Постанова Львівський апеляційний суд № 455/1796/22

Справа № 455/1796/22 Головуючий у 1 інстанції: Клімченко М.І. Провадження № 22-ц/811/1616/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2023 року м.Львів Справа № 455/1796/22 Провадження № 22-ц/811/1616/23 Провадження № 22-ц/811/2578/23 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року, ухвалене у м.Старий Самбір у складі судді Клімченка М.І., та додаткове рішення цього суду від 26 липня 2023 року, ухвалене у м. Старий Самбір 26 липня 2023 року у складі судді Пошивака Ю.П., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та присадибною земельною ділянкою, - встановив: 21 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернулася з позовом про зобов`язання ОСОБА_4 не чинити їй (позивачу) перешкод у користуванні належними їй на праві власності житловим будинком та присадибною ділянкою на АДРЕСА_1 . Просила зобов`язати відповідача засипати яму, яка шкодить фундаменту та обрізати гілля дерев, що лежить на даху її житлового будинку, дотримуватися норм добросусідства і обов`язків щодо спільних меж; зобов`язати Хирівську міську раду Самбірського району Львівської області надати документи, за рахунок яких саме земель житлової та громадської забудови Хирівської територіальної громади надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1246 га з кадастровим номером 4625181100:10:001:0152 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що 23 лютого 2011 року на підставі заповіту, посвідченого 5 серпня 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за №208, спадкоємцем всього зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вона ( ОСОБА_3 ). Вказує, що спадщина складається з житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями. Стверджує, що після її (позивача) вимушеного переїзду з міста Харкова до с. Велика Сушиця з сусідом ОСОБА_4 виникли неприязні відносини через порушення ним (відповідачем) норм добросусідства. Зокрема гілля дерев відповідача лежить на даху її будинку, а біля фундаменту її ( ОСОБА_3 ) житлового будинку відповідачем викопана глибока яма, яка шкодить та руйнує її будинок. Вважає, що Хирівською міською радою незаконно надано відповідачу у власність земельну ділянку площею 0,1246 га з кадастровим номером 4625181100:10:001:0152. Просить позов задовольнити. Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року в позові відмовлено. 16 травня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі. Вказує, що ним у цій справі було зазначено орієнтовний перелік витрат, які він очікував понести й поніс у зв`язку із розглядом цієї справи. Просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати, а саме: на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 грн. Додатковим рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року заяву відповідача задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн. У частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду. Рішення та додаткове суду оскаржила ОСОБА_3 . Вважає зазначені рішення незаконними та необґрунтованими, такими, що винесені з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Крім того, просить скасувати додаткове рішення. Вказує, що рішення суду від 9 травня 2023 року постановлено суддею Клімченко М.І., а додаткове рішення ухвалено в іншому складі суду - суддею Пошивак Ю.П., що не передбачено законом. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року належить залишити без задоволення, апеляційну скаргу на додаткове рішення цього суду від 26 липня 2023 року - задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом Серії ВРЕ №311796 від 23 лютого 2011 року, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі та витягом про державну реєстрацію прав. ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1246 га з кадастровим номером 4625181100:10:001:0152 згідно рішення Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області №941 від 9 листопада 2021 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися неприязні відносини, про що свідчать численні скарги та виклики поліції у зв`язку з конфліктами між ними. У зв`язку з непорозуміннями з сусідом (відповідачем), позивач неодноразово зверталася зі скаргами до органів влади. Виконавчий комітет Хирівської міської ради листом №8 від 24 травня 2022 року роз`яснив ОСОБА_3 , що відповідно до ст. 105 ЗК України у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однією земельної ділянки на іншу земельну ділянку власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені кущів та дерев, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням. Рішенням Великосушицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 27 червня 2004 року внесено зміни до плану забудови ОСОБА_4 . Виділено спільну дорогу до господарств ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 згідно абрису. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запропоновано виготовити плани забудов власних земельних ділянок. На підставі рішення Хирівської міської ради №941 від 9 листопада 2021 року земельна ділянка площею 0,1246 га передана у власність ОСОБА_4 в порядку приватизації. Виконавчим комітетом Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_4 зобов`язано обрізати гілля дерев, які знаходяться над покрівлею житлового будинку ОСОБА_3 та засипати яму, яка знаходиться біля житлового будинку (лист №9 від 31 травня 2022 року). Оскаржуване рішення суду мотивовано наступним. Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Згідно із ч. 1 ст. 103 цього Кодексувласники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно із постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до ст. ст. 391, 396 ЦК Українипозов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що гілля дерев відповідача на час ухвалення судового рішення лежать на даху належного їй ( ОСОБА_3 ) будинку. Також, не доведено, що саме відповідачем викопана яма біля будинку позивача, знаходиться на належній їй земельній ділянці та шкодить і руйнує її будинок. Через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, необхідну для користування та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , неможливо визначити межі між земельними ділянками сторін. Позивач, обґрунтовуючи порушення відповідачем засад добросусідства, посилається на абрис земельних ділянок, складений Великосушицькою сільською радою відповідно до рішення цієї сільради від 27 червня 2004 року. Із змісту цього абрису не вбачається будь-яких порушень прав позивача ОСОБА_4 . Судом вВстановлено, що позивач технічної документації із землеустрою щодо своєї земельної ділянки не виготовляла. Межі користування земельними ділянками визначаються технічною документацією, а не межами фактичного землекористування. Для встановлення наявності шкоди, яку яма заподіює фундаменту житлового будинку та її розташування в порушення норм ДБН, необхідні спеціальні знання у земельній сфері, тобто висновок експерта. Позивач не надавала суду висновку експерта та не заявляла клопотань про призначення у справі експертизи. У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, зокрема: «У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста». Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Згідно із ст. 152 цього Кодексудержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. Спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, в будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав. Обираючи спосіб захисту, позивач повинен (в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір іншого більш ефективного способу захисту порушених прав. Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме такий спосіб. Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту, суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадків, коли з урахуванням ч. 2 ст. 5 ЦПК України, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи. Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Згідно постанов Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Позивач у своїй позовній заяві ставить питання про незаконність рішення Хирівської міської ради Самбірського району №941 від 9 листопада 2021 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 . Суд першої інстанції вважає, що ефективним способом захисту права, яке позивач, вважає порушеним, є звернення до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Хирівської міської ради №941 від 9 листопада 2021 року. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи на підставі наданих сторонами доказів, які не спростовані доводами апеляційної скарги на рішення суду. Підстави для скасування цього рішення не встановлені. При ухваленні додаткового рішення суду від 26 липня 2023 року суд першої інстанції виходив з того, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача-адвокат Леонтьєв О.В. просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України представником відповідача своєчасно подано відповідну заяву та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. До заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем подано копію договору №10/01-23 від 10 січня 2023 року, укладеного між ОСОБА_4 та адвокатом Леонтьєвим О.В. про надання правової допомоги, копію додатку №10/01-23 від 10 січня 2023 року про надання правничої (правової) допомоги, копію акту виконаних робіт та докази проведення оплати. Суд зазначив, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Встановлено, що 16 травня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги згідно з договором з адвокатом в розмірі 14 000 грн. 26 липня 2023 року відповідач збільшив вимоги заяви та просив стягнути 21 000 грн. Він долучив до справи новий розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач та його представник ОСОБА_2 надали новий розрахунок понесених ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу, який доповнили витратами на суму 7 000 грн. після прийняття рішення у справі, та після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Суд прийшов до висновку, що відповідач пропустив строк для подання доказів понесених витрат в розмірі 7000 грн. та прийшов до висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача на його користь 14 000 грн. зазначених судових витрат. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу. У разі, коли заява (клопотання) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надійшла після ухвалення рішення суду за результатами розгляду справи, така заява (клопотання) учасника справи не розглядається, а питання розподілу судових витрат, про які йдеться у ній, не вирішується з огляду на відсутність відповідної заяви (клопотання) до ухвалення судом рішення. Така позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року (справа №927/26/18) та ухвалі Верховного Суду від 24 липня 2018 року (справа №918/560/16). Рішення за результатами розгляду судом спору між цими сторонами ухвалено 9 травня 2023 року. Із заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_4 звернувся 16 травня 2023 року, тобто після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України. У відзиві на позов відповідач та його представник не посилалися на те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Рішення суду від 9 травня 2023 року ухвалено у складі судді Клімченко М.І. Згідно із ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2023 року визначено суддю Пошивака Ю.П. для розгляду заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення. Суддю Клімченка М.І. виключено з розподілу у зв`язку з відпусткою менше 14 днів (наказ №24-В від 25 квітня 2023 року). В матеріалах справи відсутні докази про відсутність судді Клімченка М.І. на час надходження заяви про ухвалення додаткового рішення на протязі часу, який перевищує десять днів, що виключає можливість ухвалення цим суддею додаткового рішення у справі відповідно до вимог ст.270 ЦПК України. Відтак, належить зробити висновок, що визначення складу суду для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі не відповідає вимогам закону, зокрема, при визначенні складу суду. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку скасування додаткового рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року в частині стягнення 14 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті додаткове рішення належить залишити без змін. Керуючись: ст. ст. 33, 141, 270, 367, п.1, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року залишити без задоволення. Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 9 травня 2023 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року задовольнити. Додаткове рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 липня 2023 року в частині стягнення 14 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті додаткове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 жовтня 2023 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк