Постанова Харківський апеляційний суд № 643/2794/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2023 року м. Харків справа № 643/2794/23 провадження № 22-ц/818/1945/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії Маміна О.В., Пилипчук Н.П учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2023 року ухвалене у складі судді Задорожної А.М.,- ВСТАНОВИВ: В квітні 2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій просила суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до 30 червня 2024 року. В обґрунтування заявленого позову позивач посилалась на те, що з 26.11.2004 по 17.01.2011 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.09.2007 на її користь з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття. На даний час, дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися на денному відділенні у Відокремленому Структурному підрозділі «Харківський комп`ютерно-технологічний фаховий коледж національного технічного університету Харківський політехнічний інститут» з 01.09.2020. Термін навчання закінчується 30.06.2024. З 11.02.2022 позивачка знаходиться у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами, доходів крім державної допомоги по догляду за новонародженою дитиною, не отримує. Самостійно утримувати старшого сина важко. Відповідач працює командиром відділення підлеглої Державної пожежної частини №25 Другого Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Харківській області та стабільно отримує дохід, тому зможе щомісячно надавати грошову допомогу на утримання сина без погіршення його матеріального становища. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 26.07.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 10.04.2023 та до закінчення останнім навчання, тобто до 30 червня 2024 року. Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073, 60 грн Рішення мотивовано тим, що положення ст.ст.199, 200 СК України вказують на те, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Нормами закону передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, з урахуванням положень ст.ст. 199, 200 СК України. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення змінити виклавши в наступній редакції позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина задовольнити частково, стягнувши аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 1500 гривень щомісячно, до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прийняте по справі рішення суд першої інстанції обґрунтував положеннями статей 181, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України, якими урегульовано визначення розміру аліментів на дитину саме до досягнення нею повноліття, з огляду на що, вищенаведені норми права, якими суд першої інстанції обґрунтував ухвалене у справі рішення, застосуванню у даній справі не підлягають Скаржник зазначив, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі саме у зв?язку з навчанням сина, оскільки з моменту введення в Україні воєнного стану, дія якого постійно продовжується, навчання у ВСП «Харківський комп?ютерно-технологічний фаховий коледж НТУ «XII» здійснюється дистанційно, син фактично проживає з матір?ю, а отже позивачка не несе витрат, пов`язаних саме із його навчанням (таких як: понесення витрат на проїзд до навчального закладу, проживання у гуртожитку, придбання підручників тощо). Позивачем не надано жодного доказу розміру вартості навчання повнолітнього сина ОСОБА_5 , не враховано його власні доходи, зокрема - отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, інших видів матеріальної допомоги, заробітної плати, стипендії, існування потреби у зв?язку з цим у додатковій матеріальній допомозі, а також можливість надання утримання іншим із батьків, що відповідно до правової позиції Верховного суду підлягає обов?язковому з?ясуванню при визначенні розміру аліментів. Скаржник зауважив, що покладаючи на відповідача обов`язок зі сплати аліментів у розмірі частки його доходу щомісячно, суд першої інстанції належним чином не врахував обставини, що мають істотне значення у справі, а саме наявності у Відповідача на утриманні двох неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, оплату саме Відповідачем усіх комунальних платежів за місцем реєстрації повнолітнього сина ОСОБА_5 , а також ту обставину, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається на обох батьків, що також має бути враховано при визначені розміру аліментів. 02.10.2023 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Відзив обгрунтований тим, що суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Стосовно бажання Відповідача змінити спосіб визначення розміру аліментів на дитину з частки від заробітку на тверду грошову суму, зазначила, що лише Позивач наділений правом обрати визначення розміру та способу стягнення аліментів. Для вирішення питання про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі судом, має бути на це воля Позивача, висловлена у відповідній вимозі до суду. Зазначена вимога апелянта суперечить положенням ч. 1 ст. 200 Сімейного кодексу України, оскільки спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Позивач зазначила, що подача апеляційної скарги, є ніщо іншим, як затягування процесу. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до наступних висновків. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначене рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону повністю не відповідає. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26.11.2004 по 27.05.2020 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 11). Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 (а.с. 5). Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.09.2007, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, 31.07.2007, до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, 31.07.2007, до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7-10). Судовим розглядом також встановлено, що ОСОБА_3 , 01.09.2020 поступив на І курс денного відділення ВСП «Харківський комп`ютерно-технологічний фаховий коледж НТУ «ХПІ». Наказ №1318 СТ від 28.07.2020. На теперішній час навчається на ІІІ курсі денного відділення. Термін закінчення навчального закладу та отримання диплому ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6). З довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.04.2022 №1216-5001217010 на імя ОСОБА_3 та від 10.04.2022 №1216-5001216910 на імя ОСОБА_1 , вбачається, що син ОСОБА_3 , проживає разом з позивачем (а.с. 62, 63). На утриманні відповідача є неповнолітні діти, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та непрацездатна матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 46-48). Згідно з ч.2 ст.27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч.3 ст.3 ЗУ «Про освіту»). Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199, 200, 201 СК України). Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст.198 СК України). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Крім того, законодавство, яке регулює питання стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, встановлює вичерпний перелік підстав, які суди повинні враховувати вирішуючи таку позовну вимогу. До такої підстави, зокрема належить стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. В супереч вимог ст..ст. 12, 81 ЦПК відповідач не надав суду доказів свого майнового стану та неможливості сплачувати аліменти в визначеному судом розмірі. Таким чином, вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши матеріальне становище позивачки, їх спільного сина та відповідача районний суд дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість таку допомогу надавати, та обґрунтовано визначив до стягнення 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. Водночас колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково в резолютивній частині рішення не зазначив, що аліменти підлягають стягненню до досягнення ОСОБА_3 23-х років, а тому рішення підлягає зміні. За приписами п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вище наведене рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 липня 2023 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 (однієї шостої ) частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 10.04.2023 та до закінчення останнім навчання, тобто до 30 червня 2024 року, але не пізніше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х років. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 жовтня 2023 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді Маміна О.В. Пилипчук Н.П.