Постанова Хмельницький апеляційний суд № 679/1687/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 679/1687/25 Провадження № 22-ц/820/1082/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчук Р.С., Талалай О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_3 , на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року (суддя Безкровний І.Г.). Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд в с т а н о в и в: У листопаді 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання. В обґрунтування позову зазначав, що його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 травня 2025 року у справі №679/46/25. Від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17 жовтня 2025 року у справі №679/1485/25 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким встановлено зокрема заборону ОСОБА_2 , перебувати на місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 із вказаного місця проживання виїхала та мешкає за адресою по АДРЕСА_2 . Проте, ні за час спільного проживання із дітьми, ні від моменту виселення з квартири ОСОБА_2 жодної участі в утриманні дітей, в тому числі і позивача, не приймала. Зазначав, що ОСОБА_1 продовжує навчання у Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та, незважаючи на те, що позивач здобуває освіту на державній формі навчання, позивач потребує матеріальної допомоги на прожиття та відвідування міста Київ з метою навчання. При цьому, батько позивача фінансово підтримає сина, однак на його повному утриманні перебуває також неповнолітня сестра позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та фінансово утримує сестру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також навчається у вищому навчальному закладі. Враховуючи викладене вище, просив суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку відповідачки і до закінчення навчання позивача, до 30 червня 2027 року. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на час навчання у розмірі 1/20 частини всіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 18.11.2025 і до припинення ОСОБА_1 навчання у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на час навчання у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 18.11.2025 і до припинення ОСОБА_1 навчання у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років. При цьому, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права. Зазначає, що cуд першої інстанції повно та достатньо оцінив докази про витрати батька позивача на його лікування, витрат на утримання власності та сплату комунальних послуг, однак помилково встановив, що вказані обставини не відносяться до прямих витрат на навчання позивача, залишивши без належної оцінки факт того, що такі витрати значно обмежують фінансові спроможності батька позивача та унеможливлюють його подальше утримання. Вказує, що у липні 2025 року йому поставлено діагноз ОСОБА_7 , у зв`язку з чим йому було проведено дороговартісну операцію, де лише вартість оперативного втручання без післяхірургічного лікування та реабілітації склала 739145 грн. Оплату за лікування повністю здійснив батько позивача без жодної участі відповідачки матері позивача, взявши більшу частину вказаних коштів у борг, які наразі змушений повертати самостійно. Наголошує на тому, що окрім повернення боргу за лікування позивача та витрат на харчування, які повністю покриває батько, суд також помилково відхилив, як неналежні докази того, що батько покриває за свій рахунок усі витрати на утримання житла, у якому проживає позивач, в тому числі здійснює оплату усіх комунальних послуг, послуг з утримання квартир, оплату Інтернету та інших супутніх послуг, а також утримує сестер позивача, що в сукупності також свідчить про погіршення його матеріального становища та неможливість утримувати сина, що продовжує навчатись самостійно. На думку скаржника, суд першої інстанції не лише не взяв до уваги обставини, що підтверджують неможливість батька позивача надавати йому належне утримання, а і не надав належної правової оцінки вказаним обставинам, а саме вважав, що такі осбтавини не вказують на витрати позивача на навчання, оминувши при цьому той факт, що такі обставини прямо пов`язані із життєдіяльністю позивача та його забезпеченням вцілому, що дозволяє продовжувати навчання та не перейматись працевлаштуванням. Відповідачка ОСОБА_2 через свого представника адвоката Волкова С.В. направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказувала, що позивач в порушення вимог ЦПК України не надав до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір витрат пов`язаних із його навчанням, а відповідно і обґрунтовували б заявлений розмір аліментів, а отже його вимоги є недоведеними в частині заявленого розміру аліментів. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 30.08.2003 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27.05.2025 у справі № 679/46/25. (а.с. 24-25) ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками повнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка з 20.11.2025 проживає разом із матір?ю за адресою: АДРЕСА_2 ; повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований та проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7, 11, 44). Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій, батько позивача ОСОБА_5 у період часу з 21.01.2024 по 21.10.2025 (а саме 21.01.2024, 26.02.2024, 24.03.2024, 25.04.2024, 26.05.2024, 25.07.2024, 26.08.2024, 21.09.2024, 19.10.2024, 24.11.2024, 24.12.2024, 20.01.2025, 22.02.2025, 19.03.2025, 22.04.2025, 21.05.2025, 21.06.2025, 19.07.2025, 23.08.2025, 21.09.2025, 21.10.2025) сплачував житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 74-187). Як вбачається з довідки про доходи Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 923 від 20.11.2025, ОСОБА_2 працює на вказаному підприємстві на посаді майстра з ремонту ЕЦ та загальна сума її доходу за період часу з 01.05.2025 по 31.10.2025 складає 449380,24 грн, а саме: травень 67896,65 грн; червень 66688,29 грн; липень 87694,87 грн; серпень 61231,69 грн; вересень 86313,43 грн; жовтень 79555,31 грн (а.с. 43). Згідно з довідками курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» № 3185 від 12.11.2025 та № 20.00/30-02-35 від 27.11.2025, ОСОБА_1 є студентом третього курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», де навчається на денній формі навчання у дистанційному форматі (враховуючи умови навчання у період дії правового режимі воєнного стану) за кошти державного бюджету з терміном навчання по 30.06.2027 (факультет прикладної математики, спеціальність 123 Комп`ютерні системи в групі КВ-34). За весь період навчання ОСОБА_1 не проживав у гуртожитках вказаного навчального закладу (а.с. 12, 42). Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач навчається за кошти державного бюджету та у дистанційному форматі, відповідно до ст.199 СК України, потребує матеріальної допомоги, а відповідачка зобов`язана та спроможна надавати матеріальну допомогу сину у розмірі 1/20 частки від усіх видів його доходів (заробітку), щомісячно, вважаючи цю суму обґрунтованою, достатньою та такою, що відповідає потребам сина. Крім того, суд врахував визнання відповідачкою можливості сплати нею аліментів в розмірі 1/20 частки, що, з врахуванням розміру заробітної плати відповідачки, перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб. Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства. В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України). Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно з положеннями ст. 200 ЦК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що встановлених судом першої інстанції аліментів у розмірі 1/20 частки від усіх видів доходів (заробітку) відповідачки, щомісячно, не буде достатньо для забезпечення освітньо-навчального, матеріального, побутового, особистісно-культурного аспектів життя та розвитку позивача, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, які б свідчили про понесення витрат, пов`язаних з навчанням, та необхідність визначення розміру аліментів саме в заявленому ним розмірі. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про понесені батьком витрати на лікування позивача, оскільки такі витрати не пов`язані з витратами на навчання позивача, та мають іншу правову природу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: Р.С. Гринчук О.І. Талалай