Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/16798/23

Справа № 127/16798/23 Провадження № 22-ц/801/2103/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2023 рокуСправа № 127/16798/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Рибчинського В. П., Копаничук С. Г., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Гуменюка К. П. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановив: Короткий зміст вимог У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позов обґрунтовано тим, що 31 січня 2009 року між сторонами було укладено шлюб. На даний час в провадженні суду перебуває справа про розірвання шлюбу, по якій судом ще не ухвалено рішення. Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні. На старшого сина ОСОБА_5 аліменти вже стягуються за рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року. Коштів на утримання сина ОСОБА_6 відповідач не надає. За наведених обставин, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено. У рішенні суд зазначив, що позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення аліментів посилається на те, що діти проживають разом із нею та перебувають на її утриманні, а відповідач не в повному обсязі виконує свої обов`язки по утриманню дітей. Проте судом під час розгляду справи було встановлено, що сторони та їх діти проживають за однією адресою, докази, які свідчили б про те, що відповідач не бере участі в утриманні дитини, в матеріалах справи відсутні, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Копаничук С. Г. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду на 26 жовтня 2023 року в порядку письмового провадження. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що спільне проживання сторін не може бути підставою для відмови у стягненні аліментів на дитину. Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він бере участь в утриманні молодшого сина. Крім того, один раз відповідач оплатив стоматологічні послуги для молодшого сина, однак повернувшись додому, став вимагати у позивачки повернути йому сплачені кошти, застосовуючи при цьому насильство психологічного та економічного характеру. Тоді діти викликали поліцію і ОСОБА_2 було винесене обмежувальний припис та притягнуто його до адміністративної відповідальності. Саме позивачка готує дітям їсти, купує продукти, одяг та взуття, оплачує гуртки англійської мови та спортивні секції, купує підручники та канцтовари, тому її позовні вимоги підлягають задоволенню. На апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_2 надано відзив у якому вказує на законність рішення суду першої інстанції та заперечує щодо вимог про стягнення аліментів, зазначаючи що діти перебувають на його забезпеченні. Фактичні обставини справи, встановлені судом 31 січня 2009 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 8). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ) (а. с.6, 7). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 березня 2010 року (а. с. 10-11). Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 07 червня 2010 року з ОСОБА_2 на користь його матері ОСОБА_7 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 18 травня 2010 року (а. с. 24). Відповідно до довідки №332, виданої військовою частиною НОМЕР_4 10 травня 2023 року, відповідач ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 та їх діти зареєстровані у військовій частині (а. с. 9). Відповідно до довідки №573/409, виданої Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця 04 вересня 2023 року, відповідач ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 та їх діти проживають без реєстрації у службовій будівлі за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 32). Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Положеннями ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов`язок є особистим, індивідуальним обов`язком як матері, так і батька. Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Із викладеного вбачається, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення тими повноліття, незалежно від того проживають вони разом чи окремо. Кожен із батьків несе обов`язок утримання своїх дітей, способи виконання якого може визначатися за домовленістю між ними або за рішенням суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №158/1638/18, однак обставини у цій та справі, яка розглядається судом не є тотожними. У вказаній постанові з урахуванням встановлених обставин, Верховний Суд дійсно зазначив, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Проте за результатами розгляду справи, Верховний Суд виснував, що встановивши, що ОСОБА_2 не доведено, що основне місце проживання дітей з ним, а мировою угодою сторони визначили місце проживання з матір`ю, а також врахувавши те, що законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову. З наведеного вбачається, що судом першої інстанції невірно розтлумачено зміст постанови Верховного Суду, що призвело до помилкового вирішення справи. Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не містить імперативної вказівки про можливість стягнення аліментів на дитину виключно за умови, що батьки проживають окремо. Аналіз положень Сімейного кодексу України дає підстави для висновку, що кожен із батьків, із ким проживає дитина, має право на отримання аліментів на дитину від другого з батьків, якщо вважає, що рівень фінансової участі останнього у житті дитини є недостатнім. Отже, ОСОБА_1 має право на стягнення аліментів на неповнолітню дитину з ОСОБА_2 . Апеляційний суд звертає увагу на долучені ОСОБА_2 до відзиву документи, проте у сукупності із аналогічними документами, наданими позивачкою, такі докази не свідчать про цілковите перебування дитини саме на утриманні батька. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи. При цьому згідно з положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Як зазначено у позовній заяві, відповідач офіційно працевлаштований, є військовослужбовцем, отримує відповідний дохід та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина, проте добровільно цього не робить. Доказів протилежного суду не надано. Позивачка просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно. Відповідно до ч. 3 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Як зазначалося вище, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вже стягуються аліменти на утримання старшого сина у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, а рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 07 червня 2010 року з ОСОБА_2 на користь його матері ОСОБА_7 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно. Таким чином відповідач ОСОБА_2 має обов`язок по утриманню сина та матері, загальний розмір аліментів, що стягується з нього на їх утримання, складає 1/2 частку заробітку (доходу) щомісячно. Виходячи з загальних засад цивільного судочинства, якими є справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи наявність обов`язку відповідача по утриманню старшого сина та матері, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, визначивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) щомісячно. При цьому загальний розмір аліментів, що стягуються з відповідача, не буде перевищувати 70 відсотків заробітної плати. Такий розмір аліментів, на думку колегії суддів, буде достатнім для належного рівня фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку неповнолітнього ОСОБА_4 , та не буде порушувати інтересів відповідача. Водночас апеляційний суд зауважує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Щодо судових витрат Відповідно до підпунктів «б, в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, у випадку скасування судового рішення, суд здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки позовні вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню на 80% (1/5 х 100%) : 1/4), проте вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 858,88 грн (1 073,6 грн х 80%) судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 1 288, 32 грн (1 610,4 грн х 80%) судового збору за перегляд справи у апеляційному суді, а всього 2 147, 20 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частки усіх його доходів (заробітку), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. ОСОБА_1 РНКОПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 РНКОПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Головуючий В. В. Оніщук Судді В. П. Рибчинський С. Г. Копаничук