Постанова Київський апеляційний суд № 372/599/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2023 року місто Київ. Справа №372/599/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10112/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Желепи О.В., суддів: Мазурик О. Ф., Шкоріної О.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року (у складі судді Висоцької Г.В., інформація щодо складання повного тексту відсутня) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ АТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просилисуд стягнути з відповідачки заборгованість у сумі 18 824 грн. 52 коп. за кредитним договором № б/н від 20.10.2010 року та судові витрати у сумі 2684,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 20.10.2010 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач, станом на 04.01.2023 року, має заборгованість 18824 грн. 52 коп., з яких: 18167,08 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 17755,10 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 657, 44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 00,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахованої пені, 0,00 грн. - нарахованої комісії. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 20.10.2010 року. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Не погоджуючись з таким рішенням, Бережна Н.М., яка діє в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 10 травня 2023 року засобами поштового зв`язку направила на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить оскаржуване рішення скасувати та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові від 08 липня 2019 року в справі № 923/760/18, твердження місцевого суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача (позичальника) під Умовами та правилами надання банківських послуг - є нікчемним і безпідставним, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає. Зазначає, що аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 642/5533/15-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18. Зазначає, що Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладених у постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 153/1334/16, зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про відмову в задоволенні позову, не врахував вищевказані обставини. Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц, оскільки позивач надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви та копію наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви. Вказує, що суд першої інстанції, здійснюючи перерахунок заборгованості, порушив умови договору та вимоги статті 534 ЦК України, проігнорував, що Відповідач не звільнявся від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України. Зазначає, що відповідачем не оспорювався факт погодження умов кредитування, у тому числі щодо погашення заборгованості. Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 29 липня 2020 року по справі № 753/10779/16-ц, вказує, що відповідач прийняв та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі щодо сплати відсотків. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 грудня 2019 року у справі №205/2825/18 та від 20 травня 2020 року по справі № 588/62/18, вказує, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Зазначає, що процесуальний обов`язок суду - провести власний розрахунок у випадку незгоди з розрахунком, який був наданий стороною. Звертає увагу, що відповідачем не доведено факт належного виконання умов кредитного договору, зокрема щодо сплати процентів та повернення в повному обсязі суми отриманих кредитних коштів, а отже суд першої інстанції передчасно, з одних лише формальних міркувань та припущень відмовив у задоволенні позову. Вказує, що висновок суду про погашення заборгованості позбавляє Позивача права на ефективний судовий захист та позбавляє Банк можливості стягнути з позичальника відсотки за ст. 1048 ЦК України та ст. 625 ЦК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 20.10.2010 року, згідно якої отримала встановлений кредитний ліміт на картковий рахунок, який в подальшому збільшений до 25000,00 гривень. У анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 20.10.2010 року станом на 04.01.2023 року, становить 18824 грн. 52 коп., з яких: 18167,08 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 17755,10 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 657, 44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 00,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахованої пені, 0,00 грн. - нарахованої комісії. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження з відповідачем всіх істотних умов кредитного договору, а згідно розрахунку відповідач повністю погасила заборгованість за тілом кредиту. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, надав розрахунок заборгованості. з якого слідує. що направленні позивачем кошти на погашення кредиту, кредитор спрямовува на погашення відсотків, щодо розміру яких між сторонами не було досягнуто домовленості.ння кредитом, пеню та штрафи за несвоєчасну сплату заборгованості. Позивач, обґрунтовуючи правомірність спрямування коштів на погашення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором , посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: http://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач розумів, ознайомився і погодився саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, у зазначених розмірах і порядках нарахування, що містяться у доданих банком до позовної заяви документах. Подана позивачем роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Так, подана позивачем редакція датується 06.03.2010 року , тоді як Анкета-заява була підписана 20.10.2010 року. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року №342/180/17. За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Посилання на постанову Верховного суду від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18 колегія суддів не приймає, оскільки обставини у цих справах не є тотожними. Відповідно до вказаної постанови спір відбувся між юридичними особами, тоді як спір у даній справі відбувається між юридичною та фізичною особою. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено упункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі№ 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Доводи позивача щодо безпідставної відмови у стягненні тіла кредиту, колегія суду відхиляє, з огляду на наступне. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19). Як зазначив сам позивач у апеляційній скарзі, у випадку незгоди з наданим розрахунком повністю чи частково суд повинен зазначити правові аргументи на його спростування та навести у рішенні свій розрахунок. Суд першої інстанції, встановивши, що нарахування непогоджених з відповідачем відсотках кредиту та пені є незаконним та проаналізувавши надані позивачем виписки з рахунків відповідача, провів свій розрахунок, відповідно до якого відповідачем повернуто грошові кошти на загальну суму 95 046 грн 12 коп. Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем було взято у користування на умовах договору позики у позивача грошові кошти в загальному розмірі 77 758 грн 23 коп. А тому суд обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи скарги висновків суду не спростовують та є фактично повторенням доводів позову, яким суд у своєму рішенні надав належну правову оцінку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом встановлено, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Желепа О.Ф. Мазурик О.І. Шкоріна