Постанова 4850 № 200/4170/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року справа №200/4170/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Литвиненко Олени Леонідівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 04 серпня 2023 року) у справі № 200/4170/23 (суддя в І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 26 липня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 липня 2016 року по 12 грудня 2019 року при визначенні розміру недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за запитом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С.; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сформувати та направити до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С., для включення до складу спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідну довідку із врахуванням суми недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за період з 01 липня 2016 року по 12 грудня 2019 року без обмеження будь яким строком. Позов обґрунтовував порушенням його спадкових прав, оскільки у спадщину увійшла не вся недоотримана, на його думку, сума пенсійних виплат, що належала померлій особі-спадкодавцю. Як зазначав позивач, йому відомо, що померла пенсіонерка його бабуся ОСОБА_2 не отримувала пенсію з 01 липня 2016 року по 12 грудня 2019 року, що позивач вважав неправомірним. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у відмовлено у відкритті провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Така ухвала мотивована тим, що вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції без належних та допустимих доказів, з посиланням лише на саму позовну заяву про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, дійшов передчасного висновку про наявність цивільного спору, який підлягає розгляду виключно місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 як отримувач пенсії перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Після її смерті позивач (онук померлої пенсіонерки) звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С. із заявою про прийняття спадщини. 07 липня 2023 року зазначеним приватним нотаріусом позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому зазначено, що спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії за період з 12 грудня 2019 року по 30 вересня 2022 року в сумі 101 130,85 грн., які належали померлій на підставі відповіді від 03 січня 2023 року № 0500-0217-8/1160 (на запит приватного нотаріуса), що видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Судами також встановлено, що 02 лютого 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на звернення позивача листом від 02 лютого 2023 року № 1557-222/П-02/8-0500/23 повідомило про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як внутрішньо переміщена особа перебувала на обліку в Головному управлінні з 01 вересня 2014 року; пенсію отримувала по 30 червня 2016 року. З 01 липня 2016 року пенсійні виплати були призупинені за результатом обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб відповідно до пп. 5 п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». За поновленням виплати пенсії за життя ОСОБА_2 не зверталася. У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсійну справу знято з обліку з 01 жовтня 2022 року. В матеріалах пенсійної справи заява ОСОБА_2 про виплату недоотриманої пенсії відсутня. За даними, наявними в підсистемі «Звернення», 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 подана заява №8318 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому, для з`ясування питання оформлення заяви про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , рекомендовано звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом. Відповідно до частини 1 статті 4 КАС України: адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом; адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправовий спір вирізняється наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться. Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч. ч. 1 та 2 якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Позивач вважаючи, що дії відповідача порушують його право на спадкове майно, а саме на недоотримані спадкодавцем пенсійні виплати, звернувся до суду за захистом права на спадщину. Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 вказаного Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1227 вказаного Кодексу суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Аналіз вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (в тому числі доплат до пенсії). У правовідносинах, пов`язаних із реалізацією права на спадщину, реалізується не публічний, а приватний інтерес. Аналіз змісту спірних правовідносин та позовних вимог свідчить про те, що хоча відповідач і є суб`єктом владних повноважень, але він не здійснював щодо позивача публічно-владні управлінські функції (ці функції відповідач виконував щодо померлого спадкодавця). У справі наявний майновий інтерес позивача як спадкоємця щодо невиплачених померлій особі пенсійних виплат. У даному випадку адміністративні правовідносини між позивачем та відповідачем - відсутні, оскільки позивач звернувся за захистом права на спадщину. Отже, у цьому випадку виник спір про цивільне право; спір має приватно-правовий характер і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності дій. Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 КАС України, і, відповідно, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц, в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18, від 11 червня 2019 у справі №180/754/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Інший зміст позовних вимог не змінює суть спірних правовідносин. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала суду є обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Литвиненко Олени Леонідівни залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі № 200/4170/23 залишити без змін. Повне судове рішення 31 жовтня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Е. Г. Казначеєв