Постанова 4817 № 602/377/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/377/23Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В. Провадження № 22-ц/817/795/23 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 жовтня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 602/377/23 за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк - Ніколаєнко Олени Миколаївни на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2023 року, ухваленого суддею Радосюком А.В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: у травні 2023 року АТ КБ Приват Банк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 33 886,25 грн. В обґрунтування позову посилаються на те, що 24.06.2010 року між сторонами укладено договір № б/н, відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, розмір якого в подальшому збільшився до 28000 грн. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 20.03.2023 року має заборгованість в сумі 33886 грн. 25 коп. Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2023 року позов АТ КБ Приват Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ Приват Банк 27720 грн заборгованості за договором № б/н від 24.06.2010 року. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ Приват Банк 2684 грн. сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ Приват Банк - Ніколаєнко О.М. просить скасувати рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначила, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування щодо сплати процентів, оскільки ним було підписано довідку про умови кредитування з використання кредитної картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду. Отже, умови кредитування щодо сплати процентів належним чином погоджені із відповідачем, а суд не дослідив належним чином докази по справі та дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні частини позовних вимог. Якщо суд не погодився з наданим Банком розрахунком заборгованості за відсотками, він повинен був здійснити власний розрахунок та встановити дійсний розмір такої заборгованості, а не відмовляти у позові у цій частині. Відзив на апеляційну скаргу представника АТ КБ Приват Банк - Ніколаєнко О.М. до суду апеляційної інстанції не поступав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, оскільки лише в цій частині оскаржується апелянтом. Судом встановлено, що 24.06.2010 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку № б/н та Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду (а.с. 22-23). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 20.03.2023 року складає 33886 грн. 25 коп., з яких: заборгованість за кредитом 27720 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6166,25 грн. Задовольняючи частково позов суду першої інстанції виходив з того, що фактично отримані кошти позичальником банку в добровільному порядку не повернуті, тому слід їх стягнути в розмірі 27720 грн. Відмовляючи в позові щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що банком не підтверджено про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а також відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У відповідності до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відому, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 24.06.2010 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг (а.с. 22). Підписана відповідачем анкета-заява містить лише докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема дату народження, дівоче прізвище матері, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, місце роботи, номери мобільного телефону. В анкеті-заяві № б/н від 24.06.2010 процентна ставка не зазначена, проте вказано про бажання позичальника отримати платіжну картку «Кредитка Універсальна». 24.06.2010 ОСОБА_1 також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», де наявні умови щодо типу карти, типу кредитної лінії, комісії за зняття кредиту готівкою, процентної ставки базової 2,5%. У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що сторонами погоджено умови кредитування, зазначені в указаній довідці від 24.06.2010. 24.06.2010 АТ КБ «Приват Банк» відповідачу було відкрито рахунок, видано картку Універсальну з терміном дії до 03/14, 21.10.2010 видано картку Універсальну mini з терміном дії до 09/14, 26.02.2014 видано картку Універсальну з фото з терміном дії до 02/18, 08.07.2017 видано картку Універсальну з терміном дії до 07/21, 22.02.2018 видано картку Універсальну з терміном дії до 07/21, 07.11.2018 видано картку Універсальну GOLD з терміном дії до 01/22, 31.01.2022 видано картку Універсальну GOLD з терміном дії до 02/26 (а.с. 21). Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , останньому 24.06.2010 встановлено кредитний ліміт 1000 грн, старт карткового рахунку відбувся 24.06.2010. В подальшому ОСОБА_1 неодноразово змінювали розмір кредитного ліміту, який станом на 24.07.2020 складав 28 000 грн (а.с. 20). До позову також додано Банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який відповідачем не підписаний. 31.01.2022 відповідачем ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено 7 видів кредитних карток, однакова відсоткова ставка в розмірі 0,00001% річних, різні процентні ставки поза межами пільгового періоду, різні нарахування процентної ставки (а.с. 21-24). Слід зазначити, що паспорт споживчого кредиту та Умови і правила надання банківських послуг не є складовими укладеного між сторонами договору, адже Умови і правила надання банківських послуг не підписані ОСОБА_1 , а паспорт споживчого кредиту, що підписаний 31.01.2022 споживачем ОСОБА_1 містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту і передує відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» укладенню кредитного договору з позичальником, так як передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і не містить відомостей про те, які саме із зазначених у ньому умов були прийняті відповідачем. Апеляційний суд констатує, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладений у постанові від 23 травня 2022 року по справі №393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), який в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин має бути врахований судом. Крім того, до позову Банком додано виписку по рахунку боржника ОСОБА_1 (а.с.62-75). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових документах. Із виписки за картрахунком відповідача вбачаються, що він користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість. Отже, оскільки було встановлено і не оскаржено те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не були повернуті, а відповідач підписанням заяви у якій зазначені процентна ставка, погодився з умовами кредитування, отже, сторони узгодили процентну ставку у розмірі 2,5 %. Разом з тим, досліджуючи докази в підтвердження розміру заборгованості за відсотками, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком, заборгованість за кредитом відповідача станом на 20.03.2023 року складає 33886 грн. 25 коп., з яких: заборгованість за кредитом 27720 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6166,25 грн. (а.с. 7-19). Як вбачається із наданого Банком розрахунку, починаючи з 01.09.2014 року позивач нараховував проценти за ставкою 34,8% річних, з 01.04.2015 року до 01.06.2015 за ставкою 43,2% річних, з 01.06 2015 року до 15.12.2015 за ставкою 34,8% річних, з 16.12.2015 до 06.11.2018 року за ставкою 43,2% річних, з 07.11.2018 року до 30.06.2019 року за ставкою 42% річних, з 01.07.2019 по 29.02.2020 року за ставкою 84 % річних, з 01.03.2020 року по 31.07.2020 року за ставкою 42% річних, з 01.08.2020 року по 28.02.2022 року за ставкою 40,8 % річних, з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року за ставкою 0 % річних, з 01.04.2022 року по 31.05.2022 року за ставкою 20,40 % річних, з 01.06.2022 року по 20.03.2023 року за ставкою 40.8 % річних, що не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду»,оскільки відповідач, підписавши довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» погодив процентну ставку 2,5%, що становить 30 річних. Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. У документах, які у своїй сукупності складають укладений між сторонами кредитний договір, всупереч ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана). Окрім цього, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Будь-яких доказів вручення відповідачеві під розписку повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку Банком не надано, а Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які передбачають зміну процентної ставки, не є частиною кредитного договору укладеного із ОСОБА_1 , тому така зміна є незаконною також і з цих підстав. Отже, нарахування відсотків за користування кредитом, суд апеляційної інстанції не вважає доведеним. Інші доводи, наведені Банком в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Виходячи з викладеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Неврахування місцевим судом підписаної відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» на суть прийнятого рішення не вплинуло. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло б стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представник акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк - Ніколаєнко Олени Миколаївни залишити без задоволення. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 16 жовтня 2023 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома