Постанова 4875 № 905/124/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2023 року м. Харків Справа № 905/124/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А., розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області у справі №905/124/22 від 17.06.2022 року, за позовом - Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ, в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Лиман Донецької області, до - Акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м. Добропілля Донецької області, про - стягнення 40 590,00 грн, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ (далі-Відповідач) про стягнення з останнього штрафу у розмірі 40 590,00 грн на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2022 року у справі №905/124/22 вищезазначені позовні вимоги задоволені. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає наступне: - Позивачем пропущено передбачений ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України шести місячний строк позовної давності для подання означеного позову до суду, а тому господарський суд був зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин приписи ст. 267 ЦК України; - Позивачем не надано жодного доказу умисних дій та вини Відповідача, означене також залишилося поза увагою господарського суду; - наданий Позивачем комерційний акт виключає можливість прийняття його в якості доказу на підтвердження вчинення Відповідачем спірного правопорушення за критерієм допустимості. В резолютивній частині апеляційної скарги Відповідачем зазначено, що він бажає взяти участь у розгляді справи №905/124/22, проте означене в розумінні приписів чинного господарського процесуального законодавства не є клопотанням про необхідність здійснювати розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №905/124/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене рішення суду та повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив суд означену апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду у справі №905/124/22 від 17.06.2022 року без змін. Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, та Указом від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини: - оформлення Відповідачем залізничної накладної №49260060 від 03.07.2021 року в якій останнім, зокрема, зазначено масу вантажу нетто: у вагоні №56335201 - 64800 кг., у вагоні №56179955 67750 кг., у вагоні №59440289 66050 кг; - відправлення у липні 2021 року на адресу одержувача, Приватного акціонерного товариства АКХЗ, м.Авдіївка Донецької області, зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці Відповідачем за залізничною накладною №49260060, зокрема у вагонах №56335201, №56179955, №59440289 (далі-спірні вагони), вантажу вугілля кам`яного марки г-газовий, марка Г (Г1) О-100 висота шапки 100 мм, власність ТОВ Лемтранс, вантаж у твердому стані, граничний показник вологості 0,2%; вантаж розміщено насипом й закріплено згідно п.3 глава 14 додатку 3 до ЗМГП; - проведення на станції призначення Авдіївка Донецької залізниці зважування вантажу за вимогою вантажоодержувача на підставі ст. 52 Статуту залізниць України за допомогою повірених 28.04.2021 року вагонних ваг (згідно технічного паспорту №0346 від 03.04.2013 року остання перевірка ваг здійснена 10.06.2021 року), під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагонах №56335201, №56179955, №59440289 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №49260060 (при повторному зважуванні наведені данні підтвердились); - складання 05.07.2021 року комерційного акту №482803/172, з якого вбачається, що в ході перевірки маси вантажу у вагонах №56335201, №56179955, №59440289 на справних 100-тонних вагонних вагах вантажоодержувача №346 (заводський номер №02), приписаних до ст.Авдіївка Донецької залізниці та повірених 28.04.2021, виявилось: у вагоні №56335201 вага брутто 84700 кг., тара 21800 кг., нетто 62900 кг, що менше ваги, зазначеної в накладній на 1900 кг.; у вагоні №56179955 вага брутто 87600 кг., тара 21950 кг., нетто 65650 кг, що менше ваги, зазначеної в накладній на 2100 кг.; у вагоні №59440289 вага брутто 86450 кг., тара 21850 кг., нетто 64600 кг, що менше ваги, зазначеної в накладній на 1450 кг., згідно документа значиться вугілля кам`яне марки Г. Позивач в суді першої інстанції обґрунтовував заявлені позовні вимоги тим, що відповідно до комерційного акта №482803/172 від 05.07.2021 в ході контрольної перевірки маси вантажу на станції призначення Авдіївка Донецької залізниці у вагонах №56335201, №56179955, №59440289 виявлено різницю у дійсній вазі та зазначеній Відповідачем у залізничній накладній №49260060, що є підставою для нарахування останньому штрафу у розмірі 40 590,00 грн. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в суді першої інстанції не скористався. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення Позивачем належним чином з наданням відповідних доказів та не спростування Відповідачем факту вчинення останнім правопорушення, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України, зокрема, неправильне зазначення відправником у накладній маси вантажу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного. Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання згідно із ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної. Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення. Укладання договору перевезення вантажу між сторонами, зокрема, у спірних вагонах підтверджено залізничною накладною №49260060. Вищезазначений факт сторонами не заперечується. Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі Статуту Міністерством транспорту затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту). Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником. Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтверджено підписом представника відправника (Відповідача), що відображено у графі 55 накладної. Вищезазначеного Відповідачем не спростовано ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності маси вантажу із даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона, зокрема, сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Факт невідповідності фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (Відповідачем) у накладній №49260060 від 03.07.2021 року, засвідчено комерційним актом №482803/172 від 05.07.2021 року. На підтвердження означеного Позивачем також надано до суду виписку з книги контрольного зважування по ст.Авдіївка за 05.07.2021 року. Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Комерційний акт №482803/172 від 05.07.2021 підписано належними особами, а саме ДС Балачіов Б.Ю., в.о. інженером Ткаченко О.М., агент комерційний Петрякова С.Г., прийомоздавальник ПрАТ АКХЗ Марченко Т.В. у відповідності до п.10 Правил складання актів, повноваження яких підтверджено наказом структурного підрозділу Станція Покровськ регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця №120/ДС від 14.01.2020 Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів форми ГУ-22 по станції Покровськ, довідками структурного підрозділу Станція Покровськ регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця №1531, №1532, а також довіреністю Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод №11/20/21 від 01.01.2021. Господарським судом обґрунтовано зазначено, що означений комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту та Правил складання актів, а тому є належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній - фактичній масі вантажу. Доводи Відповідача, що вищезазначений комерційний акт виключає можливість прийняття його в якості доказу на підтвердження вчинення Відповідачем спірного правопорушення за критерієм допустимості, колегією суддів не приймається до уваги з огляду на наступне. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. В постанові КГС ВС від 27.12.2022 року у справі №910/21725/21 зазначено, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22). Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17). Колегія суддів наголошує, що апелянт не зазначає, в чому саме проявилося порушення саме статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази (спірний комерційний акт), та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи. Також, судова колегія наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про намагання Відповідачем заперечити відомості, що викладені у комерційному акті, або спростувати викладені обставини. Враховуючи вищезазначене, господарський суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про доведення Позивачем факту вчинення Відповідачем правопорушення передбаченого ст. 122 Статуту, а саме неправильне зазначення останнім у залізничній накладній №49260060 від 03.07.2021 року маси вантажу у спірних вагонах - №56335201, №56179955, №59440289. Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. Чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу. Колегія суддів зазначає про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірних вагонах. Означене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. При застосуванні ст.ст.118, 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки. Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п`ятикратному розмірі провізної плати. Так, Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з Відповідача штраф у розмірі 40 590,00 грн, що розраховано за спірними вагонами: №56335201 із провізної плати у розмірі 2697,00грн, №56179955 2724,00 грн, №59440289 2697,00 грн. Перевіривши означений розрахунок штрафу, судова колегія зазначає про його обґрунтованість та арифметичну вірність. Доводів на спростування заявленої до стягнення суми штрафу Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено. Щодо доводів Відповідача про пропуск Позивачем передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту залізниць України шестимісячного строку позовної давності та незастосування судом до спірних правовідносин приписів ст. 267 ЦК України, то оскільки заява про таке застосування Відповідачем в суді першої інстанції не заявлялася і доказів позбавлення Відповідача такої можливості судовій колегії не надано- відсутні підстави до дослідження відповідного питання. Враховуючи вищезазначені висновки колегії суддів в межах даної справи та приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу у розмірі 40 590,00 грн на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту. Суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами. Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції. За таких підстав рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2022 року у справі №905/124/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги Відповідача. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області у справі №905/124/22 від 17.06.2022 року - залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області у справі №905/124/22 від 17.06.2022 року - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м.Добропілля Донецької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя Д.О. Попков Суддя О.А. Істоміна