Постанова 4803 № 185/7056/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9262/21 Справа № 185/7056/18 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У серпні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 21 грудня 2007 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. Вказували, що відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустила значне порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 21 червня 2018 року виникла заборгованість у загальному розмірі 12 721,60 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 688,61 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4 640,91 грн., нарахованої пені в розмірі 6 310,10 грн., а також штрафів (фіксованої частини) в розмірі 500 грн. та штрафів (процентної складової) в розмірі 581,98 грн., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 21 грудня 2007 року, станом на 21 червня 2018 року, у загальному розмірі 12 721,60 грн. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21 грудня 2007 року у розмірі 688,61 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов банку задовольнити, в іншій частині залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не взяв до уваги, що в анкеті-заяві від 21 грудня 2007 року було визначено базову відсоткову ставку в 3% на місяць на залишок заборгованості, з яким погодилася відповідач, підписуючи вищевказану анкету-заяву. На підставі вищевказаної заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 та видано кредитну картку на яку 23 січня 2008 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн., вважає, що активація картки та користування рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Відповідач звертався до банку з метою перевипуску картки, що підтверджується довідками про видані картки, випискою по картковому рахунку та розрахунком заборгованості. Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17, зважаючи на те, що відсотки за користування кредитом були визначені у підписаній позичальником анкеті-заяві 21 грудня 2007 року. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2007 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву. Відповідно до заяви, позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам`яткою, «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до заяви, позичальник виявила бажання отримати кредитну картку Універсальна, 30 днів пільгового періоду у вигляді кредитного ліміту у розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості (а.с.9). Станом на 21 червня 2018 року виникла заборгованість у загальному розмірі 12 721,60 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 688,61 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4 640,91 грн., нарахованої пені в розмірі 6 310,10 грн., а також штрафів (фіксованої частини) в розмірі 500 грн. та штрафів (процентної складової) в розмірі 581,98 грн. Задовольняючи позов АТ КБ ПриватБанк частково, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника від 21 грудня 2007 року процентна ставка, пеня та штрафи не зазначені. В той же час, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21 грудня 2007 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. В той же час останні не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, оскільки не підписані позичальником. Разом з тим, зважаючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у розмірі 688,61 грн. добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, останні підлягають стягненню з відповідача на користь банку. Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження наявності між сторонами кредитних правовідносин, банком було надано суду розрахунок заборгованості, виписку по рахункам відповідача та анкету-заяву від 21 грудня 2007 року (а.с.5-8,9,69-75). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (21 грудня 2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 серпня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс

19. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена із ними. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що анкета-заява від 21 грудня 2007 року, укладена між сторонами, не містить відомостей про визначення між сторонами розміру неустойки за порушення виконання зобов`язання. В той же час, вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на відсутність в анкеті-заяві відомостей щодо погодження між сторонами розміру процентної ставки за користування кредитом, оскільки в останній чітко визначено, що відповідач виявив бажання отримати кредитний ліміт, за користування яким прийняв на себе обов`язок сплачувати 3% на місяць на залишок заборгованості. Згідно вказаної анкети-заяви, відповідачу на її підставі було надано кредитну картку з номером НОМЕР_2 , на яку банком було встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн. Зазначені обставини, окрім іншого, підтверджуються випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , відповідно до якої вбачається, що дійсно 23 січня 2008 року відповідачу було надано кредитний ліміт у розмірі 500 грн., яким остання користувалася у період з 23 січня 2008 року по 23 жовтня 2009 року. Згідно аналізу виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що станом на час припинення користування кредитною карткою банку, у відповідача була наявна заборгованість в розмірі 1 520 грн., з яких заборгованість по кредиту складає 1 071,96 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом складає 448,04 грн. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що зважаючи на те, що підписуючи анкету-заяву від 21 грудня 2007 року відповідач була ознайомлена із умовами надання кредиту, зокрема з розміром процентної ставки, яка була визначена умовами анкети-заяви, підписаної відповідачем, а також враховуючи факт користування кредитними коштами банку у період з 23 січня 2008 року по 23 жовтня 2009 року та наявності згідно виписки по картковому рахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитом, які позичальником повернуті не були, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, як такі, що не погоджені сторонами, в той же час, колегія суддів враховує, що фактичний розмір процентів за користування кредитом згідно виписки банку по картковому рахунку за період з 23 січня 2008 року по 23 жовтня 2009 року склав 448,04 грн., в той час як заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 4 640,91 грн. нічим об`єктивно не підтверджена, та є сукупним нарахуванням за всіма картками відповідача. При цьому, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про звернення відповідача із заявою про перевипуск картки, як і не містить доказів того, що кредитну картку з номером НОМЕР_2 було перевипущено та замінено на будь-яку іншу картку, зокрема НОМЕР_3 . Крім того, з матеріалів справи, а саме з анкети-заяви, заповненої 21 грудня 2007 року ОСОБА_1 , вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно визначення підстав та порядку нарахування неустойки, зокрема пені та штрафу, за порушення виконання зобов`язання. За таких обставин, підстав для стягнення пені та штрафів у розмірі, визначеному банком, колегія суддів не вбачає, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено заявлених вимог в цій частині. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення на користь АТ КБ ПриватБанк з ОСОБА_1 на підставі кредитного договору б/н від 21 грудня 2007 року заборгованості за відсотками скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 448,04 грн. В іншій частині має бути залишено без змін, як таке що не переглядалося судом апеляційної інстанції. Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, оскільки позов задоволено частково, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 157,35 грн. (8,93%). Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 236,02 грн. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованості за відсотками за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором б/н від 21 грудня 2007 року за відсотками за користування кредитом у розмірі 448 (чотириста сорок вісім) грн.04 коп. В іншій частині заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 157 (сто п`ятдесят сім) грн. 35 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 02 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макарова М.О.