Постанова 4824 № 757/13236/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/13236/21 Головуючий у І інстанції Хайнацький Є.С. Провадження №22-ц/824/8643/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 11 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О., за участі секретаря Спис Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року в справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про відшкодування майнової шкоди, - ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі НБУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в розмірі 2 047 087,63 грн, що включає в себе суму збитків внаслідок неможливості повернення коштів за вкладами в розмірі 1 339 101,53 грн, а також збитки внаслідок інфляційних втрат в розмірі 707 986,10 грн. В обґрунтування позову зазначав, що він є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі договорів банківського вкладу: № 151D-648449 від 24.12.2015 року, № 151D-648452 від 24.12.2015 року, № 151D-648459 від 24.12.2015 року, № 151D-648464 від 24.12.2015 року, № 151D-649538 від 28.12.2015 року, № 151D-649625 від 29.12.2015 року, № 151D-649627 від 29.12.2015 року, № 151D-650183 від 30.12.2015 року. Згідно з постановою правління НБУ від 05.04.2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО 05.04.2016 року прийнято рішення № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Рішенням правління НБУ від 02.06.2016 року № 46-рш відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Хрещатик». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 03.06.2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 року по 05.06.2018 року включно. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 року у справі № 826/3021/18 вказані рішення ФГВФО та рішення правління НБУ скасовані. Проте, рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 13.06.2019 року № 1503 «Про продовження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» продовжено процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом продовження в ньому тимчасової адміністрації строком на п`ять днів з 14.06.2019 року. Рішенням правління НБУ від 18.06.2019 року № 415-рш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «КБ «Хрещатик». Позивач є акцептованим кредитором ПАТ «КБ «Хрещатик» на суму 1 339 101,53 грн, що підтверджується довідками ПАТ «КБ «Хрещатик» від 10.02.2017 року № 2-2/689 та від 15.06.2020 року № 9-2/1032. 14.06.2017 року позивач звернувся до ПАТ «КБ «Хрещатик» із заявою про виплату належних йому коштів за кредиторською заборгованістю. Листом від 15.06.2017 року ПАТ «КБ «Хрещатик» відмовив у виплаті коштів, посилаючись на рішення правління НБУ від 03.06.2016 року № 46-рш. Внаслідок прийняття постанови правління НБУ від 05.04.2016 року № 234 та рішення правління НБУ від 03.06.2016 року № 46-рш позивач втратив можливість використовувати власні кошти, розміщені на рахунках банку за договорами банківського вкладу, у зв`язку з чим позивачу завдано збитків в розмірі 1 339 101,53 грн. Починаючи з 02.06.2016 року на належну позивачу суму вкладу не нараховувались проценти, а внаслідок неможливості повернути кошти за вкладами з 05.04.2016 року сума вкладів знецінилась на індекс інфляції. За розрахунком позивача сума збитків внаслідок інфляційних втрат становить 707 986,10 грн. Посилаючись на вказані обставини, на підставі +4 посилання України позивач просив позов задовольнити. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся його представник - адвокат Боченко П.С., який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову. Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає про те, що не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо не доведення позивачем вини відповідача у завданні позивачу майнової шкоди. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що Національний банк України у спірних правовідносинах виступав не як сторона цивільно-правової угоди, а саме як державний орган, який здійснював банківське регулювання та нагляд за використанням адміністративних методів та санкцій такого регулювання до комерційних банків, віднесених до компетенції НБУ за ст. ст. 7, 66 Закону України «Про Національний банк України». Зазначене свідчить про те, що в розумінні положень статей 1173, 1174 ЦК України, Національний банк України є суб`єктом відповідальності незалежно від його вини. При цьому, у даному спорі неправомірність дій відповідача встановлена рішеннями суду та підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2016 року по справі №826/24203/15, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2020 року у справі №640/18835/19, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №640/18835/19; постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15686/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року , а також рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 826/3021/18 Таким чином, на переконання позивача, кошти не були йому виплачені саме внаслідок прийняття Національним банком України протиправного рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», що також підтверджує наявність причини-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданою шкодою. 28 червня 2023 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В., в якому остання просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що на момент розгляду справи виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «Хрещатик» завершено, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик» припинено. Оскільки ліквідація ПАТ «КБ «Хрещатик» завершена після внесення 02 жовтня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису, всі документи передані на зберігання в Національний банк України. Звертає увагу апеляційного суду на пріоритетність застосування у даних правовідносинах спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з вимогами якого ФГВФО проводить відшкодування вкладникам неплатоспроможних банків ніяк інше, як у спосіб, визначений цим Законом. 03 липня 2023 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника НБУ - Станкевича О.М., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що позивачем не надано доказів завдання йому майнової шкоди при здійсненні управлінських повноважень НБУ. Посилання позивачана судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, як доказ порушення НБУ її прав на отримання коштів банківських вкладів у ПАТ «КБ «Хрещатик» безпідставні, оскільки в цьому рішенні відсутні висновки про те, що внаслідок дій або бездіяльності НБУ були порушені права кредиторів банку на отримання коштів банківських вкладів. Крім того, НБУ звертає увагу, що наразі Верховним Судом сформована усталена практика у подібних справах за позовами до НБУ про стягнення шкоди, зокрема у справах №757/65202/17-ц, № 757/39848/18-ц, № 757/40411/18-ц. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лошак Д.А. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник Національного банку України - Станкевич О.М. та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на доводи, викладені у відзивах. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Судом першої інстанції по справі встановлено, що між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1 укладено договори банківського вкладу: № 151D-648449 від 24.12.2015 року, № 151D-648452 від 24.12.2015 року, № 151D-648459 від 24.12.2015 року, № 151D-648464 від 24.12.2015 року, № 151D-649538 від 28.12.2015 року, № 151D-649625 від 29.12.2015 року, № 151D-649627 від 29.12.2015 року, № 151D-650183 від 30.12.2015 року. ОСОБА_1 є акцептованим кредитором ПАТ «КБ «Хрещатик» на суму 1 339 101,53 грн., що підтверджується довідками ПАТ «КБ «Хрещатик» від 10.02.2017 року № 2-2/689 та від 15.06.2020 року № 9-2/1032. 15.06.2016 року ОСОБА_1 отримав через банк-агент АТ «Ощадбанк» гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн., що підтверджується витягом з Переліку виплачених відшкодувань станом на 02.10.2020 року, доданим до пояснень ФГВФО. 14.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «Хрещатик» із заявою про виплату належних йому коштів за кредиторською заборгованістю. Листом від 15.06.2017 року ПАТ «КБ «Хрещатик» відмовив у виплаті коштів, посилаючись на рішення правління НБУ від 03.06.2016 року № 46-рш. Постановою Правління НБУ від 05.04.2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «КБ «Хрещатик» було віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 05.04.2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким розпочато процедуру виведення з ринку ПАТ «КБ «Хрещатик» шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Правлінням НБУ 02.06.2016 року прийнято постанову № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», на підставі якої виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 03.06.2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик», призначено уповноважену особу ФГВФО та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені ст.ст. 37, 38, ч.ч. 1, 2 ст. 48, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 28 лютого 2017 року Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик». Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №826/13307/16 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» було відмовлено в повному обсязі. На підставі рішення правління НБУ від 18.06.2019 року № 415-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 19.06.2019 року № 1548 про здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» протягом двох років з 20.06.2019 року до 19.06.2021 року включно. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення його прав діями відповідача та не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на підтвердження позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Предметом позову в справі, яка переглядається, є вимога про відшкодування шкоди, заподіяної позивачу як вкладнику ПАТ «КБ «Хрещатик» протиправною бездіяльністю Національного банку України як суб`єкта владних повноважень. Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку. Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. У частині четвертій статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Ураховуючи, що між позивачем і ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, і на момент його звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. За загальним правилом, яке встановлено у частині першійстатті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Статтями 1173,1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18 (провадження № 61-9791св21) зазначено, що «запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до ПАТ «Дельта Банк». Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти(у загальному розмірі неповернутих вкладів на суму 3 556 001,99 грн) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленомустаттею 1173 ЦК України із відповідачів. Вимоги ОСОБА_3 на суму 3 556 001,99 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк». Позивач не втратив право на ці кошти. Процедура ліквідації банку триває. Задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку». Наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача і причинний зв`зок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах і відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди. Урахувавши, що ОСОБА_1 не довів, що саме внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України він позбавлений можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало йому шкоду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц (провадження№ 61-8027св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21). Аргументи апеляційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували висновків судів у справах № 826/15685/16 та № 640/18835/19, у яких встановлено неправомірність і скасовано постанову Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», а також визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик», є неприйнятними, оскільки встановлені обставини у цих справах стосуються інших осіб (вкладників), а відповідно до частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального та допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 16 жовтня 2023 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Писана Т.О.