Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/18696/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 березня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/18696/23 Головуючий у першій інстанції - Лібстер А. С. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/419/25 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_3 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (суддя Лібстер А.С.), ухвалене у м. Чернігів, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що їхня повнолітня донька, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), навчається на денній формі у ВСП «Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну» КНУБА (період навчання: 1 вересня 2020 року - 30 червня 2026 року ). Позивачка не має достатнього доходу для покриття витрат доньки на житло, навчання, харчування та інші потреби, а відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги, попри належний майновий стан і стан здоров`я. З огляду на це позивачка вважає, що відповідач може сплачувати аліменти в розмірі 7000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову до завершення навчання доньки. Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на період навчання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7000 гривень, щомісячно, починаючи з 21 грудня 2023 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2026 року та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що донька сторін, ОСОБА_3 , у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, а відповідач має фінансову можливість її надавати. Врахувавши баланс інтересів сторін, суд визнав розмір аліментів у 7000 гривень щомісячно обґрунтованим і достатнім для забезпечення потреб повнолітньої доньки на період її навчання. Крім того, суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, що стало підставою для їх зменшення до 2000 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким залишити позов без розгляду. Вказує на процесуальні порушення, зокрема, що суд не мав права ухвалювати рішення за неодноразової неявки позивачки та відсутності її заяви про розгляд справи без її участі, як і розглядати справу в заочному порядку без доказів того, що позивачка не заперечує проти такого розгляду . Наявна в матеріалах справи копія заяви адвоката Деденко О.М. від 1 квітня 2024 року не є заявою сторони у справі, оскільки не підписана цифровим підписом. Крім того, відсутні докази повноважень адвоката Деденко О.М. як представника позивачки ОСОБА_1 у Новозаводському районному суді м. Чернігова, оскільки договір про надання правничої допомоги №АБ-14/24 від 1 березня 2024 року та ордер, виданий на його підставі, оформлено на іншу особу - ОСОБА_4 . Договір №АБ-30/24 від 6 лютого 2024 року, укладений між Адвокатським бюро «Оксани Коваленко-Зеленої» та ОСОБА_1 , підтверджує лише представництво позивачки адвокатським бюро в апеляційній інстанції (а.с. 54). Наданий ордер від 26 травня 2024 року не містить відомостей про договір, на якому він ґрунтується, тому не може підтверджувати повноважень адвоката Деденко О.М. як представника позивачки . Відповідач вважаючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про надання позивачу правничої допомоги не заявляв клопотання про зменшення розміру таких витрат чи застосування принципу співмірності. За позицією ОСОБА_2 , позивачка взагалі не має права на звернення з зазначеним позовом, оскільки нею не доведено перебування доньки на її утриманні, як і не доведено, що саме заявлений розмір аліментів необхідний та відповідає тим потребам і затратам, які необхідні для доньки. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд відхилити апеляційну скаргу відповідача та залишити рішення без змін. Вказує на те, що адвокат Деденко О.М. мала належні повноваження представляти її інтереси, а доводи відповідача щодо цього не відповідають дійсності. Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення представники відповідача не заперечували проти участі Адвоката Деденко О.М., як представника позивачки. Донька проживає з нею, що було перевірено та вірно встановлено судом першої інстанції, а розмір аліментів ОСОБА_5 обґрунтовувала особисто. Відповідач не надав жодних доказів, які б могли слугувати підставою для скасування заочного рішення. Стягнуті судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн є співмірними зі складністю справи. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції. У справі встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2000 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 жовтня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька ОСОБА_3 . 2 липня 2019 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 11). 27 грудня 2019 року заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова позов ОСОБА_4 про стягнення аліментів задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.11.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. 18 червня 2020 року рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період його навчання в Університеті прикладних наук ISMA (Вища школа менеджменту інформаційних систем) у м. Рига до 30 червня 2023 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, починаючи з 24 березня 2020 року. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 січня 2021 року, з дня набрання ним законної сили, стягнутий розмір аліментів з ОСОБА_4 зменшено до 1/12. За витягами з реєстру територіальної громади № 35232 від 12 серпня 2022 року позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , № 11167 від 13 лютого 2021 року - її донька ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою від 19 грудня 2023 року № 721/23, донька сторін навчається за державним замовленням на денній формі у ВСП «Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну» КНУБА з 1 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року за освітньо-професійною програмою «Архітектура та містобудування» (а.с. 12). Позивачка є фізичною особою-підприємцем. За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 4 березня 2025 року, за 1-4 квартали 2024 року їй нараховано дохід у загальній сумі 990 073,01 грн (соціальні виплати, доходи від банків, декларація платника єдиного податку) та сплачено податки в розмірі 49 018,43 грн. Має у власності житловий будинок із земельною ділянкою по АДРЕСА_3 та нежитлову нерухомість площею 578,7 кв. м по АДРЕСА_4 , земельні ділянки. Відповідач є фізичною особою-підприємцем, власником ПП «Логістсервіс», працює та отримує заробітну плату у власному підприємстві. За тими ж відомостями, за 1-4 квартали 2024 року йому нараховано дохід у загальній сумі 664 700 грн (заробітна плата в ПП «Логістсервіс» та продаж рухомого майна) та сплачено податки в розмірі 16 866 грн. Має у власності квартиру АДРЕСА_5 , гараж по АДРЕСА_6 , а також нежитлову нерухомість площею 578,7 кв. м по АДРЕСА_4 . Донька сторін, ОСОБА_3 , залучена судом як третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору, була обізнана про розгляд справи, що підтверджується отриманням судових повісток та реєстрацією електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27 березня 2024 року. Заперечень проти позову не подавала (а.с. 39, 50, 62). 26 травня та 30 серпня 2024 року від ОСОБА_8 (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_6 ) на електронну адресу Новозаводського районного суду м. Чернігова надійшли заяви про участь у судових засіданнях за допомогою власних технічних засобів. Також 30 серпня 2024 року надійшла заява, у якій зазначено, що вона є студенткою 3-го курсу ВСП «Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну» КНУБА. Навчання потребує значних фінансових витрат на матеріали (папір різних форматів, прості та кольорові олівці, фарби, фіксуючі матеріали для фінальних робіт, холсти та рамки, картон, пластик, глина, програмне забезпечення тощо). Крім того, вона проживає в передмісті, що зумовлює додаткові витрати на проїзд через необхідність кількох пересадок громадським транспортом. Враховуючи фінансову спроможність батька, який займається підприємницькою діяльністю, вона підтримала позов про стягнення аліментів. Вказані заяви були подані без накладання електронного цифрового підпису, але написані власноруч та відскановані. За даними Державного реєстру фізичних осіб, доньці сторін за 1-4 квартали 2024 року нараховано дохід у розмірі 100,24 грн, з яких сплачено податки в сумі 18,05 грн. Згідно з ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка чи син продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23-річного віку за умови, що вони можуть надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі та/або у частці від заробітку (доходу) платника з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника, наявність у платника інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння чи користування рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, майнових прав, доведені витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму, якщо платником не доведено джерело походження коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 263/2444/17, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання (незалежно від форми навчання), виникає за умови наявності сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною віку від 18 до 23 років, продовження навчання, потреби у матеріальній допомозі та можливості батьків надавати таку допомогу. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 зазначив, що повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер є підтвердженням повноважень адвоката на представництво, а договір про надання правничої допомоги самостійно посвідчує такі повноваження, що узгоджується з частиною першою статті 26 цього Закону. Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України прямої згадки про договір не виключає можливості підтвердження повноважень адвоката безпосередньо цим документом. Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналізуючи надані суду докази, позицію сторін у спорі та норми права, які регулюють спірні правовідносини, врахувавши відсутність заперечень доньки сторін проти позову та стягнення аліментів на її утримання на користь позивачки до її повнолітня - ІНФОРМАЦІЯ_7 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що донька сторін проживає з позивачкою, продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати. Доводи відповідача в апеляційній скарзі про недоведеність необхідності матеріальної допомоги повнолітній доньці у розмірі 7000 грн не заслуговують на увагу, оскільки визначення майнового стану сторони є оціночним, залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її матеріального забезпечення, а встановлений судом майновий стан відповідача надає йому можливість надавати допомогу доньці, яка продовжує навчання на денній формі за державним замовленням, а отже, потребує матеріальної підтримки. Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про відсутність повноважень адвоката Деденко О.М. як представника позивачки ОСОБА_1 у Новозаводському районному суді м. Чернігова та про відсутність підстав для розгляду справи в заочному порядку через нібито відсутність заяви позивачки про розгляд справи без її участі та її незаперечення щодо заочного розгляду. У матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги № АБ-14/24 від 1 березня 2024 року та ордер, виданий на його підставі, оформлений на дошлюбне прізвище позивачки - ОСОБА_9 . У цьому договорі є посилання на її РНОКПП. Ордер від 26 травня 2024 року, виданий на правильне прізвище позивачки, не містить посилання на договір, на підставі якого його видано. Колегія суддів вважає, що доводи відповідача про «дефектність» спірного ордеру від 26 травня 2024 року в частині відсутності посилання на договір та про те, що договір про надання правничої допомоги № АБ-14/24 від 1 березня 2024 року і ордер, виданий на його підставі, оформлені на іншу особу - ОСОБА_4 , не можуть слугувати об`єктивною підставою для висновку про відсутність у матеріалах справи належним чином оформлених документів, які підтверджують волевиявлення позивачки ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Деденко О.М. щодо її представництва в суді. Сумнівів щодо легітимності повноважень адвоката Деденко О.М. також не мали і представники відповідача під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, 4 березня 2024 року представник позивачки, адвокат Деденко О.М., у судовому засіданні заявила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності та ухвалення заочного рішення (а. с. 31, 32-33), тому доводи відповідача про порушення судом п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України (ухвалення заочного рішення за умови незаперечення позивача) та незастосування п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача без поважної причини та ненадання відповідної заяви) є безпідставними. Проте колегія суддів не погоджується з наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. Судові витрати включають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України). Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення, якщо сторона заздалегідь заявила про такі витрати. Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 зазначив, що склад і розмір витрат на правничу допомогу є предметом доказування у справі. Для підтвердження цих витрат необхідно подати договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі послуг, платіжні документи та розрахунок витрат. Наявність таких доказів є підставою для їх відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Таким чином, Верховний Суд роз`яснив, що перелік доказів витрат на правничу допомогу не є вичерпним, а їх оцінка перебуває у межах дискреції суду. У позовній заяві позивачка заявила попередній розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції - 3 000 грн, але не подала доказів їх фактичного понесення. Сам факт наявності документів, що підтверджують повноваження адвоката як представника позивачки, не є доказом сплати гонорару чи інших витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та скасування заочного рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідач сплатив судовий збір у розмірі 1 610,40 грн. Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 залишено без змін, апеляційний суд не здійснює розподілу судових витрат, а судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка її подала. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2024 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: