Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3946/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2023 р. Справа № 440/3946/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/3946/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коростенської райдержадміністрації про стягнення моральної та майнової шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціальної політики, в якому просила: - стягнути з держави Україна за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої Управлінням соціальної політики Коростенської райдержадміністрації Житомирської області, у сумі 412 187,20 грн, з подальшим коригуванням на індекси цін на будівельно-монтажні роботи до моменту припинення права власності на домоволодіння; - стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000,00 грн. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики про стягнення моральної та майнової шкоди. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат є публічноправовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства. За правилами ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду попередньої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходь висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено, що мотиви заявленого у даному випадку позову ґрунтуються на доводах про те, що лише станом на 20.12.2022 належна позивачу компенсація за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 була нарахована в сумі 60 227,00 грн, у розмірі залишкової вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності станом на 01.10.2008, яку позивач мала отримати з набранням чинності постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2009. При цьому позивач зазначає, що тривалим невиконанням постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 внаслідок протизаконних дій при здійсненні управлінських функцій розпорядника бюджетними коштами за КПКВК 2501200 та протиправними діями по відшкодуванню компенсації їй заподіяно майнову шкоду у вигляді недоотриманої компенсації за здане домоволодіння, яка підлягає відшкодуванню державою. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що спір, який виник між позивачем та Управлінням соціальної політики не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. За змістом пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до частин першої та третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Згідно з частиною третьою статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди врегульовано статтею 22 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» включає в себе й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом є стягнення з Державного бюджету України збитків завданих протиправною поведінкою суб`єкта владних повноважень, а саме не нарахуванням компенсації за здане володіння в повному розмірі вартості нерухомого майна, що виплачується за цінами, встановленими на момент припинення права власності. Статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, в тому числі, на принципах соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" компенсація громадянам за втрачене у зв`язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 цього Закону майно включає грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Отже, позивачу може бути взагалі закрито доступ до правосуддя, що є неприпустимим, оскільки статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року в адміністративній справі № 440/3946/23 скасувати. Справу № 440/3946/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич