Постанова Київський апеляційний суд № 752/3767/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №752/3767/23 Головуючий у 1 інстанції: Токман Ю.Ф. Провадження №33/824/3380/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 05 жовтня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни - представника ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп. на користь держави. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Кухаренко О.В. - представник ОСОБА_1 31 травня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 374119 не відповідає вимогам передбаченим ст. 256 КУпАП, а саме містить невірні данні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та невірно вказано час вчинення адміністративного правопорушення. Вважає безпідставною причину зупинки транспортного засобу та усі здобуті працівниками поліції докази недопустимими. Крім того ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав та обов`язків, які передбачені у статті 256 КУпАП, що підтверджується відеозаписом. Звертає увагу суду на те, що жодних ознак алкогольного сп`яніння, передбачених п.3 розділу І Інструкції, у поведінці ОСОБА_1 при перегляді відео немає. Не проведення контрольного забору повітря поліцейським є порушенням інструкції з використання приладу «Драгер». В судовому засіданні адвокат Кухаренко О.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження по справі закрити. Прокурор в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення адвоката Кухаренко О.В., дослідивши наявні в справі докази, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 374119, ОСОБА_1 05 лютого 2023 року о 10:50 у м. Києві на вул. Васильківська, 1, керував автомобілем «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції зазначив, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 374119 від 05.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, результатами аналізу приладу «Drager», проведеного на місці зупинки, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено позитивну пробу на стан алкогольного сп`яніння з кількісним показником 2.09 проміле; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського на підтвердження зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість водія у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із такого. У відповідності до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як вбачається з відеозапису бодікамери поліцейського, 05 лютого 2023 року близько 10 год. 50 хв. по вул. Васильківська, 1, в м. Києва автомобіль марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції. Після зупинки патрульний поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що причиною зупинки є наявність орієнтування, що транспортний засіб яким він керує, рухається з встановленими маячками (мигалками) без дозвільних документів. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Національну поліцію» одним із превентивних заходів, який може застосувати поліція є зупинення транспортного засобу. При цьому статтею 35 Закону України Про Національну поліцію передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. В даному випадку вбачається, що працівник поліції вважав підставою для зупинки транспортного засобу «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , наявність перебування автомобіля в орієнтуванні. Відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. З огляду на викладене, суд позбавлений можливості встановити правомірність зупинки ОСОБА_1 , оскільки у наданих суду доказах та відеозаписі з місця зупинки відсутня будь-яка інформації, яка б свідчила про причетність транспортного засобу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до орієнтування про рух транспортного засобу з встановленими маячками (мигалками) без дозвільних документів. Посилання інспектора на відеозаписі на причину зупинки передбачену п.9 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» як встановлення синіх, червоних або зелених маячків (мигалок) без документів, суд оцінює критично, адже доказування не може ґрунтуватися на самих лише припущеннях чи доводах, нічим не підтверджених. Так, на місці зупинки інспектор не надав доказів надходження орієнтування саме на автомобіль, яким керував ОСОБА_1 . Такі докази також відсутні в матеріалах справи. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням. У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree). Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Відсутність доказів, які підтверджують законність підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , працівниками поліції, тягне за собою визнання недопустимими інших доказів, які були зібранні після зупинки вказаного транспортного засобу. Також у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «гр-ну роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП» відсутній підпис ОСОБА_1 , що також підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом. Крім того, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що інспектор не роз`яснив ОСОБА_1 його прав та обов`язків, які передбачені у статті 256 КУпАП, не провів контрольний забір повітря, що є порушенням інструкції з використання приладу «Драгер», та вимог ст. 268 КУпАП, а тому в матеріалах справи відсутні відомості, що значення приладу при контрольному заборі відповідає

0. З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що суду докази в обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, які були дослідженні судом, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 374119 від 05.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, результати аналізу приладу «Drager», проведеного на місці зупинки, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено позитивну пробу на стан алкогольного сп`яніння з кількісним показником 2.09 проміле; акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського на підтвердження зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, є недопустимими. Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Керуючись ст. 247 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни - представника ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Д.Р. Гаращенко