Постанова 4814 № 532/545/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/545/22 Номер провадження 22-ц/814/3394/23Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Бутенко С.Б., Дряниця Ю.В., секретар Стеценко В.С., з участю представника позивача адвоката Гальченко Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 березня 2023року, постановлене суддею Макарчуком С.М. (повний текст складено 16 березня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, в с т а н о в и в: 12.05.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України Відділення поліції №2 Полтавського РУП ГУ Національної поліції в Полтавській області та ГУ Національної поліції в Полтавській області, солідарно, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в розмірі 650 000,00 грн. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 10.11.2021 звернувся до ВП №2 Полтавського РУП ГУ Національної поліції в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення у межах кримінальної справи №04580007, а саме: бездіяльність посадових осіб, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, досудове розслідування не було розпочато. Із підстав викладеного він звернувся в суд зі скаргою в порядку ст.303 КПК України та ухвалою слідчого-судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.12.2021 (справа №532/2719/21) уповноважену особу ВП №2 Полтавського РУП ГУ Національної поліції в Полтавській області зобов`язано внести такі відомості до ЄРДР. Станом на 07.02.2022 у позивача була відсутня інформація щодо виконання ухвали слідчого-судді, а тому його адвокатом надіслано запит до відділення поліції щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2021, який залишився без належного реагування. Відтак, у порушення ст.214 КПК України, понад 6 місяців до ЄРДР не були внесені відомості про злочин та не розпочато його досудове розслідування. Вважає, що проведення належного розслідування та розгляду такої кримінальної справи із постановленням справедливого та обґрунтованого судового рішення, надало б йому можливість у подальшому звернутися до суду із заявою про перегляд обвинувального вироку відносно нього за нововиявленими обставинами. Тоді як з плином часу можливість збору доказів у такій кримінальній справі втрачається. Відсутність на даний час іншого ефективного засобу юридичного захисту від порушення його прав, інформації щодо ходу досудового розслідування спричиняє йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та негативних переживаннях, тривозі, зниженому настрої, нервозності та дратівливості. При обґрунтуванні розміру відшкодування наводить розрахунок суми стягнення: 178 х 3 651,69 грн. = 650 000,00 грн., де: 178 - кількість днів з моменту подачі заяви про вчинення кримінального правопорушення до звернення в суд із позовом; 3 651,69 грн. - моральна шкода в день. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07.03.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю та необґрунтованістю. Позивач із рішенням районного суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Із підстав, раніше викладених ним у позовній заяві, доводить протиправність бездіяльності відповідачів, яка полягає у довготривалому невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою від 10.11.2021, що є порушенням ст.214 КПК України. Наголошує, що наведена норма КПК України визначає чіткий обов`язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, саме, 24 години. Порушення такого строку підтверджено ухвалою слідчого-судді та у відповідності до вимог статей 23, 1167, 1176 ЦК України є підставою відшкодування моральної шкоди, що узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №920/715/17 від 12.03.2019 та Верховного Суду у справі №522/22008/15-ц від 21.02.2018. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Гальченко Н.Г. доводи апеляційної скарги підтримала, наполягаючи на її задоволенні. Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання явку своїх представників не забезпечили, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за даної явки. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача адвоката Гальченко Н.Г.,вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. При цьому враховує наступне. Судом установлено, що ОСОБА_1 10.11.2021 направив до відділення поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області заяву про вчинення злочину, а саме, по факту фальсифікації протоколу допиту свідка ОСОБА_2 під час досудового розслідування кримінальної справи №04580007, яка отримана 18.11.2021. Ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.12.2021 (справа №532/2719/21) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність працівників відділення поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення - задоволено. Зобов`язано уповноважених осіб ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області внести відомості за фактом можливої фальсифікації протоколу допиту свідка ОСОБА_2 під час досудового розслідування кримінальної справи №04580007 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 10.11.2021 про вчинення кримінального проступку та розпочати за ним досудове розслідування./а.с.4-5/ 21.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021175470000277 внесено відомості за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, на підставі ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.12.2021./а.с.40/ На час розгляду цієї справи досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021175470000277 від 21.12.2021 за ч.1 ст.358 КК України продовжується. Обставини щодо внесення відомостей до ЄРДР та продовження досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не оспорюється сторонами. 24.02.2022 відділом поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області листом №15Аз/115/10401/12-2022 адвокату Наталії Гальченко роз`яснено, що для отримання інформації про внесення відомостей до ЄРДР за заявою від 10.11.2021 про вчинення злочину в рамках к/с №04580007 та виконання ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.12.2021 по справі №532/2719/21 необхідно звернутися до відділення поліції №2 (м.Кобеляки) ПРУП ГУНП в Полтавській області./а.с.6/ Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 (позивач) зазначав, що моральна шкода завдана йому бездіяльністю органів досудового розслідування, оскільки він мав законні сподівання на виконання норм чинного законодавства України. Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із того, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням такої шкоди. При цьому судом враховано, що права позивача у зв`язку із невнесенням слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого-судді, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи. Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із рішенням суду та переоцінки доказів. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди (статті 1173, 1174 ЦК України). Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України. У відповідності до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Наведені норми права позивачем не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди,судам першої та апеляційної інстанцій не надано. Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують, а твердження, що суд першої інстанції залишив поза увагою порушення відповідачем ст.214 КПК України, установлене ухвалою слідчого-судді, зводяться до довільного тлумачення встановлених таким судовим рішенням обставин. Тоді як дії/бездіяльність відповідача оскаржені позивачем до суду та на виконання судового рішення відповідні відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР, що свідчить про реалізацію ним права на оскарження процесуальної діяльності в порядку ст.303 КПК України і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України. При цьому, лише незгода позивача із діями/бездіяльністю відповідача, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Наведена правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 18.12.2019 у справі №554/7971/18, від 21.12.2019 у справі № 285/3475/18, від 22.01.2020 у справі №454/1403/17, від 19.03.2020 у справі №686/13212/19. Такий висновок також узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії» та від 09.02.2007 у справі «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. У цій справі рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідачів компетентними органами не приймалося. Отже, протиправна бездіяльність органу досудового слідства позивачем не доведена. Наявна у справі ухвала судді слідчого, якою зобов`язано уповноважену особу відділу поліції внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 10.11.2021 не спростовують правильність таких висновків, оскільки згідно ч.2 ст.307 КПК України - це не входить до повноважень суддів слідчих. Інші доводи позивача є ідентичними підставам звернення до суду та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, що права позивача у зв`язку із невнесенням слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого судді, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи. При цьому, колегія суддів враховує, що така ухвала датована 17.12.2021 та виконана упродовж 2-х робочих днів, а саме, 21.12.2021, і матеріали справи не містять доказів, що позивач чи його адвокат до лютого 2022 року вживали заходи для отримання такої інформації. Отже твердження позивача щодо тривалого, понад 6 місяців, не внесення до ЄРДР відомостей про злочин зводяться до особистого сприйняття та помилкової оцінки ним певних обставин, що не доводить факт спричинення моральної шкоди та не є підставою її відшкодування. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31.10.2023. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді С.Б. Бутенко Ю.В. Дряниця