LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Херсонський апеляційний суд766/3114/17

від 20.10.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/3114/17 Головуючий в суді 1 інстанції Прохоренко В.В. Номер провадження: 22-ц/819/217/23 Суддя-доповідач Кутурланова О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 жовтня 2023року м. Херсон Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Кутурланової О.В., суддів Майданіка В.В. Орловської Н.В. розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іващенко Андрій Іванович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2021 року, головуючий суддя Прохоренко В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-трансортної пригоди, В С Т А Н О В И В : В лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що 08.09.2016 року о 13.20 годині на перехресті пр.Ушакова та пров.Козацького в м.Херсоні ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Шевроле Авео», р.н. НОМЕР_1 та здійснюючи поворот наліво з проспекту Ушакова на провулок Козацький здійснив зіткнення з автомобілем «Ауди S4», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався прямо по проспекту Ушакова в напрямку залізничного вокзалу. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 09.09.2016 року відділенням Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР №12016230040005004 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Постановою слідчого Херсонського відділення ВП ГУНП в Херсонській області від 15.02.2017 року кримінальне провадження №12016230040005004 за ч.1 ст. 286 КПК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, кoпії матеріалів вказаного кримінального провадження направлено до Управління патрульної поліції в м. Херсоні для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. В ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що винним у настанні ДТП є водій автомобіля «Шевроле Авео», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що підтверджується висновком автотехнічної експертизи. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження щодо встановлення вартості матеріальної шкоди, спричиненої володільцю транспортного засобу, проведеного Херсонською Торгово-промисловою палатою 27.09.2016 року №Вє-379, вартість автомобіля «Ауді» д/н НОМЕР_3 на момент пошкодження становить 409 064,35 грн., вартість його відновлювального ремонту складає 219 528,54 грн., вартість матерiальноi шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «Аудi» д/н НОМЕР_3 становить 88 184,90 грн. Оскільки на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AE/7839182, позивач звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, однак його вимоги залишено без задоволення, у зв`язку із чим просив суд стягнути зі страховика страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн. в межах ліміту відповідальності. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , як заподіювач шкоди, зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, позивач просив суд стягнути з нього: - 119 528,54 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що є різницею між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика; - 795 грн, сплачені Херсонській торгово-промисловій палаті за проведення автотоварознавчого дослідження №Вє-379 від 27.09.2016 року; - 894 грн, сплачені у якості оплати за перебування автомобіля на штрафмайданчику; - 945 грн, сплачені за діагностику автомобіля після ДТП; - 1040 грн витрати, що понесені у зв`язку з викликом евакуатора; - 25 грн витрати за відправлення поштової кореспонденції; - 6060 грн витрати, що понесені на правову допомогу; - 1293,18 грн витрати, понесені на сплату судового збору у справі; Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-поліс» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 87 979,90 грн., з яких: 87 184,90 грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахування фізичного зносу; 795, 00 грн. витрати на проведення експертного дослідження. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 135 222,64 грн., з яких: 132 343,64 грн. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу; витрати за перебування автомобіля на штрафмайданчику в розмірі 894 грн., витрати за діагностику автомобіля після ДТП в розмір 945 грн., витрати за оплату евакуатора в розмірі 1040 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-поліс» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1293,18 грн., тобто по 646,59 грн. з кожного. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іващенко А.І., посилаючись на необґрунтованість, незаконність рішення суду, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на хибність висновків суду щодо вини ОСОБА_1 у вчиненому ДТП. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , доводи апеляційної скарги не визнав у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість, що підтверджується наявними у справі і дослідженими судом доказами Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Сторони у справі та їх представники належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилися, клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції або про відкладення розгляду справи не подавали. За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, що не з`явились, оскільки їх явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Положеннями ч.1, 2 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, з аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.09.2016 року о 13.20 годині на перехресті пр.Ушакова та пров.Козацького в м.Херсоні ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Шевроле Авео», р.н. НОМЕР_1 та здійснюючи поворот наліво з проспекту Ушакова на провулок Козацький здійснив зіткнення з автомобілем «Ауди S4», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався прямо по проспекту Ушакова в напрямку залізничного вокзалу. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 09.09.2016 року відділенням Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР №12016230040005004 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Постановою слідчого Херсонського відділення ВП ГУНП в Херсонській області від 15.02.2017 року кримінальне провадження №12016230040005004 за ч.1 ст. 286 КПК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, кoпії матеріалів вказаного кримінального провадження направлено до Управління патрульної поліції в м. Херсоні для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження щодо встановлення вартості матеріальної шкоди, спричиненої володільцю транспортного засобу, проведеного Херсонською Торгово-промисловою палатою 27.09.2016 року №Вє-379, вартість автомобіля «Ауді» д/н НОМЕР_3 на момент пошкодження становить 409 064,35 грн., вартість його відновлювального ремонту складає 219 528,54 грн., вартість матерiальноi шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «Аудi» д/н НОМЕР_3 становить 88 184,90 грн. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AE/7839182. З протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №211434, складеного 20.02.2017 року відносно ОСОБА_1 вбачається, що 08.09.2016 року о 13.23 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Шевроле Авео, д/н НОМЕР_1 і повертаючи ліворуч з проспекту Ушакова на провулок Козацький у м.Херсоні, при зеленому сигналі світлофору не дав дороги т/з Ауді д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався прямо по проспекту Ушакова, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а громадянка ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.3б, 16.6 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України. В ході розгляду справи судом досліджувалися також матеріали кримінального провадження №12016230040005004, порушеного за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та адміністративна справа, порушена на підставі ст124 КпАП України відносно ОСОБА_1 . Вирішуючи питання щодо встановлення винуватця ДТП у даній справі, суд першої інстанції дав належну оцінку наявному у справі висновку експерта №32Ат від 30.01.2017 року, складеного судовим експертом Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Щоголь В.В., на виконання постанови слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області Андрух О.С. від 16.01.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12016230040005004, з якого вбачається, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля Шевроле Авео, д/н НОМЕР_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.16.6 ПДР України. Виконуючи вимоги п.16.6 ПДР належним чином водій автомобіля Шевроле Авео, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість недопустити настання даної дорожньо-транспортної події. Вирішуючи спір, суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 допущено порушення пункту 16.6 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Досліджуючи даний доказ, суд обгрунтовано взяв до уваги ту обставину, що разом з матеріалами кримінального провадження експерту для дослідження надано також оптичний диск, на якому зафіксовано момент скоєння ДТП і при вирішенні поставлених перед експертом питань він виходив також і з об`єктивних даних, зафіксованих на відеозапису, встановивши наявність в діях ОСОБА_1 порушення правил ПДР, що призвели до ДТП. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.06.2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАп закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи по суті строку накладення адміністративного стягнення. Закриття провадження в адміністративній справі з нереабілітуючих підстав, а саме закриття на підставі ст.38 і п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, а не на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відповідачем ОСОБА_1 та його представником не оскаржувалось. Суд вірно виходив з того, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою і лише постанова суду про відсутність в діях водія складу або події відповідного адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Зазначена позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц. Суд апеляційної інстанції погоджується, що сам по собі факт скасування постанови слідчого СВ ХВП ГУНП в Херсонській області Андрух О.С. від 25.05.2017 року про закриття кримінального провадження №12016230040005004 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України не спростовує вину ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів. За наведених обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні 08.09.2016 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено автомобіль Ауді, державний номер НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до посилань на неповноту та односторонність вихідних даних, наданих експерту при проведенні авто-технічної експертизи, разом з тим матеріалами справи встановлено зворотне, зокрема, з висновку експерта №32Ат від 30.01.2017 року вбачається, що він грунтувався окрім матеріалів кримінальної справи ще й на об`єктивних даних, отриманих з відеозапису, на якому зафіксовано момент скоєння ДТП, що прямо зазначено в описовій частині експертизи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність твердження апелянта щодо неналежності наведеного доказу та вважає, що суд вірно керувався цим висновком експерта як належним та достовірним письмовим доказом у справі. Відповідно до висновку №Вє-379 експертного автотоварознавчого дослідження від 27.09.2016 року, складеного експертом Єрофеєвим В.О., вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Ауді, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, в цінах станом на час проведення даного дослідження становить 219 528,54 грн., ринкова вартість вказаного автомобіля на момент його пошкодження складає 409 064,35 грн., вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику дослідженого легкового автомобіля Ауді, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 08.09.2016 року в результаті ДТП в цінах на час завершення виконання цього дослідження становить 88 184,90 грн. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7839182 застрахована в ПрАТ СК«ІНТЕР-ПОЛІС», у якому визначено ліміт відповідальності страховика у розмірі 100 000,00 грн. з франшизою в сумі 1 000,00 грн. 09.09.2016 року ОСОБА_2 у відповідності до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив ПАТ СК «Інтер-Поліс» про дорожньо-транспортну пригоду (а.с137-138). 16.09.2016 року представником ПАТ СК «Інтер-Поліс» складено протокол огляду транспортного засобу «Ауді» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який підписаний ОСОБА_2 . 04.07.2017 року ОСОБА_2 у відповідності до ст.35 та п.41.1ст.41 ЗУ «Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подав ПрАТ Страхова компанія «ІІНТЕР-ПОЛІС» заяву про відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 08.09.2016 року. Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. До способів захисту цивільних прав та інтересів згідно п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України відноситься, зокрема, відшкодування збитків, відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Пунктами 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Так, у статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Отже, встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПрАТ СК «ІІНТЕР-ПОЛІС», яка взяла на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, за мінусом франшизи, яка згідно договору становить 1000,00 грн. і покладається на страхувальника. При визначенні розміру шкоди, що підлягає стягненню зі страховика суд керувався висновком експерта №Ве-379 від 27.09.2016 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді, д.н НОМЕР_4 станом на час проведення даного дослідження становить 219 528,54 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складників пошкодженого автомобіля становить 0,7%. Вартість матеріального збитку, завданого власникові представленого на дослідження автомобіля становить 88 184,90 грн. На підставі ст.ст. 22, 29, 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов обгрунтованого висновку, що з відповідача ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» на користь позивача підлягають стягненню збитки у розмірі 87 184,90 грн. (вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Ауді», реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням зносу автомобіля на момент пошкодження становить за мінусом франшизи), а також витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 795,00 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №775 від 19.09.2016року. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Вирішуючи спір, суд керувався правовим висновком Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, викладеним у справі № 6-691цс15 про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Зважаючи на те, що розмір майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП перевищив розмір страхового відшкодування, належного до стягнення з страховика, то суд дійшов вірного висновку про те, що із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц , від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17. Відповідно до ч. ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 8 ст. 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 11.11.2016 року, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання на представництво та захист його інтересів та надання правової допомоги з усіма правами захисника в питаннях стягнення матеріальної шкоди в результаті ДТП, що сталася 08.09.2016 року, а також квитанцію про сплату АО «Сергет і Партнери» 6000,00 грн. за надання правової допомоги. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. У постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Оскільки станом на день розгляду справи позивачем не надано суду доказів обсягу наданої правової допомоги, виконаних робіт та їх вартість в межах розгляду цивільної справи №766/3114/17, тому суд відмовив в їх стягненні. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Євро-пейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 лип-ня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції дійшов по суті вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а тому доводи апеляційної скарги в наведеній частині підлягають відхиленню, як такі, що не спростовують висновки суду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381,382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Іващенко Андрій Іванович залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 20.10. 2023 року. Головуючий О.В. Кутурланова Судді В.В.Майданік Н.В. Орловська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»