Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/1408/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1408/22 Номер провадження 22-ц/814/3886/23Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Кириченко В.В. розглянув у режимі відео конференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 10 травня 2023 року (час ухвалення судового рішення з 10:26:45 до 10:40:43; та дата виготовлення повного тексту рішення 15 травня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Крюківського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, У С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким скасувати накладений державним виконавцем Крюківського відділу ДВС у м.Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 31164092 арешт на рухоме та нерухоме майно. В обґрунтування позову посилався на те, що 05 березня 2018 року державним виконавцем Крюківського відділу Державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № 31164092 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 винесена постанова про арешт майна боржника, у зв`язку із несплатою ним аліментів. Із врахуванням факту відсутності заборгованості станом на час звернення до суду із відповідним позовом та яку позивач фактично не допускав близько трьох років, останній вважав, що накладений арешт порушує його право користування майном. Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 10 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції неправильно витлумачив норму п.7 ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», тому зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що фактично заборгованості зі сплати аліментів не існувало, а та заборгованість . яку нарахував державний виконавець, виникла виключно у зв`язку із необізнаністю позивача щодо порядку оформлення платежів зі сплати аліментів. Суд не дав належної оцінки тому, що з липня 2018 року позивач регулярно сплачує аліменти за рішенням суду і заборгованість відсутня. Правом подачі відзиву інші учасники не скористались. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у Крюківському відділі ДВС у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з 13.02.2012 перебуває виконавче провадження № 31164092 з виконання виконавчого листа №2-184, виданого 07.02.2012 Кременчуцьким районним судом Полтавської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку щомісячно до повноліття дитини. 05.03.2018 постановою державного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою ним заборгованості по аліментам в розмірі 11 891 грн 64 коп., відомості про який внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №55053992 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №288534990. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, здійсненого державним виконавцем Яременком О.О., за станом на 31.01.2023р., заборгованість по аліментам в боржника ОСОБА_1 відсутня. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності у нього регулярного доходу, грошових коштів, іншого майна, достатніх для забезпечення виконання рішення суду про сплату аліментів. Під час виконання покладених на позивача рішенням суду обов`язків щодо сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, останній вже допустив факт заборгованості, і будь-які законні джерела доходів у нього відсутні. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до п.6 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Статтею 56 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2). Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.3). Згідно ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1). У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч.2). Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (п.7 ч.4). Частиною другою ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Нормами ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», яка регулює порядок виконання рішення суду про стягнення аліментів, не визначено підстав і порядку зняття арешту майна боржника, накладеного державним виконавцем. Отже, при вирішенні цього спору слід керуватися загальною нормою, а саме п.7 ч.4 ст. ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», за змістом якої арешт може бути знятий лише за умови існування обставин, які забезпечують виконання рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Тобто сам по собі факт погашення заборгованості, її відсутності не є підставою для зняття раніше накладеного арешту. Суд першої інстанції, проаналізувавши надані у справу докази, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зняття арешту, так як у позивача відсутні джерела доходу, інше майно, за рахунок якого може бути забезпечене виконання рішення суду про стягнення аліментів. В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 України, апеляційній суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 10 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 25 жовтня 2023 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов