Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/4091/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 30 жовтня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/4091/22 Головуючий у першій інстанції Рубаненко Н. Ю. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1300/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів (суддя Рубаненко Н.Ю.), ухвалене у cмт. Куликівка о 14 год. 08 хв, В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2020 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що окрім утримання сина ОСОБА_4 , за рішенням суду сплачує аліменти ще на двох дітей від попереднього шлюбу. На сьогоднішній день ОСОБА_2 пред`явила до виконання рішення суду від 15 червня 2021 року про стягнення аліментів на її утримання. Дохід від підприємницької діяльності не отримує. Активні бойові дії на території Чернігівської області обмежили можливість підприємницької діяльності. Аліменти йому нараховуються виходячи з середнього заробітку для працівника даної місцевості та сумарний їх розмір на даний час становить 8099,15 грн. Відсутність офіційних доходів, сплата аліментів на утримання двох дітей від попереднього шлюбу та відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів на користь відповідачки на її утримання змусило його звернутися до суду з цим позовом з проханням зменшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 з 1/4 частки до 1/6 частки всіх видів свого заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що стороною позивача не було доведено, що на даний час існують умови, які є підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 . Позивач є особою працездатного віку, має повну вищу освіту. Позивач стверджує, що являючись фізичною особою-підприємцем майже не отримує дохід, однак при цьому не припиняє свою підприємницьку діяльність. Також посилання позивача на те, що він хоче урівняти всіх дітей, щоб сплачувати на них однакову суму аліментів не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду про стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_3 було винесено 10 квітня 2020 року, вже після того, як з позивача у 2018 році рішенням суду були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача призведе до порушення цивільних прав відповідачки, їх спільної з позивачем малолітньої дитини, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вказує на те, що суд безпідставно відхилив доводи позову без належної аргументації та оцінки доказів про погіршення матеріального стану: відсутності доходу від підприємницької діяльності з 2021 року; звернення до виконання рішення про стягнення аліментів на утримання відповідачки; стягнення аліментів в розмірі 7/12 частки від доходу та обмеження підприємницької діяльності через активні бойові дії. До суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому вона вказує на те, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів. Відповідачка звертає увагу суду на те, що позивач має кошти на придбання нового автомобіля, який ним придбано у березні 2023 року та на винаймання квартири в м. Чернігові, а також на оплату послуг адвокатів, для можливості меншої участі в утриманні дитини. Стягнутий з відповідача загальний розмір аліментів не перевищує 70-ти процентне обмеження встановлене Законом України «Про виконавче провадження» і становить 58 % доходу позивача. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції . По справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 квітня 2020 року з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.02.2020 і до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.14-15). 10 квітня 2020 року за зазначеним рішенням видано виконавчий листок, який знаходиться на примусовому виконанні і станом на січень 2022 року за яким, існувала переплата в розмірі 1919,32 грн (т.1 а.с.16-17,24,122,121). Позивач є працездатним з 28 жовтня 2021 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, доходів від підприємницької діяльності за 2021 рік не мав. В період з 28 жовтня 2021 року по 01 липня 2022 року перебував на загальній системі оподаткуванні і тільки у червні 2022 року сплатив 2860,00 грн податків (т.1 а.с.8-11). Крім того, за рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 вересня 2018 року стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.07.2018 року та до досягнення дітьми повноліття (т.1 а.с. 20-22). Також позивач мав заборгованість на грудень 2021 року в розмірі 3988,00 грн за виконавчим листом виданим 18 червня 2021 року Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 до досягнення сином ОСОБА_4 трьох років, в розмірі 1/10 частини всіх видів доходу (т.1 а.с.26, 123). За повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації держаної прикордонної служби України від 18.03.2021 позивач в період з 26 вересня 2019 року по 07 лютого 2021 року шість разів перетинав державний кордон (а.с.160). Відповідно до договору оренди від 16 жовтня 2020 року, позивач прийняв у тимчасове користування 2-х кімнатну квартиру в АДРЕСА_1 зі сплатою орендної плати в розмірі 3500,00 грн на місяць. Згідно довідки переселенця з 20 квітня 2022 року позивач проживав в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.31-32). Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України). Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові 21 липня 2021 року по справі № 691/926/20, зазначив, що враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У даній справі з`ясуванню підлягає питання погіршення матеріального становища платника аліментів з часу ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів. Відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що з дня винесення рішення у нього погіршився матеріальний стан, оскільки аліментні зобов`язання на утримання двох дітей від попереднього шлюбу виникли до ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , а сама по собі відсутність доходу від підприємницької діяльності не свідчить про погіршення його матеріального стану. Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів: листів з Головного управління ДПС у Чернігівській області, оскільки такі докази не були предметом дослідження судом першої інстанції і в своєму клопотанні про приєднання доказів ОСОБА_9 не наводить таких поважних підстав з яких ці докази не були надані суду першої інстанції. Отримання відомостей з податкових органів за певний період в тому числі після ухвалення судом рішення не є ускладненим чи неможливим. При ухваленні рішення суд першої інстанції прийняв до уваги ті обставини, що позивач хоча офіційно не отримує прибутку від зайняття підприємницькою діяльністю, але і не припиняє її. Колегія суддів враховує також , що позивач виконує рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 вересня 2018 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_6 . Також не має заборгованості щодо виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 квітня 2020 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 . На час звернення до суду з зазначеним позовом, період на який визначено судом стягнення аліментів на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2021 року закінчився. Наявність заборгованості щодо виконання рішення про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 станом на грудень 2021 року не є визначальним при вирішенні даної справи, оскільки з даним позовом позивач звернувся 26.07.2022 року. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності зрівняння усіх дітей позивача у рівне матеріальне становище не заслуговують на увагу суду, оскільки при ухваленні рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 квітня 2020 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 судом було враховано наявність на утриманні у позивача двох неповнолітніх дітей на яких за рішенням суду вже було визначено розмір аліментів на їх утримання. Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім того, апеляційний суд враховує, що позивач не позбавлений права згодом змінити розмір аліментів за наявності підстав, передбачених статтею 192 СК України. Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.2, 8 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат". Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020). З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2023 року між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням « Юридична фірма « Вілеон» укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо представництва інтересів ОСОБА_2 в тому числі в Чернігівському апеляційному суді при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 . Сторони договору про надання професійної правничої допомоги від 21 лютого 2023 року передбачили, що за надання правничої допомоги за цим договором сторонни встановили погодинну оплату з розрахунку 1600 грн за годину роботи. Обсяг наданої правової допомоги, виражений у годинах, визначається на основі облікових даних адвокатського об`єднання про фактично витрачений час на виконання конкретних завдать, необхідних для належного надання допомоги. В цьому разі оплаті підлягає будь-який час адвокатського об`єднання ( адвоката) витрачених на роботу за дорученням клієнта, в тому числі час на складання, розгляд та підписання документів, вивчення матеріалів справи, підготовку документів для суду, час телефонних розмов та зутрічей з клієнтом, зістрічі з спеціалістами, час витрачений на дорогу від дверей офісу та у зворотному напрямку, участь у судових засіданнях тощо, а також інший час та час затрачений на виконання роботи, що має відношення до справи. З акту здачі-передачі виконаних робіт №1 до Договору про надання правової допомоги від 21.02.2023 року та Додаткової угоди від 25 вересня 2023 року вбачається, що виконавцем виконано та належним чином оформлено, а замовником прийнято юридичні послуги, визначені п.1.1 Договору про надання правової допомоги, а сааме: здійснено аналіз законодавства, надана юридична консультація з вивченням документів 40хв; підготовлено відзив на апеляційну скаргі 3 години; складення клопотання про доучення доказів; здійснення представництва інтересів замовника у відділенні « Укрпошта» - 15 хв, а всього витрачено 4 години 10 хв, станом на 03.10.2023 року вартіть виконаних робіт за договором становить 6500 грн. Відповідачем надано квитанцію про сплату коштів у сумі 6500 за договором про надання професійної правничої допомоги від 27.09.2023 року. Відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку , що відповідач довела їй надання послуг адвокатом, тож витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач висловлює заперечення щодо не співмірності витрат відповідача на оплату послуг з професійної правничої допомоги із фактично наданим обсягом юридичної допомоги. Зазначає про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Верховний Суд , зробив висновок викладений у постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20, відповідно до якого послуги щодо направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів) не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок Таким чином, колегія суддів апеляційного суду виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також враховуючи що витрати сторони на направлення матеріалів до суду та сторонам не є юридичними послугами, а витрати пов`язані з аналізом законодавства, наданнням юридичної консультації з вивченням документів та підготовкою відзиу на апеляційну скаргу є комплексом дій щодо подання стороною відзиву, враховуючи складність справи та клопотання позивача щодо неспівмірності розміру витрат, прийшла до висновку про зменшення розміру судових витрат понесених відповідачем на рофесійну правничу допомогу до 3500 грн. Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: