Постанова Харківський апеляційний суд № 639/4592/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 вересня 2020 року м. Харків Справа №639/4592/18 Провадження №22-ц/818/3231/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Кругової С.С., Суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою адвоката Романченка Олексія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 березня 2020 року, ухвалене суддею Барковою Н.В. - в с т а н о в и в : У серпні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Жовтневого районного суду м.Харкова з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.12.2011 року у розмірі 68 596,57 грн та стягнути з відповідача судові витрати. Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 31.12.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті позивача, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 21.06.2018 року становить 68 596,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 28 222,28 грн, заборгованість за нарахованими відсотками за користуванням кредиту - 18 461,02 грн, нарахована пеня - 18 170,58 грн, штрафи - 3 742,69 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 березня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 31.12.2011 року у сумі 28 222 гривні 28 копійок, яка становить заборгованість за тілом кредиту. В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 729 гривень 47 копійок. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір процентів за користування кредитними коштами, інші штрафні санкції встановлено тільки Тарифами з обслуговування кредитних карток і Умовами та Правилами надання банківських послуг, які відповідачу ОСОБА_1 не були відомі, оскільки він їх не підписував. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Адвокат Романченко О. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що надана позивачем до матеріалів справи копія заяви-анкети не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, відомостей (відміток) про одержання ОСОБА_1 вказаного кредиту. Позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору. Сама по собі банківська виписка, як зведений регістр бухгалтерського обліку банку, свідчить лише про рух коштів по рахунку, проте не про особу його власника та погодження ним умов кредитування рахунку. Представник АТ КБ «Приватбанк» до апеляційного суду надала пояснення, в яких зазначає, що банк надав ОСОБА_1 кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між сторонами було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Надана виписка по карткових рахунках та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, які підтверджують використання відповідачем коштів у заявленому банком розмірі. Кредитні правовідносини між Банком та відповідачем за кредитним договором є дійсними, про бажання їх припинити в порядку встановленому законодавством чи договором не висловлювала жодна із сторін. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 31 грудня 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 10). У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 21.06.2018 року, за даними якого заборгованість ОСОБА_1 становить 68 596 грн 57 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 28 222 грн 28 коп., заборгованість за нарахованими відсотками за користуванням кредиту - 18 461,02 грн, нарахована пеня - 18 170,58 грн, штрафи - 3 742,69 грн. ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 29). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на наявність анкети-заяви відповідача від 31 грудня 2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, виписок за картковими рахунками, виданих на ім`я ОСОБА_1 , та наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 31 грудня 2011 року станом на 21 червня 2018 року. Дослідивши зазначені документи колегією суддів встановлено, що вони не підтверджують факт існування в ОСОБА_1 кредитної заборгованості саме на підставі укладеної з банком анкети-заяви відповідача від 31 грудня 2011 року. Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту. Відповідач отримання ним суми кредитного ліміту, обумовленої у позові, заперечує. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 19 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Разом з тим, у розрахунку, наданому з позовною заявою позивач зазначає, що тіло кредиту становить 28 222,28 грн. В анкеті-заяві, яка є єдиним документом з підписом відповідача взагалі не зазначена сума отриманого кредиту. Матеріали справи не містять жодних доказів обумовленої сторонами суми кредиту або кредитного ліміту. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що встановити, яку саме суму тіла кредиту отримав відповідач не можливо. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитного ліміту у розмірі обумовленому у позові, що є його процесуальним обов`язком, то відсутні правові підстави для покладання на відповідача обов`язку сплатити на користь банку тіло кредиту у розмірі 28 222,28 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що апеляційна скарга адвоката Романченка О. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 094,21 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Романченка Олексія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 березня 2020 року - в оскаржуваній частині скасувати. У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в частині стягнення тіла кредиту - відмовити. В іншій частині позову - рішення суду першої інстанції не переглядалось. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 094 (одна тисяча дев`яносто чотири ) грн 21 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова