентної ставки узгоджена відповідачкою Також, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Матеріали справи не містять даних щодо фактичного руху коштів на відповідному картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) банком до позовної заяви залучено не було, що позбавляє судову колегію можливості встановити дійсний розмір заборгованості. Між тим, зважаючи, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує щодо стягнення з неї 678,20 грн, суд апеляційної інстанції, вважає за можливим стягнути зазначену суму з відповідачки на користь Банку. Згідно підпунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин справи рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з 71986,08 до 678,20 грн. Частинам 1, 2, 10, 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, Банком при поданні позовної заяви сплачено 1762 грн. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 2643 грн (а.с.131). Між тим, частиною 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пунктом 1.9.2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1.2.1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI). За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1.1.1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI). Згідно з пунктом 1.6 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2018 року- 1762 грн. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Зважаючи, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду, яким позовні вимоги Банку задоволено частково та не заперечувала що стягнення з неї 678,20 грн (оскаржувана сума 71307,88 грн), судовий збір, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги мав становити 2477,02 грн (1762*1,5 * (71307,88 грн / 76085,38 грн). Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а саме на 0,89 % (678,20/ 76085,38) х 100%), то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 15, 68 грн (1762 грн х 0,89 %). Зважаючи, що апеляційну скаргу відповідачки задоволено, їй має бути відшкодований сплачений судовий збір у розмірі 2461, 34 (2477,02 - 15,68). Отже, на підставі частини 10 статті 141 ЦПК України з позивача , на яку покладається більша сума судових витрат, на користь відповідачки підлягає стягненню різниця понесених судових витрат у розмірі 2461,34 грн Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року змінити. Зменшити розмір заборгованості за кредитним договором № б/н від 18 жовтня 2011 року, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з 71 986 ( сімдесят одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 08 копійок до 678 (шістсот сімдесят вісім) грн 20 коп. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ вул. Грушевського, б. 1Д ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Харківським РВ ГУМВС України в Харківській області 16 квітня 2008 року) судовий збір у розмірі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн 34 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова