Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1473/21

Справа № 163/1473/21 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С. Провадження № 22-ц/802/1442/21 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 вересня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із зазначеними позовом. Покликалось на ті обставини, що 12 жовтня 2015 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі, зазначеному у Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/360 календарних днів на рік. Згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, відповідач посвідчив своїм підписом у анкеті-заяві. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 14 червня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 34696 грн 87 грн., яка складається з простроченого тіла кредиту 29500 грн 66 коп., та прострочених відсотків 5196 грн 21 коп., які банк просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 28 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором без номера від 12 жовтня 2015 року в сумі 3547 грн 24 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, та вважаючи його незаконним, винесеним із порушення норм матеріального і процесуального права, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги те, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, укладеного між сторонами спору, шляхом підписання позичальником анкети заяви, і додаткового підпису відповідача під ними не потребують, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з таких підстав. Відмовляючи в позові у частині заявлених банком позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції послався на те, що Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлена цими документами відсоткова ставка, не може бути застосована при визначенні кредитної заборгованості. Такі висновки суду є правильними. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Встановлено, що 12 жовтня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб підписання анкети-заяви позичальника, за яким останнім отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 4500 грн на платіжну картку, яку йому було видано банком, із подальшим його збільшенням до 41000 грн. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно розрахунку наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14 червня 2021 року, становить 34696 грн 87 коп., і складається: із заборгованості за простроченим тілом кредиту 29500 грн 66 коп.; заборгованості за простроченими відсотками - 5196 грн 21 коп. Крім того встановлено, що у підписаній відповідачами анкеті-заяві позичальника від 12 жовтня 2015 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 жовтня 2015 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування. Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Оскільки, згідно частини шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, то на думку колегії суддів, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача в користь банку нарахованих останнім прострочених відсотків. Рішення суду першої інстанції у зазначеній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового стягненням заборгованості за тілом кредиту, оскільки банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути всю суму отриманого та простроченого тіла кредиту за період користування відповідачем картковим рахунком. Вказана сума тіла кредиту, відповідно до розрахунку наданого банком, становить 29500 грн 66 коп. і вона є незмінною до повного погашення її відповідачем, а тому підлягає до стягнення з відповідача на користь банку. З наявної в матеріалах справи, наданої позивачем виписки по основній кредитній картці, яку отримав ОСОБА_1 , підписавши анкету заяву про надання банківських послуг, вбачається, що за період з грудня 2017 року по 01 червня 2021 року відповідач систематично знімав надані банком кредитні кошти для придбання товарів і оплати наданих послуг та поповнював рахунок грошовими коштами. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 отримував і використовував кредитні кошти, заборгованість за тілом кредиту належними та допустимими доказами не спростовував, відзив на позовну заяву банку не подавав та свій розрахунок, який би свідчив про менший розмір заборгованості чи її відсутність, суду не надав. Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Наведене, на думку колегії суддів, свідчить про те, що суд першої інстанції, стягнувши з відповідача тіло кредиту у меншому розмірі ніж про це просив позивач, допустив невідповідність зроблених ним висновків обставинам справи, давши невірну і необґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Тому, рішення суду у цій частині, в силу вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні. В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У ході розгляду даної справи АТ КБ «ПриватБанк» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 2270 грн. та 3405 грн. за подання апеляційної скарги. Під час апеляційного перегляду позовні вимоги банку підлягають до задоволення частково на суму 29500 грн 66 коп, що становить 85,02 % від суми заявлених вимог. Таким чином, згідно з вимогами викладеними у ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 4824 грн 89 коп. судового збору. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 вересня 2021 року в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 3547 грн 24 коп. та судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 29500 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот) грн 66 коп. кредитної заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 4824 (чотирьох тисяч вісімсот двадцяти чотирьох) грн 89 коп. У решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді