Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/13532/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/13532/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Алданової С.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 (повний текст складено 05.04.2023) у справі № 910/13532/22 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 212,29 грн, - в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - Завод) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі -Залізниця) 6 212,29 грн. В обґрунтування заявлених вимог Завод посилається на порушення Залізницею як перевізником взятого на себе зобов`язання щодо збереження прийнятого до перевезення вантажу, у зв`язку з чим позивачу заподіяні збитки, що рівні вартості втраченого вантажу за вирахуванням норми недостачі (норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто). Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у позові відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив про встановлення ним відсутності вини залізниці у виникненні нестачі вантажу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023, Завод звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги Завод посилається на нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність викладених у рішенні висновків обставинам справи. На думку скаржника, оскаржуване рішення ґрунтується на недопустимих доказах (акт форми ГУ-106 №488 від 10.09.2021) та поясненнях особи, яка не є учасником справи, а саме Регіональної філії «Придніпровська залізниця», оскільки належним відповідачем є Залізниця. Апелянт також вважає, що Залізниця мала змогу уникнути втрати частини вантажу і відповідач не надав жодних доказів, які спростували би факт виникнення нестачі з незалежних від нього причин. Крім того, прийняття спірних вагонів без зауважень, несвоєчасне виявлення факту просипання вантажу, невжиття всіх можливих заходів щодо недопущення виникнення вказаної нестачі призвело до настання негативних наслідків для позивача. Позиції учасників справи. Від Залізниці відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13532/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Завода на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 до надходження матеріалів справи №910/13532/22. 14.06.2023 матеріали справи №910/13532/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 апеляційну скаргу Заводу на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/13532/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Алданової С.О.). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2023 поновлено Заводу пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/13532/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заводу на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/13532/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 прийнято апеляційну скаргу Заводу на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/13532/22 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 26.08.2021 АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (постачальник) та Завод (покупець) уклали договір поставки №61/559, за умовами умов якого з метою здійснення господарської діяльності постачальник зобов`язався поставити, а покупець сплатити і прийняти товари виробництва АТ «НФЗ» в асортименті, за якістю і кількістю згідно специфікацій (додатків), які є невід`ємними частинами цього договору. У специфікації №1 (додаток №1 до договору) визначено найменування товару - агломерат марганцевий АМ-40; крупність - 5мм - 200 мм, вантажовідправник - АТ «Нікопольський завод феросплавів», термін поставки - вересень 2021 року. У вересні 2021 АТ «Нікопольський завод феросплавів» (відправник) зі станції Нікополь Придніпровської залізниці на адресу Заводу (одержувач), станція призначення - Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці залізничною накладною №45895653 від 06.09.2021 відправило залізничні вагони №№ 67197335, 55088413, 56118128, 56118607 з агломератом марганцевим АМ-40. Вагон №55088413 був виданий позивачу зі складанням комерційного акта №460005/1492 від 13.09.2021, яким зафіксовано нестачу вантажу у розмірі 2870 кг. Завод звернувся до Залізниці з претензією за вих. №18-52 від 07.09.2022 про відшкодування вартості нестачі вантажу у розмірі 6212,29 грн. Листом №МЮ-4/22 від 16.09.2022 Залізниця повернула претензію без розгляду у зв`язку з пропуском 6-місячного строку на її пред`явлення. Звертаючись до суду, Завод зазначає, що внаслідок втрати перевізником частини вантажу (агломерату марганцевого АМ-40) під час здійснення перевезення йому були завдані збитки, що рівні вартості недоотриманого вантажу за вирахуванням норми недостачі (норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто), у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу у сумі 6212,29 грн. Заперечуючи проти позову, Залізниця стверджує про відсутність її вини у виникненні недостачі вантажу та відсутність обов`язку з відшкодування спірної суми фактичних збитків. Відповідач наполягає, що насправді мало місце просипання дрібних часточок вантажу під час руху вагону через невжиття відправником необхідних заходів, спрямованих на запобігання втраті вантажу на шляху прямування, на підтвердження чого додає до матеріалів справи акт №488 від 10.09.2021 про технічний стан вагону. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Загальні умови перевезення на підставі ч. 2 ст. 908 ЦК України визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення містяться у ч. 5 ст. 307 ГК України. Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно зі ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту). За визначенням ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 907 ГК України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Згідно зі ст. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Абзацом 2 ст. 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Матеріали справи свідчать, що на станції відправлення у вищевказаних залізничних накладних зазначено відповідну масу вантажу (вугілля кам`яного) у вагонах. Правильність внесених відомостей до вказаних накладних підтверджена підписом представника відправника. За приписами ч. 1 ст. 307 ГК України, ст. 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно з п. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт. Суд встановив, що по прибуттю вантажу на станцію призначення було виявлено нестачу агломерату у вагоні №55088413, про що було складено комерційний акт №460005/1492 від 13.09.2021, відповідно до якого недостача вантажу склала 2870 кг. Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України є належними та допустимими доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу, який перевозився у зазначеному вагоні. Заперечуючи наявність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданого йому вантажу, Залізниця зазначає, що у комерційному акті №460005/1492 від 13.09.2021, у розділі «Д» детально описані обставини, за яких виявлена незбереженість вантажу, а також обставини, які могли бути її причиною, зокрема, зазначено, що над 1, 2-ми люками, посередині, поглиблення діаметром 200 см, глибиною 60 см. На деталях вагону сліди просипу вантажу, що перевозиться. Згідно з актом форми ГУ-106 №488 від 10.09.2021 про технічний стан вагону у технічному відношенні вагон є справним, утім, зафіксовано нещільне прилягання кришок 1, 2 люків з обох сторін до армувальних листів поздовжньої балки, зазори довжиною 10 - 30 см, шириною 3 см кожний. На деталях вагону сліди просипання вантажу, що перевозиться. По станції зазори закладені дрантям, втрата вантажу можлива, вантажовідправник до завантаження бачити міг, але не вжив заходів з виключення втрат вантажу на шляху прямування. Відповідно до п. 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов (п. 32 Статуту). Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній (п. 37 Статуту). Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантаж, завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування. Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Так, згідно з Додатком до пункту 1 названих Правил агломерат включений до переліку вантажів, перевезення яких допускається у вагонах відкритого типу. Цим же пунктом Правил унормовано, що вантажі, пойменовані та не пойменовані в додатку до цих Правил, можуть перевозитись у вагонах відкритого типу в разі застосування відправниками засобів пакування (м`які контейнери, спеціалізовані контейнери, ящики та інші засоби упаковки або тари, маса брутто яких більше 500 кг) або навалом/насипом з використанням вагонного вкладиша, якщо такий спосіб перевезення допускається стандартом або технічними умовами на продукцію. Згідно з п. 4 названих Правил можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником. Відповідно до п. 5 Правил перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (п. 6 Правил). Суд встановив, що актом форми ГУ-106 №488 від 10.09.2021 підтверджується подання залізницею під завантаження вагону, справного у технічному відношенні. Завантаження вантажу у вагон здійснювалося вантажовідправником (графа 23 накладної №45895653 від 06.09.2021), що також підтверджується й відомостями, занесеними до розділу «А» комерційного акта, у якому зазначено, що вантаж завантажено засобами відправника. Маса вантажу при завантаженні визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Крупність товару (вантажу, що перевозився) коливається в межах від 5 мм до 200 мм, про що свідчить Специфікація №1 до договору поставки № 61/559 від 26.08.2021. Таким чином, саме на відправника покладалися оцінка придатності вагону на можливість транспортування у ньому вантажу, що містить дрібні фракції, а також вжиття додаткових заходів щодо виключення втрат вантажу на шляху прямування. За таких підстав колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що комерційний акт та акт про технічний стан вагону свідчать, що зафіксована нестача вантажу вірогідно мала місце через його просипання на шляху прямування у зв`язку з невжиттям вантажовідправником жодних заходів як з метою перевірки придатності вагону для перевезення вантажу, котрий містить дрібні франції, так і спрямованих на виключення його втрати на шляху прямування, як про це стверджує відповідач. Натомість, сам по собі факт складання комерційного акта, яким аргументує свою вимогу позивач, не є беззаперечним свідченням того, що нестача вантажу виникла саме з вини перевізника, як і не виключає відповідальності вантажовідправника у тій частині, у якій вона покладається на нього відповідно до Статуту залізниць та Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність вини залізниці у виникненні нестачі вантажу та, відповідно, відмову у задоволенні позову повністю. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/13532/22 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/13532/22 залишити без змін. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника. Справу №910/13532/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак С.О. Алданова