Постанова 4873 № 910/3366/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" січня 2022 р. Справа№ 910/3366/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Тищенко А.І. Куксова В.В. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21 (головуючий суддя Привалов А.І, повний текст рішення складено та підписано 17.05.2021) за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 155 253,25 грн. ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 155 253,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства здійснено незбережне перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційних актів № 388103/425, № 388103/422, №388103/423, № 388103/424, № 388103421, № 388103/486, № 388103/№ 388103/488, №388103/489, № 388103/484, № 388103/485, № 388103/487, № 388103/490, № 388103/521, №388103/523, № 388103/522, № 388103/522, № 388103/527, № 388103/524, № 388103/531, №388103/525, № 388103/526, № 388103/519, № 388103/510, № 388103/511, № 388103/509, №388103/513, № 388103/512, № 388103/500, № 388103/498, № 388103/497, № 388103/499, №388103/503, № 388103/504, № 388103/501, № 388103/502, № 410006/160/505, №410006/160/506 та заподіяння позивачу збитків у вигляді вартості втраченого майна на загальну суму 155 253,25 грн. 05.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у АТ ДТЕК «Західенерго» доказів, а саме платіжних доручень, що підтверджують оплату АТ ДТЕК «Західенерго» вартості поставленого вугілля за спірним залізничними накладними, та відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що при розрахунку вартості втраченого вантажу має бути застосований коефіцієнт 2% норми недостачі, а у вагоні №53508727 позивач здійснив недовантаження. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про витребування доказів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» суму збитків у розмірі 155 253 грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 328 грн. 80 коп. Суд дійшов висновку, що оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача вартості недостачі маси вантажу у розмірі 155 253,25 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого суду, Регіональна філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21 та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також скаржником заявлено клопотання, в якому просить витребувати від позивача та АТ ДТЕК «Західенерго», платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними №46016416, 46107983, 46016424, 40367070 (досилочна), 46270724, 45955697, 46167037, 34619338 (досилочна), 46108015, 45658770, 45955739, 46001624 (досилочна), 40366908 (досилочна), 45918158, 46321428, 46321451, 46311833, 46311858, 46343984, 46332003, 46331997 (досилочна). Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, є недоведеними. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - позивачем не надано доказів, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу; - позивачем не виконана ухвала суду про витребування доказів, оскільки не надано суду доказів фактичної оплати вартості поставленого вугілля; - скаржник зазначає, що залізниця з незалежних від неї підстав не мала можливості подати до суду копію договору від 27.01.2016 №1-1-2016/006, а також платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними №46016416, 46107983, 46016424, 40367070 (досилочна), 46270724, 45955697, 46167037, 34619338 (досилочна), 46108015, 45658770, 45955739, 46001624 (досилочна), 40366908 (досилочна), 45918158, 46321428, 46321451, 46311833, 46311858, 46343984, 46332003, 46331997 (досилочна), а тому заявляє клопотання про витребування таких документів від позивача та АТ ДТЕК «Західенерго»; - на переконання скаржника, суд дійшов помилкового висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за вказаними вище залізничними накладними, а також дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача збитків та дотримання вимог ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України. 01.06.2021 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Зобов`язано Господарський суд міста Києва надіслати матеріали справи №910/3366/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду. 23.06.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №910/3366/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21, розгляд якої здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання. 19.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшли пояснення, у яких скаржник наполягає, що витребування платіжних доручень або інших фінансових документів є необхідним з метою встановлення розміру фактично заподіяної шкоди та підтвердження або спростування вартості вугілля, визначену позивачем. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3761/21 від 25.08.2021, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В. та Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. 19.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшло клопотання, у якому скаржник просить долучити копії постанов Північного апеляційного господарського суду у справах №910/4607/21 та №910/20264/20. 19.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшли письмові пояснення, у яких позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, які просить врахувати, відмовити у задоволенні клопотання апелянта про витребування доказів, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зокрема, позивач наголошує на наступному: - твердження залізниці про те, що вугілля було вологим, а тому треба застосовувати інший процент природної витрати, не підтверджується доказами по справі та нормативними документами, а посилання з приводу цього на правову позицію Верховного Суду є недоречним, оскільки правовідносини є відмінними; - обставини, які б звільняли залізницю від відповідальності відсутні; - щодо витребування документів позивач наголошує, що АТ ДТЕК «Західенерго» не є стороною у справі, а спір виник не з договору поставки, а з договору перевезення, а позивачем було надано докази на підтвердження вартості недостачі вантажу. Щодо клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про витребування доказів колегія суддів зазначає наступне. В обгрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що залізниця з незалежних від неї підстав не мала можливості подати до суду копію договору від 27.01.2016 №1-1-2016/006, а також платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними №46016416, 46107983, 46016424, 40367070 (досилочна), 46270724, 45955697, 46167037, 34619338 (досилочна), 46108015, 45658770, 45955739, 46001624 (досилочна), 40366908 (досилочна), 45918158, 46321428, 46321451, 46311833, 46311858, 46343984, 46332003, 46331997 (досилочна), а тому відповідач повторно заявляє клопотання про витребування таких документів від позивача та АТ ДТЕК «Західенерго». Відповідно до ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Згідно з частинами 2, 3 ст.81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Судом апеляційної інстанції враховано, що аналогічне клопотання заявлялось відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021. Перевіривши доводи, наведені в обгрунтування клопотання, суд апеляційної інстанції наголошує, що клопотання не містить належного обгрунтування чи доказів причин неможливості отримати цей доказ самостійно. При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, враховуючи зазначені вище положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що аналогічне клопотання заявлялось відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та вмотивовано відхилено судом першої інстанції, та враховуючи необґрунтованість заявленого клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про витребування доказів. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України. Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020 року вантажовідправником - Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» на адресу теплової електростанції ВП «ДТЕК Бурштинська ТЕС» АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» було направлено вантаж - вугілля кам`яне марки г-газовий, за залізничними накладними №№47598198, 47598396, 45059300, 45100369 (досилочна), 45059292, 45059284, 45285855, 45285897, 45313640, 45374915, 45223112, 45147980, 45143534, 45143526, 45096807. Під час перевезення вагонів на станції Знам`янка Одеської залізниці та після прибуття вагонів на станцію Бурштин Львівської залізниці працівниками залізниці проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам`яного вугілля, про що було складено комерційні акти за №388103/425, №388103/422, №388103/423, №388103/424, №388103/421, №388103/486, №410006/160/505, №388103/488, №388103/489, №410006/160/506, №388103/484, №388103/485, №388103/487, №388103/490, №388103/521, №388103/523, №388103/522, №388103/527, №388103/524, №388103/531, №388103/525, №388103/526, №388103/519, №388103/510, №388103/511, №388103/509, №388103/513, №388103/512, №388103/500, №388103/498, №388103/497, №388103/499, №388103/503, №388103/504, №388103/501, №388103/502. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з цим у нього виник обов`язок відшкодувати позивачу збитки у розмірі 155 253,25 грн, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №№47598198, 47598396, 45059300, 45100369 (досилочна), 45059292, 45059284, 45285855, 45285897, 45313640, 45374915, 45223112, 45147980, 45143534, 45143526, 45096807. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного. За змістом п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За змістом частини 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Відповідно до п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Згідно з ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Стаття 110 Статуту залізниць України унормовано, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин. Згідно з ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України. Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт. Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Як встановлено судом, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» здійснило відправлення по залізничним накладним №№47598198, 47598396, 45059300, 45100369 (досилочна), 45059292, 45059284, 45285855, 45285897, 45313640, 45374915, 45223112, 45147980, 45143534, 45143526, 45096807 з вугіллям кам`яним одержувачу ВП «ДТЕК Бурштинська ТЕС» АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО». При надходженні вагонів на станції Знам`янка Одеської залізниці та Бурштин Львівської залізниці працівниками залізниці було проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вказаних вище вагонах не відповідає масі, вказаній у накладній. Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами №388103/425, №388103/422, №388103/423, №388103/424, №388103/421, №388103/486, №410006/160/505, №388103/488, №388103/489, №410006/160/506, №388103/484, №388103/485, №388103/487, №388103/490, №388103/521, №388103/523, №388103/522, №388103/527, №388103/524, №388103/531, №388103/525, №388103/526, №388103/519, №388103/510, №388103/511, №388103/509, №388103/513, №388103/512, №388103/500, №388103/498, №388103/497, №388103/499, №388103/503, №388103/504, №388103/501, №388103/502, у яких зазначено, що після прибуття вагонів на станцію проведено переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагонах №№ 51808919,53544284, 62024708, 62112859, 64021983, 61951059, 63487243, 53485546, 59472456, 60459500, 62007737, 53547238, 56918865, 56371578, 56355407, 56267271, 53522389, 56951510, 53518973, 53087128, 53067781, 52267168, 53508727, 61844536, 52276466, 56046238, 56863046, 56862535, 62257670, 55332043, 60456654, 59416800, 53054177, 53526075, 56964315, 53519385. При переважуванні вага виявилась меншою, ніж зазначено в провізних документах. Однак, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідачем всупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутності його вини у незабезпеченні схоронності переданого йому вантажу. Приписами статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. За змістом ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наполягав на необхідності застосування 2 % норми недостачі. Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів. Для вугілля коксівного, відносно якого у перевізних документах немає відмітки про відвантаження у вологому стані, пункт 27 Правил видачі вантажів встановлює норму недостачі при перевезенні 1%. Судом встановлено, що залізничні накладні №№47598198, 47598396, 45059300, 45100369 (досилочна), 45059292, 45059284, 45285855, 45285897, 45313640, 45374915, 45223112, 45147980, 45143534, 45143526, 45096807 не містять відмітки про відвантаження вантажу у вологому стані. Отже, беручи до уваги пункт 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та відсутність в залізничних накладних відмітки про відвантаження вантажу у вологому стані, судом першої інстанції обґрунтовано визнано безпідставними твердження відповідача про необхідність застосування 2 % норми недостачі. Крім того, щодо посилання відповідача на ч. 1 ст. 111 Статуту залізниць України варто зауважити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Суд першої інстанції наголосив, що матеріали справи не містять доказів недотримання відправником Правил перевезення вантажів, зважаючи на відсутність на станції відправлення будь-яких зауважень з боку залізниці до стану вантажу та вагонів № 45265915, 45265899, 45265840, 47981006, 45494127 вагонів №56918527, 56213077, 59601088, 63163604, 55590335, 56170806, 53196044, 56265457, 53597936 зокрема, після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах та відсутність маркування залізницею зазначено не було, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу. Крім того, суд вмотивовано визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач здійснив недовантаження вагону №53508727 за накладною 45223112 та безпідставно включив вартість втраченого вантажу, виявлену у вказаному вагоні, до розміру позовних вимог. При цьому, суд зауважив, що позивач у відповідності до встановлених законодавством вимог здійснював зважування завантаженого вагону на придатних вагонних вагах, що виключає внесення неправдивих даних щодо маси ватажу в залізничній накладній, а залізниця у свою чергу прийняла вантаж у вагоні до перевезення без жодних заперечень та зауважень. Щодо визначення вартості вантажу колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції перевірено правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу та встановлено, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та кількості фактичної недостачі, у зв`язку з чим сума втраченого вантажу у вагонах №№ 45265915, 45265899, 45265840, 47981006, 45494127 вагонів №56918527, 56213077, 59601088, 63163604, 55590335, 56170806, 53196044, 56265457, 53597936 становить у загальній сумі 30174,10 грн. Водночас, заперечуючи проти вказаного висновку, апелянт наполягає на наступному: - позивачем не виконана ухвала суду про витребування доказів, оскільки не надано суду доказів фактичної оплати вартості поставленого вугілля; - залізниця з незалежних від неї підстав не мала можливості подати до суду копію договору від 27.01.2016 №1-1-2016/006, а також платіжні доручення або інші фінансові документи, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними №46016416, 46107983, 46016424, 40367070 (досилочна), 46270724, 45955697, 46167037, 34619338 (досилочна), 46108015, 45658770, 45955739, 46001624 (досилочна), 40366908 (досилочна), 45918158, 46321428, 46321451, 46311833, 46311858, 46343984, 46332003, 46331997 (досилочна), а тому заявляє клопотання про витребування таких документів від позивача та АТ ДТЕК «Західенерго»; - на переконання скаржника, суд дійшов помилкового висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за вказаними вище залізничними накладними. Як встановлено частиною 6 Статуту залізниць, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для pабезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому ляху перевезення до станції призначення. Відповідно до статті 115 Статуту залізниць, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, наголошує, що позивачем надано на підтвердження вартості вантажу в спірних напіввагонах докази, зокрема - довідки, в яких зазначено вартість вугілля за 1 тонну продукції. При цьому, Статут залізниць України не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Заперечення щодо визначення вартості вантажу апелянта зводяться зокрема до тверджень стосовно необхідності витребування доказів, які на його думку мають підтвердити кількість та вартість відправленого вантажу за залізничними накладними, натомість суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідне клопотання було відхилено як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції з підстав його необґрунтованості. Разом з цим, суд наголошує, що скаржником не доведено, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин. При цьому, твердження апелянта про те, що позивачем не виконана ухвала суду про витребування доказів, оскільки не надано суду доказів фактичної оплати вартості поставленого вугілля, є безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, судом у клопотанні про витребування доказів було відмовлено. Водночас, суд звертає увагу, що в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, а тому, судова колегія, перевіривши вказані доводи, матеріали справи та висновки суду першої інстанції дійшла, до переконання про доведеність позивачем вартості відправленого вантажу за вказаними вище залізничними накладними, відтак відповідні доводи апелянта відхиляються. Щодо посилань скаржника на надану ним судову практику, колегія суддів з урахуванням вищевикладеного, наголошує також, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вартості недостачі маси вантажу у розмірі 155 253,25 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю. Колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку, а висновки суду ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/3366/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/3366/21 повернути до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді А.І. Тищенко В.В. Куксов