Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 750/9488/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/9488/22 Суддя (судді) першої інстанції: Требух Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2023 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за клопотанням ОСОБА_1 про прийняття окремої ухвали від 26 грудня 2022 року та звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30 червня 2023 року про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2011 року в справі № 2-а/2506/2755/11 за позовом ОСОБА_1 про відновлення пенсійних прав, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2023 року, В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області 15.06.2023 звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 в справі № 2-а/2506/2755/11 таким, що не підтверджує виконання судового рішення в повному обсязі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до Деснянського районного суду м. Чернігова звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 у справі № 2-а/2506/2755/11. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при задоволенні заяви про встановлення судового контролю, адже задоволення такої заяви було передчасним, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Вказано, що фактична невиплата нарахованих коштів зумовлена тим, що бюджетні кошти на виконання судових рішень спрямовуються в порядку черговості. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2011 року визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова щодо відмови у переведенні пенсії ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова перевести згідно поданої 19.01.2011 заяви пенсію ОСОБА_1 на державну і додаткову пенсію по інвалідності 3 групи згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та здійснити перерахунок пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, враховуючи розмір мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за відрахуванням вже сплачених сум. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2011 року залишена без змін. 28.01.2013 року ОСОБА_1 переведено на пенсію по ІІІ групі інвалідності із розрахунком суми доплати за період з 19.01.2011 по 22.07.2011 та нараховано доплату в розмірі 14420 грн 94 коп., яка була включена в додаткові списки на виплату в лютому 2013 року. Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області відділу примусового виконання рішень північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 03.11.2022 на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист по справі № 2-а/2506/2755/11. Рішення суду не виконано. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2022 за заявою ОСОБА_1 встановлено судовий контроль за виконанням постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011. 19.12.2022 до суду першої інстанції надійшов звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.12.2022 визнано поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області 09.12.2022 звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 в справі № 2-а/2506/2755/11 таким, що не підтверджує виконання судового рішення в повному обсязі. 26.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з клопотання про прийняття окремої ухвали та у відповідності до норм ст. 382 КАС України, у якому просив прийняти окрему ухвалу щодо невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 у справі № 2-а/2506/2755/11 та рішення Великої Палати ЄСПЛ 12.10.2017 за № 52836/15. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нездійснення розрахунку заборгованості починаючи з 19.01.2011 по 31.12.2017, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, враховуючи розмір мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити розрахунок заборгованості починаючи з 19.01.2011 по 31.12.2017, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, враховуючи розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом 15 днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 у справі № 2-а/2506/2755/11 та рішення Великої Палати ЄСПЛ 12.10.2017 за № 52836/15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволено частково. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2022 року змінено, доповнивши її резолютивну частину пунктом другим шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали, але не пізніше одного місяця з дня її прийняття, подати до Деснянського районного суду м. Чернігова звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 у справі № 2-а/2506/2755/11. На виконання вказаної постанови Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надало звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м.Чернігова від 01.04.2011. Дослідивши матеріали справи та поданий звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 в справі № 2-а/2506/2755/11 не підтверджує виконання судового рішення в повному обсязі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 2 та 3статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 КАС України, за приписами частини першої та другої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. При цьому, зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17. Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Таким чином, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду. У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. З матеріалів справи та поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області звіту вбачається, що на виконання судового рішення відповідачем 28.01.2013 позивача переведено на пенсію по ІІІ групі інвалідності, та здійснено позивачу перерахунок пенсії, доплата пенсії за період з 19.01.2011 по 22.07.2011 склала 14420 грн 94 коп. Однак, вказані кошти не виплачені позивачу. З огляду на вказане, відповідач з дня набрання судовим рішенням законної сили, зобов`язаний був виконати таке рішення суду. Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про належне нарахування позивачу згаданих сум. Відтак, відповідачем вказане рішення суду належно виконано не було, що не спростовано та не заперечено останнім під час апеляційного розгляду справи. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2023 року. Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідком розгляду питання про встановлення судового контролю. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2023 року у справі за клопотанням ОСОБА_1 про прийняття окремої ухвали від 26 грудня 2022 року та звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30 червня 2023 року про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2011 року в справі № 2-а/2506/2755/11 - залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко